33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" грудня 2011 р. Справа № 5004/2012/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Волинське обласне закрите акціонерне товариство "Волиньтурист" на ухвалу господарського суду Волинської області від 11.10.11 р.
у справі № 5004/2012/11 (суддя Дем'як Валентина Миколаївна )
позивач Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
відповідач Волинське обласне закрите акціонерне товариство "Волиньтурист"відповідач Виконавчий комітет Луцької міської ради
третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору :Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення безпідставно набутого майна.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - не з'явився
відповідача 1- не з'явився
відповідача 2- не з"явився
третьої особи -не з"явився
прокурора відділу представництва інтересів держави і громадян прокуратури Рівненської області Іллюка С.В.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2011 року про порушення провадження у справі за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист", Виконавчого комітету Луцької міської Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Комунальне підприємство " Волинське обласне бюро технічної інвентаризації " про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння , повернення безпідставно набутого майна ( суддя Дем"як В.М. ), вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" ( код ЄДРПОУ 02593659, 43005, пр.П. Грушевського,33, м.Луцьк) : будівлю вбудовано- прибудованого приміщення, загальною площею 657, 8 кв.м. , розташованого по вул. Президета Грушевського, 33 в м. Луцьку.
Не погодившись з винесеною ухвалою, відповідач Волинське обласне закрите акціонерне товариство "Волиньтурист" звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області про відкриття провадження у справі № 5004/2012/11 в частині вжиття заходів до забезпечення позову ( пункт5) і у вжитті таких заходів відмовити.
Апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що всупереч вимогам ст. 86 ГПК України оскаржувана ухвала про забезпечення позову не містить належного обґрунтування припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду.
При цьому вказує , що виходячи з аналізу ст. 33 ГПК України таке припущення повинно бути достатньо обґрунтоване належними та допустимими доказами.
Скаржник звертає увагу , що згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від І2.12.200бр. №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку, якщо заходи забезпечення позову вживаються за заявою сторони, то заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Прокурор в своїй заяві таких аргументів не навів, єдине зазначив, що вказане майно може бути відчужене у треті руки. Будь-яких доказів стосовно необхідності вжиття заходів до забезпечення позову прокурором подано не було.
Суд, ігноруючи норми ст. ст. 33, 66 ГПК України, протиправно задовольнив заяву прокурора, яка взагалі не обґрунтована доказами, та застосував заходи до забезпечення позову, належним чином не мотивуючи їх застосування.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду, обмежують та порушують права ЗАТ “Волиньтурист” у реалізації його повноважень як власника вбудовано - прибудованого приміщення.
Господарським судом Волинської області при прийнятті оскаржуваної ухвали зазначені вище обставини враховані не були, що спричинило порушення норм процесуального законодавства, а тому згадана ухвала підлягає скасуванню.
Прокуратурою Волинської області подано відзив на апеляційну скаргу, яким просить ухвалу господарського суду Волинської області від 11.10.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Зокрема , зазначає, що в матеріалах інвентаризаційної справи щодо вищезазначеного об»єкту нерухомості на аркуші справи № 34 міститься звернення голови правління Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» Головенець В.С. про видачу витягу з реєстру права власності на вбудовано-прибудоване приміщення площею 657,8 м.кв. для відчуження вказаного об»єкту нерухомості. Довідка датована 16.03.04 за № 46/1.6а. Вказані матеріали підтверджують намір відповідача на реалізацію нерухомого майна за вищевказаної адресою.
Крім того , в апеляційній скарзі апелянт вказує, що заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду, обмежують та порушують права ЗАТ «Волиньтурист» у реалізації його повноважень,як власника вбудовано-прибудованого приміщення,тобто апелянт сам підтверджує свій намір реалізувати права, як власника майна, на його відчуження, оскільки право на володіння та користування майном оскаржуваною ухвалою не обмежується та не порушується. Відчуження майна зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
На думку прокурора , зазначені обставини свідчать про обґрунтованість та підставність заявленого прокурором міста Луцька прохання в порядку забезпечення позову накласти арешт на спірне майно.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, а також те, що задоволення заяви про забезпечення позову ніяким чином не обмежує його права у володінні, користуванні майном та не перешкоджає відповідачу у здійсненні його господарської діяльності, а лише забезпечує умови для належного виконання можливого майбутнього рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.
Представники позивача, апелянта та відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" в судове засідання не з"явилися, про причини неявки не повідомили. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином та заздалегідь ( а.с. 112-116).
Крім того, позивачем, відповідачем- Виконавчим комітетом Луцької міської ради та третьою особою не подано відзивів на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.
Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2011 року про відкладення розгляду апеляційної скарги на 02 грудня 2011 року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією та отримано ними ,про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, тобто учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, явка представників в судове засідання обов”язковою не визнавалась, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги , апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін .
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.6 ст.106 ГПК України).
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Прокурор Волинської області звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду Волинської області з позовною заявою,в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів № 560 від 21.12.1995 року та № 95 від 23.02.2011 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" . Також,просить визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на будівлю вбудовано - прибудованого приміщення загальною площею 657, 8 кв.м. , розташованого по вул. Грушевського , 33 в м. Луцьку; зобов"язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство "Волинь турист " повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - вбудовано - прибудоване приміщення загальною площею 657, 8 кв.м. , розташоване в м.Луцьк по вул. Грушевського , 33.
У позовній заяві від 10.10.2011р. за № вх. 01-32/1964/11 прокурор Волинської області просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на спірне майно, а саме на:
будівлю вбудовано- прибудованого приміщення, загальною площею 657,8 кв.м., розташовану по вул. Президета Грушевського, 33 в м. Луцьку. При обґрунтуванні даної вимоги зазначає, що зазначене майно може бути відчужене, що може перешкодити чи утруднити виконання рішення суду по даній справі.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2011 року про порушення провадження у даній справі вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" ( код ЄДРПОУ 02593659, 43005, пр.П. Грушевського,33, м.Луцьк) : будівлю вбудовано- прибудованого приміщення, загальною площею 657, 8 кв.м. , розташованого по вул. Президета Грушевського, 33 в м. Луцьку.
Суд 1 інстанції , виносячи ухвалу в частині забезпечення позову ,не мотивував належним чином підстави та необхідність вжиття таких заходів до забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно .
Разом з тим, на думку колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду підстави для забезпечення позову існують з огляду на викладене нижче .
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до вимог статті 67 цього Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 12.12.2006р. №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як указав Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 14.12.2007р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням:
розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв"язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги;
імовірності настання обставин, зазначених у статті 66 ГПК України;
запобігання порушенню у зв"язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками судового процесу.
Враховуючи те, що предметом спору є будівля вбудовано- прибудованого приміщення, загальною площею 657,8 кв.м., розташованого по вул. Президета Грушевського, 33 в м. Луцьку, враховуючи принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, з метою запобігання відчуження спірного майна, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно винесено ухвалу від 11.10.2011 року, якою задоволено заяву прокурора Волинської області про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо вжиття вказаних заходів до забезпечення позову є правомірними та підлягають до задоволення.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-
Ухвалу господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2011 року у справі № 5004/2012/2011 про порушення провадження у справі в частині вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін ,а апеляційну скаргу Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях " Волиньтурист" без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
< Текст >
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.
01-12/17004/11 17004/11