"13" грудня 2011 р.Справа № 5016/758/2011(17/42)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,
при секретарі судового засідання Войт К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 -за довіреністю, Хонагян Ю.К.- керівник,
від відповідача -ОСОБА_2- за довіреністю, Колесніченко В.І. -керівник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства „Оазис”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 вересня 2011 року
у справі №5016/758/2011 (17/42)
за позовом Приватного підприємства „Виробничо-комерційне підприємство „КАРО”
до відповідача Фермерського господарства „Оазис”
про вилучення та передачу в натурі насіння соняшника та кукурудзи загальною вартістю 1416448,1 грн.
встановив:
Приватне підприємство „Виробничо-комерційне підприємство „Каро” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до фермерського господарства „Оазис”, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про вилучення у фермерського господарства „Оазис” насіння соняшника та кукурудзи, переданого на зберігання відповідно до договору на послуги по зберіганню зерна від 02.09.2008р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав оплату своїх послуг по зберіганню шляхом зарахування частини сільгосппродукції у свою власність відповідно до п.3.2. договору від 02.09.2008р. Відповідно, правові підстави для притримання сільгосппродукції у нього відсутні.
Рішенням господарського суду Миколаївської області позов приватного підприємства „Виробничо-комерційне підприємство „Каро” до фермерського господарства „Оазис” задоволено повністю та вилучено у відповідача з подальшою передачею в натурі позивачу 251 т 318 кг насіння соняшника вартістю 1187477,5 грн. та 149 т 654 кг кукурудзи вартістю 228970,62 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути річ на першу вимогу поклажодавця.
Заперечення відповідача про наявність у нього права на притримання суд не прийняв до уваги, вважаючи, що це питання має вирішуватись сторонами в іншій справі.
Не погодившись з даним рішенням, фермерське господарство „Оазис” подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Суд першої інстанції невірно визначив кількість соняшника, що знаходилась на зберіганні відповідача та не врахував факту, встановленого судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №6/229/09.
Позивач не надав належних доказів проведення ним повного та належного розрахунку по договору на послуги по зберіганню зерна від 02.09.2008р. ці обставини судом не перевірялись, письмові докази, що підтверджують наявність заборгованості позивача перед відповідачем в судовому засіданні не досліджувались.
Право відповідача на притримання продукції до повного з ним розрахунку встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. у справі №6/229/09.
Зміст рішення господарського суду Миколаївської області не відповідає вимогам ст.84 ГПК України, оскільки в ньому суд не зазначив всіх істотних обставин справи, доказів, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими суд відхилив клопотання і доводи сторін.
Оскільки позивачем не було проведено повного належного розрахунку за послуги по договору від 02.09.2008р., а право відповідача на притримання продукції до повного з ним розрахунку встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №6/229/09, відсутні підстави для задоволення позову у даній справі.
В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях, наданих в судовому засіданні, вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до договору на надання послуг по зберіганню зерна від 02.09.2008р. ПП „Виробничо-комерційне підприємство „Каро” передало на зберігання ФГ „Оазис” 654,314т насіння соняшника та 149,654 т кукурудзи.
У зв'язку з відмовою відповідача повернути здане на зберігання зерно позивач у 2009р. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача насіння соняшника та кукурудзи.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.01.2010р. у справі №6/229/09 позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. рішення господарського суду Миколаївської області у вищезазначеній справі скасоване, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010р. постанова Одеського апеляційного суду залишена без змін.
Скасовуючи рішення господарського суду Миколаївської області у справі №6/229/09, Одеський апеляційний господарський суд встановив, з чим погодився і Вищий господарський суд України, що ФГ „Оазис” вправі відповідно до ст.594 ЦК України притримати передане на зберігання зерно до проведення ПП „Виробничо-комерційне підприємство „Каро” повного розрахунку за послуги зберігання.
В позовній заяві, яка була предметом розгляду у справі №5016/758/2011(17/42), приватне підприємство „Виробничо-комерційне підприємство „Каро” обґрунтовувало свої вимоги тим, що: по-перше, глава 66 ЦК України не надає право зберігачу притримувати речі поклажодавця, по-друге, відповідач отримав плату за зберігання в повному обсязі шляхом зарахування частини сільгосппродукції, переданої на зберігання, у свою власність.
Суд першої інстанції, не перевіривши докази, надані сторонами на не встановивши факт наявності або відсутності розрахунку між сторонами за послуги зберігання, прийняв рішення про задоволення позову тільки на тій підставі, що поклажодавець має право в будь-який момент витребувати річ від зберігача, не прийнявши при цьому до уваги постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. у справі №6/229/09.
Однак судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Право ФГ „Оазис” на притримання насіння соняшника та кукурудзи, переданого йому на зберігання ПП „Виробничо-комерційне підприємство „Каро” відповідно до договору на надання послуг по зберіганню зерна від 02.09.2008р., до повного розрахунку за послуги зберігання встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. у справі №6/229/09.
Позивач не довів належними та допустимими доказами факт проведення ним повного розрахунку з відповідачем за послуги зберігання.
Акти-розрахунки, на які посилається позивач, як на належні докази, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки вони не підтверджують факту передачі позивачем зазначеного в них зерна відповідачу.
Доказів того, що позивач відобразив у своєму бухгалтерському та податковому обліку передачу зерна у власність відповідача, ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду не було надано. В судове засідання апеляційного суду надана довідка Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області №18/343/10/15-003 від 06.12.2011р. про те, що ПП „ВКП „Каро” включено до податкових зобов'язань за березень 2011р. суму ПДВ -47620,65грн. наданням уточненого розрахунку 24.11.2011р., тобто вже під час розгляду даної справи в Одеському апеляційному господарському суді.
Крім того, позивачем не підписані акти виконаних робіт, надані йому відповідачем. Позивачем заперечується зазначена в актах-розрахунках вартість послуг по зберіганню, та кількість соняшника, що підлягає зарахуванню у вартість послуг.
До того ж на момент звернення до суду у позивача взагалі були відсутні докази про намір відповідача зарахувати зерно в оплату послуг по зберіганню за період з січня 2011 року.
Відповідно до умов договору розрахунки за зберігання проводяться грошовими коштами. Зарахування зерна в оплату послуг по зберіганню є правом зберігача і використовується ним на власний розсуд.
За таких умов судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.09.2011р. прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню.
Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню з відшкодуванням за рахунок позивача витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21 вересня 2011 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з приватного підприємства „Виробничо-комерційне підприємство „КАРО” на користь фермерського господарства „Оазис” 7082,24 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
Судді Мишкіна М.А.
Сидоренко М.В.