33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" листопада 2011 р. Справа № 2/79/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бригінець Л.М.
судді Демидюк О.О. ,судді Щепанська Г.А.
при секретарі Риштун О.М.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Одарочка"
на рішення господарського суду Вінницької області від 15.08.11 р.
у справі № 2/79/2011/5003
за позовом Приватного підприємства "Агрохім"
до Фермерського господарства "Одарочка"
про стягнення в сумі 24 849 грн. 81 коп.
За участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 22.06.2011 р. )
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2011р. внесено зміни до складу колегії суддів по справі №2/79/2011/5003, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Щепанська Г.А.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.08.2011р. (суддя Мельник П.А.) у справі № 2/79/2011/5003 задоволено позов Приватного підприємства "Агрохім" до Фермерського господарства "Одарочка" та стягнуто з Фермерського господарства "Одарочка" (23251, Вінницька область, Вінницький район, с.Комарів, вул.Леніна, 30-А, код ЄДРПОУ 32938769) на користь Приватного підприємства "Агрохім" (25009, м.Кіровоград, вул.Комарова, 74, код ЄДРПОУ 23694198) боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4761,45 грн. , відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11785,17 грн., пені в розмірі 8303,19 грн., 248,50 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2011 року скасувати частково, в частині стягнення з ФГ «Одарочка» на користь ПП «Агрохім» пені в розмірі 8 303 грн. 19 коп. та прийняти нове рішення, яким в частині стягнення з ФГ «Одарочка» на користь ПП «Агрохім» пені в розмірі 8 303 грн. 19 коп. - в позові відмовити.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Апелянт зазначає, що станом на 15.08.2011 року заборгованість ФГ «Одарочка» перед ПП «Агрохім» становить 148 060 грн. 69 коп. боргу.
Загальна сума штрафних санкцій, які застосовані до ФГ «Одарочка» складає 123 249 грн. 97 коп.
Скаржник вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції мав всі підстави для зменшення або відмови в заявленій до стягненні пені в розмірі 8 303 грн. 19 коп. та посилається на положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.
Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з"ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу товару.
03.06.2009р. між Приватним підприємством "Агрохім" (Продавець) та Фермерським господарством "Одарочка" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 121/06-09. Відповідно до умов вказаного Договору, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача зерносушарку, модель FSN 15/138Т італійського виробництва, електропривід і теплогенератор на твердому паливі, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені договором.
Позивачем 15 липня 2009 року передано Відповідачу обладнання загальною вартістю 568 276,00 грн., про що свідчать видаткові накладні № АХ-0000909 та АХ-0000910 від 15 липня 2009р.. 01 вересня 2009 року відповідачу передано теплогенератор вартістю 150 000,00 грн., що підтверджено видатковою накладною № АХ-0001077. Всього відповідно до п.3.1 Договору передано обладнання на загальну суму 718 276,00 грн.. У відповідності до п. 4.1. оплата зазначеної у договорі суми повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 143 655,00 грн. - попередня оплата на протязі 3-х календарних днів після підписання договору; 386 345,00 грн. - на протязі 2-х календарних днів після надання інформація про дату завантаження товару в Італії; 188276 грн. - на протязі 2-х календарних днів після поставки Товару на склад Покупця.
Розрахунки по Договору здійснюються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний у розділі 11 Договору (п. 4.3 Договору). Листом від 14 липня 2009 року за вихідним № 1407/01 відповідач просив позивача надати відстрочку оплати в розмірі 568 276,00 грн. до 01 вересня 2009 року. Відповідно до п. 10.3 Договору всі зміни або доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін. 14 липня 2009 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу № 121/06-09 від 03.06.2009р. Додатковою угодою змінені умови щодо строку остаточної оплати за товар, а саме - до 01.09.09р.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання, здійснивши оплату за товар в розмірі 438 276,00 грн. :
- 03.07.09р., платіжне доручення № 37- 150 000,00 грн.,
- 22.07.09р., платіжне доручення № 86 - 150 000,00 гри.,
- 19.10.09р., платіжне доручення № 239 - 5 000,00 грн.,
- 28.10.09р., платіжне доручення № 262 - 103 276,00 грн.,
- 06.11.09р., платіжне доручення № 298 - 10 000,00 грн.,
- 12.11.09р., платіжне доручення № 310 - 10 000,00 грн.,
- 12.11,09р., платіжне доручення № 318 - 10 000,00 грн.
05.10.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 70/10-09, в якому просив провести остаточні розрахунки до 10 жовтня 2009 року, але відповідач на звернення позивача відповіді не надав.
Відповідно до акту прийому-передачі від 11.12.09р. відповідач, у зв"язку з неможливістю оплати теплогенератора, отриманого за видатковою накладною № АХ 0001077 вартістю 150000 грн., передав його позивачу на відповідальне зберігання.
18.12.2009 року Приватне підприємство "Агрохім" звернулося з позовом про примусове стягнення з Фермерського господарства "Одарочка" заборгованості по Договору від 01.09.09р.
Рішенням господарського суду від 17.03.2010 р. у справі № 12/208-09 позов задоволено частково та стягнуто на користь Приватного підприємства "Агрохім" 221835,14грн. боргу, 6928,48 грн. пені, 7435,43грн. відсотків, 2361,99грн. витрат на сплату державного мита, 213,41 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. дане рішення залишено без змін.
Вказаним рішенням надано правову оцінку відносинам фермермерського господарства "Одарочка" та Приватного підприємства "Агрохім", що виникли з договору купівлі-продажу №121/06-09 від 03.06.09р.
Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідач свої зобов'язання щодо виконання рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.2010 р. по справі № 12/208-09 не виконав, за що Позивачем нараховано інфляційні витрати, відсотки за користування чужими коштами та пеню.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4761,45 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11785,17 грн.
Апелянт вважає, що загальна сума штрафних санкцій надмірно велика порівняно із збитками кредитора, тому просить скасувати оскаржене рішення в частині стягнення пені.
Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 8303,19 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Строк виконання зобов'язання по оплаті обладнання був встановлений сторонами у додатковій угоді №1 від 14.07.2009 р. до договору купівлі-продажу №121/06-09 від 03.06.2009 р. - до 01.09.2009 р., відповідач повинен був сплатити борг до вказаної дати, однак свого зобов'язання не виконав.
Відповідно до п.7.4. Договору: Сторони домовились, що нарахування неустойки, відсотків за користування чужими коштами здійснюється до дати виконання винною Стороною зобов'язань в межах позовної давності, що встановлюється за згодою Сторін. За домовленістю Сторін строк позовної давності по вимогам, що випливають із Договору, є договірним та становить 3 роки. Перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов'язання по Договору (п.8.2. Договору).
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не зменшено розмір пені (не відмовлено заявленій до стягненні пені), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зменшення розміру пені є правом суду (а не його обов'язком), яким він може скористатися відповідно до ст.233 ГПК України у тому разі, якщо відповідач довів наявність тих виняткових підстав, які в силу зазначеної правової норми заслуговувують на увагу.
Матеріали справи свідчать, що відповідач у судове засідання суду першої інстанції не з"явився, обгрунтоване клопотання про зменшення розміру суми пені не подавав.
Отже, позов у цій частині місцевим господарським судом задоволено правомірно. Підстави зменшення розміру пені, що підлягала стягненню на момент слухання справи, були відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Одарочка" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.08.20011р. у справі № 2/79/2011/5003 залишити без змін.
3. Матеріали справи №2/79/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Бригінець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Щепанська Г.А.
01-12/17263/11 17263/11