33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" листопада 2011 р. Справа № 5019/1930/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 03.10.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.11 р.
у справі № 5019/1930/11
за позовом Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, м. Київ
Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція", с. Бистричі, Рівненська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області
про повернення майна
за участю представників сторін: < Текст >
від позивача 1 - не з'явився
від позивача 2 - ОСОБА_4-представник, довіреність в справі
від позивача 3 - Рудич В.М.-директор
від відповідача - не з'явився
В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Рівненської області - Рункевич І.В.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючої судді та визначено колегію суддів відповідно до затверджених складів колегій: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.09.2011 р. у справі №5019/1930/11 (суддя Крейбух О.Г.) задоволено позов Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та зобов'язано відповідача повернути позивачу 3 - Відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху №3 за адресою: АДРЕСА_1, Березнівський район, Рівненська область. При прийнятті рішення суд виходив з того, що договір купівлі-продажу від 04.12.2008р. спірного нерухомого майна, в якому стороною є фізична особа - підприємець ОСОБА_3, яка в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, стосується її підприємницької діяльності, а отже, позовні вимоги про витребування спірного нерухомого майна від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є підставними та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою від 03.10.2011 р., в якій просила рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2011 р. у справі №5019/1930/11 скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. При прийняті рішення судом вказано на спосіб захисту прав - зобов'язання здійснити певні дії, а саме, повернути майно. Такий висновок суду не є обґрунтованим. В даному випадку використовується такий спосіб захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Такого способу захисту права власності, як зобов'язання повернути майно, на який вказано в оскаржуваному рішенні господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року не встановлено. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні. Господарський суд Рівненської області при винесенні оскаржуваного рішення не дотримав вимоги ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та ч. 1 ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи.
Позивачі та заступник прокурора Печерського району своїм правом не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.
В судове засідання апелянт вдруге не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали) (а.с.76).
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі; рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.11 р. вважає законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до фактичних обставин справи.
Представник позивача 2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення законним та обгрунтованим.
Представник позивача 3 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив у повному обсязі; рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.11 р. вважає законним та обґрунтованим, прийнятим згідно норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, -
04.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" (продавець) (далі ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція") та Приватним підприємством "Євробуд-М" (покупець) (далі ПП "Євробуд-М") було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу будівлі згідно пункту 1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності будівлю цеху №3 за адресою: АДРЕСА_1, Березнівського району, Рівненської області продавець сплачує за неї ціну, визначену умовами цього договору, дана будівля цеху А-2, яка відчужується за цим договором, має загальну площу - 3844,1 кв.м. (а.с.11).
На виконання умов даного договору ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" згідно акту прийому - передачі від 04.04.2008 р. передала, а ПП "Євробуд-М" прийняло згідно накладної №1 від 04.04.2008 р. на основі договору купівлі-продажу від 04.04.2008 р. будівлю цеху №3 загальною площею 3844,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, Березнівського району, Рівненської області (а.с.12).
04.12.2008 р. між Приватним підприємством "Євробуд-М" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, згідно пунктів 1.1 та 1.2 якого продавець (в особі представника) передає, а покупець приймає у власність будівлю цеха №3, що знаходиться в АДРЕСА_1 і сплачує за нього обговорену грошову суму; предметом цього договору є будівля цеху №3, яка складається згідно плану: А-2 - цех №3 загальною площею 3844,1 кв. м. (а.с.13).
Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 04.12.2008 р., що вбачається з Витягу з нього (а.с.28).
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2011 р. у справі №14/189 (а.с.17-22) судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3, яка є покупцем нерухомого майна за договором купівлі-продажу, укладеного з ПП "Євробуд-М", зареєстрована як фізична особа - підприємець (а.с.21).
Отже, договір купівлі-продажу від 04.12.2008р. спірного нерухомого майна, в якому стороною є фізична особа ОСОБА_3, яка в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, стосується її підприємницької діяльності.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2010 р. у справі №7/14 за позовом прокурора Березнівського району в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства НАК "Украгролізинг, Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" до Приватного підприємства "Євробуд-М", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу від 04.04.2008 р. (а.с.80-83).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р. рішення господарського суду Рівненської області від 16.02.2010 р. по справі №7/14 скасовано частково в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу цеху № 3 від 04.04.2008 р. укладеного між ВАТ "Бистрицька СМТС" та ПП "Євробуд-М", в цій частині прийнято нове рішення: позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі - продажу цеху № 3 від 04.04.2008 р., укладений між ВАТ "Бистрицька СМТС" та ПП "Євробуд-М", в іншій частині рішення залишено без змін (а.с.23-27).
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р. у справі №7/14 залишено без змін, а касаційні скарги Приватного підприємства "Євробуд-М" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення (а.с.14-16).
Згідно частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Недійсний правочин породжує лише правові наслідки, пов'язані з його недійсністю, а тому він не може бути правовою підставою для переходу або виникнення прав власності.
Абзацами 2,3 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину; у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Частинами 1,2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 04.12.2008 р., продавцем цеху №3 є Приватне підприємство "Євробуд-М".
Оскільки, договір, відповідно до якого Приватне підприємство "Євробуд-М" стало власником цеху № 3 і в подальшому продало його ОСОБА_3, визнано недійсним, законним власником даної будівлі цеху № 3 є Відкрите акціонерне товариство "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція", якій і належить право витребувати своє майно, від особи, яка незаконно, в даному випадку на підставі договору, укладеного як наслідок за договором, що був визнаний недійсним.
Тобто, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути майно передане за недійсним правочином є підставними та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2011 р. прийнято відповідно до вимог чинного матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що нормами цивільного законодавства, які регулюють захист права власності, не встановлено такого способу захисту права власності як зобов'язання повернути майно, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно.
Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Оскільки вимоги витребувати майно з чужого незаконного володіння і зобов'язати повернути майно є тотожніми, мають однакові наслідки з віндикаційним позовом, прокурором обрано вірний спосіб захисту прав позивачів.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Однак, при винесенні рішення суд першої інстанції не зазначив вартості майна, яке підлягає поверненню і як наслідок неправильно визначив розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача.
Як вбачається з довідки ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" та з технічного паспорту будівлі цеху № 3, його балансова вартість становить 1025240,00 грн. (а.с.85-91).
Отже, балансова вартість майна, що підлягає поверненню підприємцем ОСОБА_3 Відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція", становить 1025240 грн.
Оскільки позов про зобов'язання повернути майно є майновим, то державне мито, яке підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України у зв'язку із задоволенням позову прокурора, згідно статті 49 Господарського процескального кодексу України (далі ГПК України) та Постанови Верховного Суду України від 25.12.2007 р., складає 1 відсоток від вартості майна, тобто 10252, 40 грн.
Відповідно до пункту 4 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.
Отже, рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині суми державного мита та зазначити балансову вартість майна, що підлягає поверненню.
Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 03.10.2011 р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2011 р. у справі №5019/1930/11 змінити, виклавши його у такій редакції: "Позов задоволити.
Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, Здолбунівський район, Рівненська область, 35708, іден. номер НОМЕР_1) повернути Відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (вул. Надслучанська, буд. 308, с. Бистричі, Березнівський район, Рівненська область, 34644, іден. код 00906752) приміщення цеху № 3 за адресою: вул.Надслучанська, буд.312, с.Бистричі, Березнівський район, Рівненська область, балансовою вартістю 1025240, 00 грн.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, Здолбунівський район, Рівненська область, 35708, іден. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 10252 грн. 40 коп.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, Здолбунівський район, Рівненська область, 35708, іден. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.".
На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду, господарському суду Рівненської області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
01-12/15545/11