"13" грудня 2011 р.Справа № 5016/2804/2011(3/157)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.12.2011 року:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року
по справі № 5016/2804/2011(3/157)
за позовом Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОРПРОМ”
про визнання недійсним договору поставки
В судовому засіданні 13 грудня 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У серпні 2011 року Дочірнє підприємство „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (далі -позивач, ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОРПРОМ” (далі - відповідач, ТОВ „ДОРПРОМ”) про визнання недійсним договору поставки.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 64, 173-175, 193, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 95, 241, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що керівництво філії ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” 16.10.2008 року уклало договір поставки № 16-6/10/08 з ТОВ „ДОРПРОМ” з перевищенням повноважень на здійснення такого правочину, що є підставою для визнання договору поставки № 16-6/10/08 від 16.10.2008 року недійсним у відповідності з вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року по справі № 5016/2804/2011(3/157) (суддя Смородінова О.Г.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведені відповідними доказами обставини недійсності оспорюваного договору.
Не погодившись з рішенням суду, ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 06.10.2011 року як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник наводить ті ж самі доводи, що містяться в позовній заяві, вказуючи, що судом не взято до уваги ті обставини, що на дату укладання договору поставки № 16-6/10/08 від 16.10.2008 року керівник філії не мав довіреності та повноважень на укладання договору на суму, вказану в ньому.
У відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву відповідач вказує, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в процесі апеляційного розгляду справи, що 16.10.2008 року між ТОВ „ДОРПРОМ” (постачальник) та Філією „Кривоозерський райавтодор” Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” (покупець) в особі начальника філії „Кривоозерський РАД” ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 01/1836-12 від 15.10.2008 року та Положення про філію, було укладено договір поставки № 16-6/10/08, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти (бітум БНД 60/90, бітум БНД 90/130, мазут М-40 (М-100), бензин А-76 (А-80), паливо пічне, дизельне пальне).
Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві на товар, що постачається, наступні документи: рахунок -фактуру, товаротранспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, паспорт якості товару (копія), сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання (копію, належним чином завірену постачальником).
Згідно п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем та одночасного надання постачальником покупцю документів, що вказані в п. 3.3 цього договору, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.
Загальна вартість договору склала 1600 000,00 грн. (пункт 2.2 договору).
Відповідно до умов розділу 6 договору постачальник протягом 10-ти робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем, надає покупцю товарну накладну на цей товар і податкову накладну, копії паспорту якості товару, товаротранспортну накладну. Покупець, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору, здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника. Порядок і термін оплати за поставлений за договором товар обговорюються для кожної партії окремо і вказуються в додатку. Датою оплати вважається дата отримання коштів банком постачальника. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами протягом дії цього договору.
Відповідно до п. 11.2 договору поставки цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Обґрунтовуючи позовну заяву про визнання договору поставки № 16-6/10/08 від 16.10.2008 року недійсним, позивач посилається на відсутність у особи, яка уклала оспорюваний договір, необхідного обсягу цивільної дієздатності та стверджує, що ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” не вчинило жодних дій, які б могли свідчити про схвалення правочину.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Колегія суддів зауважує, що у вказаних нормах закону йдеться про дієздатність сторони, а не дієздатність представника сторони, яким є керівник філії ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” і на чому наполягає позивач.
Відповідно до частин 1-3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже, всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження.
Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, у випадках, коли такі обмеження встановлені законом; коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців (абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців”); коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного правочину знала про обмеження, які встановлені.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” добросовісність набувача презюмується. Така ж правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 26.10.2011 року у справі № 5004/917/11, від 20.07.2011 року у справі № 33/128-22/397, від 31.08.2011 року у справі № 5005/2489/2011.
Отже, виходячи із наведеного, враховуючи предмет позову та підстави, з яких він заявлений, саме позивач, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести, що на момент укладення спірного договору відповідачу було відомо про існування обмежень повноважень начальника Кривоозерської філії. За загальним правилом, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування. В даному випадку ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України обов'язок доказування того, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження, покладається саме на ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач, укладаючи оспорюваний договір, знав або не міг не знати про існуючі обмеження керівника філії ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” щодо представництва юридичної особи.
Крім того, згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до пунктів 3.3, 5.8 Положення філії „Кривоозерський райавтодор” дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України”, затвердженого директором ДП „Миколаївський облавтодор”, філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності філії; юридична особа здійснює контроль за діяльністю філії та отримує від філії бухгалтерську, статистичну, фінансову звітність, акти, накладні.
Згідно договору поставки № 16-6/10/08 від 16.10.2008 року він був підписаний зі сторони позивача начальником філії „Кривоозерський райавтодор” Бондаренко Іваном Васильовичем на підставі довіреності № 01/1836-12 від 15.10.2008 року та положення.
Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи додатки № 1, 2 до договору поставки № 16-6/10/08 від 16.10.2008 року, товарно -транспортні накладні № № ДП-0000025 від 21.08.2009 року, ДП-0000015 від 13.07.2009 року, схема маршруту транспортування Бітум БНД 60/90 для філії „Кривоозерський РАД” ДП „Миколаївський ОАД” (яка погоджена ДП „Миколаївський облавтодор”) свідчать про схвалення останнім оспорюваного правочину.
Колегія суддів також зауважує, що з досліджених судом апеляційної інстанції поданих відповідачем додаткових доказів, які прийняті судом за наявності обґрунтування заявником поважності причин неможливості подання доказів суду першої інстанції, вбачається, що позивач при звітуванні до ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, березень 2010 року відобразив у податкових деклараціях операції з контрагентом під індивідуальним податковим номером 337300514038, який має відповідач.
Викладене також спростовує твердження позивача щодо необізнаності про існування оспорюваного договору та несхвалення його ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.
Виходячи з наведеного, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року по справі № 5016/2804/2011(3/157) залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк