33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" листопада 2011 р. Справа № 2/91/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Приватного підприємства "Восход-України" від 16.09.2011 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.11 р. (підписане 07.09.2011 р.)
у справі № 2/91/2011/5003
за позовом Приватного підприємства "Восход - України", с. Дерев'яна, Обухівський район, Київська область
до відповідача Малого приватного підприємства "Овис", м. Могилів-Подільський
про розірвання договору №21/12 від 28.12.2005 р. та стягнення 195 000 грн. 00 коп.
за участю представників сторін: < Текст >
від позивача - ОСОБА_1.- представник, довіреність №14/10 від 14.10.2011 р. в справі
від відповідача - Вдовенко О.С.- керівник, ОСОБА_2- заступник головного бухгалтера, довіреність в справі
Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2011 р. у справі № 2/91/2011/5003 (суддя Мельник П.А.) відмовлено в позові Приватного підприємства "Восход - України" до Малого приватного підприємства "Овис" про розірвання договору №21/12 від 28.12.2005 р. та стягнення 195 000 грн. 00 коп. авансу. При прийнятті рішення суд виходив з того, що на час подання позову до господарського суду між сторонами не існувало договору і тому не має підстав для задоволення позовної вимоги в частині його розірвання і як наслідок в частині стягнення 101790, 00 грн. авансу та повернення виготовленої продукції вартістю 93210, 00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - Приватне підприємство "Восход-України" звернувся з апеляційною скаргою від 16.09.2011 р., в якій просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.09.2011 року у справі № 2/91/2011/5003 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Восход-України", а саме: розірвати договір № 21/12 від 28.12.2005 року, що укладений між Приватним підприємством "Восход-України" та Малим Приватним підприємством "Овис"; зобов'язати Мале Приватне підприємство "Овис" повернути на користь Приватного підприємства "Восход-України" виготовлену за договором № 21/12 продукцію, вартістю 93 210, 00 гривень за ціною на момент її виготовлення в 2006 року або повернути її вартість грошовими коштами; стягнути з Малого Приватного підприємства "Овис" повернути на користь Приватного підприємства "Восход-України" сплачені в якості авансу грошові кошти у розмірі 101 790, 00 грн.; стягнути судові витрати, посилаючись на те, що при винесені вказаного рішення судом порушено норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовано обставини справи. Господарський суд Вінницької області, відмовляючи у задоволені позову, зазначив, що строк дії договору закінчився 31 квітня 2006 року і отже його не існує, тому не можливо його розірвати і задовольнити інші вимоги позивача в частині повернення виготовленої продукції вартістю 93 210, 00 грн. та 101 790, 00 грн. авансу. Такий висновок суду суперечить діючим нормам права та обставинам справи. Судом грубо порушено норми частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, так як закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Договір аж ніяк не міг припинити свою дію 31 квітня 2006 року, так як між сторонами з приводу виконання умов договору існував спір, який розглядався судами України до серпня 2008 року. Після закінчення судових спорів, між позивачем та відповідачем продовжували існувати договірні відносини і ніхто не звільняв відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення АСУ. При розгляді справи судом грубо порушенні принципи господарського, судочинства а саме рівності перед законом та судом, змагальності сторін та неповно з'ясовано всі обставини справи, так як судом було проігноровано всі пояснення позивача щодо обставин справи, не досліджено питання закінчення терміну дії договору в продовж існування спору між сторонами в період 2006-2008 років тощо.
Мале приватне підприємство "Овіс" у відзиві на апеляційну скаргу просило апеляційну скаргу ПП "Восход-України" відхилити, а рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року залишити без змін, посилаючись на те, що даний договір діє з моменту підписання і до 31.04.2006 року. Отже, на момент подання позивачем позову до господарського суду договір втратив свою чинність, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору є нікчемними і не можуть бути задоволені судом. Що стосується примушення до виконання зобов'язань за договором, то з цього приводу є рішення господарського суду, яке вступило в законну силу (справа № 7/103-07), про той же предмет позову, між тими ж сторонами з тих же підстав. В задоволенні позовних вимог про стягнення 195 000 гривень позивачу вже було відмовлено. Дане рішення господарського суду було залишено без змін як апеляційною так і касаційною інстанціями. МПП "Овис" не прострочило виконання зобов'язання, адже АСУ, яку замовило ПП "Восход-України", виготовлена і готова до монтажу, проте позивач всупереч своїм зобов'язанням за Договором відмовляється її приймати. Цей факт встановлений рішенням господарського суду, яке набрало чинності.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; зазначив, що не погоджується з тим, що суд відмовив в задоволенні позову мотивуючи своє рішення тим, що розірвати договір, який припинив дію неможливо, а отже і виконати інші вимоги позивача; вказав, що була здійснена проплата в сумі 195 тис.; і хоча проплата була здійснена частково жодних робіт по договору виконано не було; вважає, що потрібно договір розірвати оскільки інтерес до даної продукції вже втрачений та повернути сплачені кошти; послався на статтю 849 ЦК України , яка передбачає, що замовник може відмовитись від договору; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду -скасувати.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, вважає рішення законним та обгрунтованим; вказала, що якщо позивач просить повернути кошти продукцією значить йому відомо про те, що зобов'язання виконано; зазначила, що пропонували укласти мирову угоду однак позивач ухиляється від її укладення, від позивача приїзджали новий директор та головний інженер, які оглядали продукцію, однак ніяких дій після цього вчинено не було; пояснила що надсилали рекомендований лист про часткове виконання договору; просили позивача надати інформацію про технічні характеристики продукції, оскільки в договорі були написані розміри млина від 75 до 100 тон, однак позивач не надав такої інформації; просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. Представник Вдовенко О.С. підтримав представника ОСОБА_2 в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
28.12.2005 року між Малим приватним підприємством "Овис" (далі МПП "Овис") (продавець) та Приватним підприємством "Восход - України" (далі ПП "Восход - України") (покупець) було укладено договір № 21/12, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується розробити, встановити та передати у власність покупця автоматизовану систему управління млинзаводу потужністю 75-100 т/добу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору (а.с.9-11, т.I).
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що сума даного договору встановлюється на підставі кошторису і складає 375000 грн., у т.ч. ПДВ -62500 грн.; ціна договору являється динамічною; зміни в кошторисі допускаються тільки за згодою сторін.
Відповідно до пункту 2. 1 договору початок виконання робіт - наступний день після перерахування авансу.
Згідно пунктів 4.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 оплата проводиться у формі попередньої оплати (оплата авансом) на розрахунковий рахунок продавця у наступні строки: до 20 січня 2006 р. -75 тис. грн. в т.ч. ПДВ 20% 12500,00 грн., до 10 лютого 2006 р. -120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20000 грн., до 15 березня 2006 р. -120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20000 грн. Подальша оплата здійснюється на підставі актів приймання -передачі виконаних робіт у відповідності з фактично виконаними роботами, передбаченими даним договором. Залишок суми -60000 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 10000 грн.) покупець сплачує продавцю після підписання кінцевого акту приймання - передачі.
Пунктами 11.1, 11.2 договору передбачено, що даний договір діє з моменту підписання до 31. 04. 2006 року. Всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки при умові їх письмового оформлення і підписання уповноваженими на це особами.
На виконання даного договору Приватне підприємство "Восход - України" перерахувало Малому приватному підприємству "Овис" згідно банківських виписок з особового рахунку за 11.01.2006 кошти в сумі 30000,00 грн, 19.01.2006 р. в сумі 90000,00 грн., 17.02.2006 р. в сумі 75000,00 грн. (а.с.13-15, т.I).
На перераховані суми передоплати Мале приватне підприємство "Овис" видало ПП "Восход - України" податкові накладні від 12.01.2006 р. на суму 30000,00 грн. в т.ч. 5000 грн. - ПДВ, від 20.01.2006 р. на суму 90000,00 грн. в т.ч. 15000 грн. - ПДВ, від 20.02.2006 р. на суму 75000,00 грн. в т.ч. 12500,00 грн. - ПДВ (а.с.16-18, т.I).
Відповідно до додатку № 1 до договору № 21/12 від 28.12.2005 р. підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, визначено етапи робіт, строки їх виконання та вартість (а.с.12).
Згідно кошторису на поставку продукції, робіт та послуг Мале приватне підприємство "Овис" для Приватного підприємства "Восход - України" мало виконати такі роботи передбачені договором відповідно до відомостей витрат матеріалів: комплектація, монтаж і програмування контроллерів на суму 133333 грн. (а.с. 130-131, т.I, а.с. 4-13, т.II), встановлення промислового копмп'ютера з програмним забезпеченням для управління комплексом на суму 50000 грн. (а.с. 130-131, т.I, а.с. 1-3, т.II), комплектація і проведення монтажу органів контролю, сигналізаторів рівня, датчиків обертання, датчиків температури і контролю на суму 66667 грн. (а.с. 130-131, 142-149, т.I), монтаж кабелів силових ланцюгів і ланцюгів управління на суму 12500 грн. (а.с. 130-131, 139-141, т.I), підключення шкафів, управління з силовими ланцюгами і ланцюгами управління на суму 16667 грн. (а.с. 130-138, т.I), пусконалагоджувальні роботи із запуску електронного обладнання на суму 8333 грн. (а.с. 130-131, т.I), всього в сумі 345000 грн., в т.ч. НДС 20% в сумі 57500 грн.
Для виконання зазначених робіт Малим приватним підприємством "Овис" було придбано матеріали згідно видаткових накладних (а.с.15-42, т.II) та виготовлено продукцію на загальну суму 103431,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% в сумі 17238,50 грн., що вбачається з розкладки ціни на виготовлену продукцію для ПП "Восход - України" станом на 2006 рік (а.с.121, т.I).
14.04.2011 р. Приватним підприємством "Восход - України" було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а Малим приватним підприємством "Овис" отримано 21.04.2011 р. претензію від 11.04.2011 р., в якій позивач просив розірвати в добровільному порядку договір №21/12 від 28.12.2005 р., згоду на що надати в 10-ти денний термін; передати на користь ПП "Восход - України" виготовлену за договором продукцію, вартістю 93210,00 грн. за ціною на момент її виготовленя в 2006 р. або повернути її вартість грошовими коштами; решту грошових коштів у розмірі 101790,00 грн. перерахувати на рахунок ПП "Восход - України" за наступними реквізитами: р/р 2062939041307 в ГУ ВАТ "Ощадбанк" по м. Києву та Київській обл., МФО 322669, код ЗКПО 14279843 (21-23, т.I).
Мале приватне підприємство "Овис" у відповіді на претензію від 12.05.2011 р., зазначає про безпідставність заявлених ПП "Восход України" вимог з тих мотивів, що господарським судом Вінницької області вже вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет позову з тих же підстав, про що винесено рішення у справі 7/103-07, яке набрало законної сили, та те, що дана претензія розглядатися не буде (а.с.24-26, т.I).
Згідно частин 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до частин 1,3 статті 651 Цивільного кодексу УКраїни (далі ЦК УКраїни) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 3 статті 612 ЦК УКраїни встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно частини 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Однак, як вбачається з пункту 11.1 договору №21/12 від 28.12.2005, договір діє з моменту підписання до 31 квітня 2006 року. Ніякими іншими пунктами договору не обумовлено продовження його дії і відсутні будь-які додатки до договору або додаткові угоди щодо зміни терміну дії договору.
Таким чином даний договір припинив свою дію 31 квітня 2006 року і розірванню не підлягає.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що на час подання позову до господарського суду дія договору закінчилася і тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в частині розірвання договору від 28.12.2005 р.
Як вбачається з підпунктів 4.2.1, 4.2.2 договору № 21/12 покупець (позивач) мав до 15.03.2006 р. перерахувати відповідачу аванс в сумі 315000 грн., подальша оплата мала проводитись на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт відповідно до фактично виконаних робіт, передбачених даним договором.
Згідно додатку № 1 до договору № 21/12, відповідач мав виконувати роботи поетапно, перші роботи щодо комплектування, монтажу і програмування контролерів мали бути виконані протягом 45 календарних днів з моменту передоплати.
Оскільки позивачем порушено умови договору і до 15.03.2006 р. та на день розгляду справи, не проведено передоплати в повній сумі, у відповідача не настав обов'язок виконувати роботи за договором.
Отже, відповідач міг не виконувати ніяких робіт по договору, хоча як вбачається з матеріалів справи відповідач виконав роботи на суму 103431 грн. в т.ч. 17238,50 грн. - ПДВ, сплатив 32500 грн. податку на додану вартість з суми 195000 грн. та 40625 грн. - податку на прибуток (а.с.120, I).
Оскільки обома сторонами договору не виконано в повному об'ємі своїх обов'язків за договором, то відповідно, не існує грошового зобов'язання, а тому за відсутності суми боргу не може виникнути обов'язок зі сплати цієї суми.
Підстави, якими позивач обгрунтовує вимогу про повернення на користь позивача виготовленої продукції за договором № 21/12 вартістю 93 210,00 грн. за ціною на момент її виготовлення в 2006 році або повернення її вартості грошовими коштами та повернення 101 790,00 грн. авансу, пов'язані з існуванням та розірванням договору, а оскільки договір припинив свою дію і розірванню не підлягає, підстави повернення на користь позивача виготовленої продукції за договором № 21/12 або повернення її вартості грошовими коштами, за даних обставин відсутні.
Апеляційна інстанція не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а позивач своїм правом зміни предмету або підстави позову до початку розгляду судом справи по суті, не скористався,
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Оскільки відповідно до частини 7 статті 180 ГК України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, позивач вправі повернути виготовлену продукцію та частину невикористаного авансу, але з інших, ніж зазначено у позовній заяві підстав.
Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний апеляційний суд,-
Рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.2011 р. у справі № 2/91/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Восход-України" від 16.09.2011 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
01-12/16360/11