донецький апеляційний господарський суд
19.12.2011
Постанова
Іменем України
14.12.2011 р. справа №25/5009/4322/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Бойченка К.І.
суддівДіброви Г.І., Черноти Л.Ф.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1, довіреність №14-57 від 17.03.2011року
від відповідача:ОСОБА_2, довіреність №7 від 04.01.2011року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ
на рішення
господарського суду Запорізької області
від05.10.2011року
у справі№25/5009/4322/11 /суддя Дьоміна А.В./
за позовомПублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м.Мелітополь Запорізької області
простягнення 12483637,08грн.
Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м.Мелітополь Запорізької області заборгованості за поставлений природний газ у сумі 11168267,87грн., пені у сумі 350783,56грн., інфляційних нарахувань у сумі 114913,30грн., 3% річних у сумі 67 893,60грн. та 781 778,75 грн. штрафу.
Надане клопотання позивач обґрунтовує тим, що на теперішній час ВАТ “Мелітопольгаз” опинилося вкрай складному фінансовому становищі, окрім кредиторської заборгованості по справі №25/55 в розмірі 19430223,52грн. за останні два місяці виникла заборгованість з оплати заробітної плати на суму 3100000,00грн., що тягне за собою несвоєчасне перерахування до бюджетів усіх рівнів, а саме: податкових зобов'язань, перерахувань до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2011року по справі №25/5009/4322/11 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м.Мелітополь Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ 11168 267,87грн. заборгованості за поставлений природний газ, 114913,30грн., інфляційних нарахувань у сумі 114913,30грн., 3% річних у сумі 67893,60грн., 22731,91грн. державного мита та 214,59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення відстрочено на 1 рік до 05.10.2012року. В решті позовних вимог відмовлено.
Дане рішення мотивовано наступним:
- частковою обґрунтованістю позовних вимог;
- положеннями ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11,509,525,526,625 Цивільного кодексу України;
- положеннями ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2011року по справі №25/5009/4322/11 позивач звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі
В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що:
- рішення господарського суду є необґрунтованим;
- правовідносини по даній справі виникли в сфері господарської діяльності та не стосувались провадження у справі про банкрутство, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7% та пені повинні бути задоволені;
- клопотання про відстрочення виконання рішення не відповідає обставинам справи, оскільки при укладанні спірного договору відповідач знав про необхідність подальшої оплати і повинен був збалансувати свій кошторис, таким чином щоб між оплатити придбаний товар (природний газ).
Представник Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м.Мелітополь Запорізької області вважає рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011року у справі №25/5009/4322/11 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ підтримав апеляційні вимоги у повному обсязі.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
31.01.2011року між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/136/11 (далі - договір).
Додатковими угодами №1 від 28.02.2011року, №2 від 05.04.2011року, сторони внесли зміни до п.4.1. договору № 14/136/11 від 31.01.2011року.
Відповідно п.2.1 договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 6 308,200 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що прймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.
Відповідно до ч.2 п.3.6 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.6.2 договору, у разі невиконання умов п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вищевказаний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011року і діє у частині поставки газу до 31.12.2011року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
На виконання п. 2.1 договору позивач поставив протягом січня-квітня 2011року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 3918,309 тис.куб.метрів на загальну суму 11168267,87грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №01/11-14-ВТВ від 31.01.2011року, №02/11-14-ВТВ від 28.02.2011року, №03/11-14-ВТВ від 31.03.2011року, №04/11-14-ВТВ від 30.04.2011року, які підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені печаткою підприємства. /арк.справи 11-20/
Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу не були виконані своєчасно та в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Вікритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз”.
Предметом даного позову є стягнення основного боргу за поставлений природний газ у сумі 11168 267,87грн., 350783,56грн. пені, 114913,30грн. інфляційних нарахувань, 67893,60грн. 3% річних та 781778,75грн. штрафу за договором поставки № 14/136/11 від 31.01.2011року.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання з поставки газу за договором виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, наявними в матеріалах справи (арк..справи 17-20).
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару (газу) у встановлені договором строки не виконав.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за поставлений природний газ у сумі 11168267,87грн.
З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 11168267,87грн за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги в цій частині.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі невиконання умов п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем було заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого за договором газу у розмірі 350783,56грн. та 781778,75 грн., штрафу у розмірі 7% від простроченої суми.
Судовою колегією враховано правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 02.08.2005року по справі №33/137-04 та Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 04.09.2008року по справі №9/1022/07 за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський теплоелектроцентраль»про стягнення 7602136,10грн.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання.
Відповідно до п.6.2 договору, у разі невиконання умов п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від простроченої суми не підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог, щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого за договором у розмірі 350783,56грн. судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003року порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 16.02.2011року по даній справі продовжено процедуру розпорядження майном до 01.01.2013року. /арк.справи 58,59/
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
У справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ має статус поточного кредитора.
Згідно вимог абзацу 2 частини 4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується штраф та пеня, цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію та ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
За змістом вказаної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, однак пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.
Таким чином, в період дії мораторію, а саме: з 20.08.2003 року по 01.01.2013року пеня до нарахуванню не підлягає.
За таких обставин, розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені у розмір 350783,56грн. господарський суд Запорізької області вірно враховуючи вищевикладені норми матеріального права, відмовив в задоволенні вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 114913,30грн. та 3% річних в сумі 67893,60грн., судом першої інстанції з огляду на доведеність позивачем існування заборгованості та факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання правомірно задоволені у заявлених розмірах.
Відповідач до суду першої інстанції звернувся з клопотанням №2197 від 04.10.2011року про відстрочку виконання рішення на 2 роки.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що на теперішній час відповідач опинився у складному фінансовому становищі, окрім кредиторської заборгованості по справі №25/55 в розмірі 19430223,52грн. за останні два місяці виникла заборгованість з оплати заробітної плати на суму 3100000,00грн., що тягне за собою несвоєчасне перерахування до бюджетів усіх рівнів, а саме: податкових зобов'язань, перерахувань до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування.
Згідно частини 6 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йото банкрутом” дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України “Про оплату праці”, оплата праці працівникам підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано, враховуючи обставини справи, відповідно до вимог п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу, вищевказане клопотання задоволене частково та відстрочено виконання рішення на 1 рік..
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011року по справі №25/5009/4322/11 про часткове задоволення позовних вимог скасуванню не підлягає, з мотивів викладених у даній постанові.
З урахуванням викладеного, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд:
1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011року по справі №25/5009/4322/11 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011року по справі №25/5009/4322/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І. Бойченко
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1.ГСДО