33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" грудня 2011 р. Справа № 5004/1109/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка" на рішення господарського суду Волинської області від 04.08.11 р. у справі № 5004/1109/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселка"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2149 від 08.11.2010р.);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.10.2011р.);
третьої особи - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2011 року у справі №5004/1109/11 позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції до товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" задоволено. Вирішено в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Райфайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції за кредитним договором від 16.05.07р. №010/08-11/1833 в сумі 1271781,24 грн., в т.ч: 1144749,50 грн. за кредитом, 119719,32 грн. за відсотками та 7312,42 грн. пені звернути стягнення на вбудоване приміщення бару (літер А-2), загальною площею 156,6м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 44 за початковою ціною реалізації - 1 431 000грн. та на будівлю складу №6 (літ. В-1) загальною площею 545,7м2 за адресою: м. Луцьк, вул.Мамсурова, 13 за початковою ціною реалізації - 958 000грн., що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Веселка", які є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 16.05.07р. Реалізацію предметів іпотеки провести шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Крім того, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка" на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції судові витрати по справі в сумі 12953,81 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТзОВ "Веселка" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст.22 ГПК України було відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. На його думку, суд першої інстанції мав всі підстави для його задоволення, натомість, прийняв незаконне рішення за відсутності відповідача, позбавивши його можливості здійснювати захист майнових прав та інтересів товариства.
Крім того, апелянт ввважає, що місцевим господарським судом неправильно визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка, на думку скаржника, є заниженою. При цьому вказує, що сторони по справі вже визначили в договорі іпотеці ціну, яка мала бути застосована при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. Однак, суд першої інстанції встановив початкову ціну вартості предмету іпотеки згідно висновків про вартість майна, наданих позивачем.
Також посилається на те, що місцевим господарським судом неправомірно звернуто стягнення на два предмета іпотеки, тоді як вартість одного (вбудоване приміщення бару) в повній мірі задовольняє вимоги кредитора, а заначене, в свою чергу, не суперечить вимогам ч.5 ст.33 Закону України "Про іпотеку".
Крім того, апелянт не погоджується з достроковим зверненням стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з невиконання ТОВ "Неофіт" своїх кредитних зобов'язань. При цьому вказує, що таке неналежне виконання зумовлено виникненням світової фінансової кризи, а не із власної ініціативи чи небажання виконувати договірні зобов'язання.
Третя особа - ТзОВ "Неофіт" в письмових поясненнях по суті апеляційної скарги та його представник безпосередньо в судовому засіданні підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги і просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Позивач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
В судове засідання 12.12.2011 року представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується особистим підписом останнього в протоколі судового засідання від 22.11.2011 року.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Неофіт" (позичальник/третя особа) був укладений кредитний договір №010/08-11/1833 (далі - кредитний договір, а.с.11-15), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит в розмірі 1600000,00 грн. зі строком погашення до 15.07.2017р. зі сплатою 17,5% річних, а позичальник в свою чергу зобов'язувався належним чином використовувати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, передбачені цим договором.
Відповідно до п.1 ч.1 кредитного договору, останній складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою.
Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення цього договору (а.с.16-17). При цьому, щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту (п.4 ч.1 кредитного договору).
Відповідно до п.3.1 ч.2 кредитного договору, в якості забезпечення всіх своїх зобов'язань за цим договором позичальник керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі, але не виключно, положеннями ст.5 Закону України "Про іпотеку", цим передбачає чи зобов'язується забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку банку предмет іпотеки, який є власністю позичальника та/чи майнового поручителя відповідно до правовстановлюючих документів та забезпечити чинність договору іпотеки протягом всього строку дії цього договору.
На виконання умов кредитного договору та з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 16 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (позивач/іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Веселка" (відповідач/іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений 16.05.2007р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3419 (далі - договір іпотеки, а.с.23-26).
Відповідно до п.1.1. договору іпотеки, останній забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №010/08-11/1833 від 16.05.2007р. (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (позивачем) та ТзОВ "Неофіт" (відповідачем), за умовами якого останній зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 1600000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору .
У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку іпотекодавцем, який являється майновим поручителем позичальника.
Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення бару (літер А-2), загальною площею 156,6 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Л. Українки, 44 та будівля складу №6 (літ. В-1) загальною площею 545,7 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Мамсурова, 13, які належать іпотекодавцю на праві власності (п.1.2 договору іпотеки).
Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 3659497,00грн. (п.1.3 договору іпотеки).
Відповідно до п.3.1.4 договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язання за цим договором або позичальником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Пунктом 5.2 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).
Відповідно до п.5.5.3 договору іпотеки, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не пердбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином виконав взяті на себе за кредитним логовором зобов'язання та надав ТзОВ "Неофіт" кредитні кошти, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 75,76,78,143,144 за період з 16.05.2007р. по 27.06.2007р. на загальну суму 1599806,00 грн. (а.с.18-22) .
Натомість, ТзОВ "Неофіт" в порушення умов кредитного договору та взятих на себе зобов'язань кредитні кошти в зазначені строки повернув частково, відсотки за їх користуваня сплатив частково. Зазначене, в свою чергу, представником ТзОВ "Неофіт" не оспорюється.
Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки, у разі порушення основного зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Як вбачається, в зв'язку з неналежним виконанням ТзОВ "Неофіт" зобов'язань за кредитним договором, банк 23 березня 2011 року на адресу позичальника та іпотекодавця надіслав вимогу №1130 про погашення боргу за кредитним договором в розмірі 1144749,50 грн. (станом на 12.03.2011р.) з пропозицією погасити його в тридцятиденний строк. При цьому, попередив останніх, що у випадку непогашення боргу буде розпочата процедура звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.31).
Вказана вимога банку, як вбачається, була отримана позичальником та іпотекодавцем 24.03.2011р., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції (а.с.31 на звороті), однак залишена останніми без відповіді та задоволення. Зазначена бездіяльність позичальника та іпотекодавця стала підставою для звернення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до господарського суду Волинської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкти нерухомості, які належать ТзОВ "Веселка", шляхом продажу на прилюдних торгах та за рахунок коштів виручених від їх реалізації задоволити грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції.
Як встановлено місцевим господарським судом, станом на 02.06.2011р. заборгованість за кредитним договором становить 1271781,24 грн., в т.ч: - за кредитом 1144749,50 грн. (прострочена заборгованість 101433,50 грн.); - за відсотками 119719,32 грн. (прострочена заборгованість 117523,91 грн.); - пеня за відсотками та кредитом 7312,42 грн. (а.с.32).
Слід зазначити, що позичальник та іпотекодавець доказів погашення вищевказаної заборгованості (на момент прийняття судом першої інстанції рішення), так само як і заперечень щодо її розміру ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надали, а відтак, місцевий господарський суд, на думку апеляційного суду, правомірно погодився із здійсненим Банком розрахунком заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" виникло право на стягнення з ТзОВ "Неофіт" заборгованості в сумі 1271781,24 грн. за рахунок предмету іпотеки.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що право ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено відповідними нормами Закону України "Про іпотеку", положеннями договору іпотеки та ст.ст. 589, 590 ЦК України.
Так, згідно п.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.
Відповідно до п.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
З метою визначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації за рішенням суду, відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", банком було надано суду висновки про вартість майна ПП "ТСА Захід", з яких зокрема слідує, що: - вартість об'єкта оцінки, приміщення складу №6, загальною площею 545,7 кв.м., що належать ТзОВ "Веселка" та розташовані за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 13 становить 958 000,00 грн.; вартість об'єкта оцінки, вбудованого приміщення бару, загальною площею 156,6 кв.м., що належать ТОВ "Неофіт" та розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 44 становить 1 431 000,00 грн. (а.с.35-36).
Так, місцевим господарським судом визначено початкову ціну реалізації предмету іпотеки на вбудоване приміщення бару 1431000,00 грн. та на будівлю складу №6 в розмірі 958 000,00 грн.
Вищевикладене в сукупності спростовує доводи апелянта про порушення господарським судом Волинської області вимог ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку".
При цьому, посилання скаржника на те, що банк не звертався до позивача з пропозицією погодити ціну продажу предмету іпотеки не відповідає дійсності, оскільки банком 09.06.2011р. на адресу скаржника був направлений цінний лист з описом, з вкладеними в ньому висновками про вартість майна (а.с.9-10).
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача та третьої особи щодо вказаного висновку про вартість майна, а також не надано доказів оскарження такого висновку у встановленому законом порядку.
Крім того, ухвалою господарського суду Волинської області від 10.06.2011 року відповідача та третю особу було зобов'язано подати суду відзив на позовну заяву та докази в обгрунтування свої заперечень, однак, як вбачається, вимоги даної ухвали виконані не були, в тому числі не надано заперечень щодо оцінки вартості майна, яке передане в іпотеку.
Поряд з цим, апеляційний суд зауважує, що вартість предмету іпотеки визначена іпотечним договором станом на 16.05.2007р., таким чином, на момент проведення прилюдних торгів початкова вартість предмета іпотеки не буде відповідати діючим ринковим цінам.
Також слід зазначити, що згідно ст.38 Закону України "Про іпотеку", у рішенні суду зазначається лише нижчий граничний рівень ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Доводи скаржника про те, що господарським судом безпідставно не застосовані положення ч.5 ст.33 Закону України "Про іпотеку", якою закріплено, що якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя, колегією суддів не беруться до уваги з огляду на таке.
Як вже зазначалося вище, з умов договору іпотеки слідує, що іпотекодержатель має право за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (п.3.1.4 договору іпотеки).
При цьому, витрати іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі (п.5.4 договору іпотеки).
Водночас, відповідно до ст.25 Закону України "Про заставу", якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. Аналогічні положення закріплені в ч.7 ст.38 Закону України "Про іпотеку".
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного, на думку колегії суддів, висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та необхідність їх задоволення.
Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме на те, що справа була розглянута без участі представника відповідача, а клопотання про відкладення розгляду справи відхилено судом першої інстанції є безпідставними з огляду на таке.
Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
При розгляді клопотання відповідача, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника; розгляд справи відкладався (ухвала від 04.07.2011р. (а.с.54)), чим учасникам судового процесу забезпечувалась можливість подати або надіслати суду необхідні докази в обґрунтування своїх доводів, а відповідачу, зокрема, - надати суду письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально з посиланням на конкретні норми закону; а також те, що 09.08.2011р. закінчувався 2-х місячний строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України.
Апеляційний суд зауважує, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання. В свою чергу, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
Враховуючи це, та зважаючи на заперечення позивача проти відкладення розгляду справи суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про це.
Щодо посилання скаржника на часткове проведення розрахунків, що мало місце під час апеляційного провадження, то зазначене не впливає на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду рішення господарського суду Волинської області від 04.08.2011 року - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
< Текст >
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.
01-12/15172/11 15172/11