донецький апеляційний господарський суд
19.12.2011
Постанова
Іменем України
14.12.2011 р. справа №10/158/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброва Г.І., Черноти Л.Ф.
Розглянувши апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Транс»м.Брянка Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2011року
по справі №10/158/2011 /суддя Мінська Т.М./
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Транс»м.Брянка Луганської області
про стягнення 9490,14грн.
За участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача -не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м.Чернівці звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Транс»м.Брянка Луганської області боргу за договором на транспортно-експедиційнє обслуговування від 22.04.2011року №23211 у розмірі 9490,14грн., з яких: основний борг в сумі 9400,00грн., інфляційні витрати в сумі 37,60грн. та 3% річних в сумі 52,54грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.10.2011року по справі №10/158/2011 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
Дане рішення мотивовано наступним:
- обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог;
- положеннями ст.ст. 33, 34, 43, 181 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 207, 526, 629, 908, 909 Цивільного кодексу України,
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 24.10.2011року у справі №10/158/2011, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати згадане рішення у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що:
- рішення винесено з порушення норм матеріального;
- судом першої інстанції недосліджені у повному обсязі матеріали та обставини справи;
- позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог;
- на товарно-транспортна накладній наявні тільки печатка вантажоодержувача, всі інші поля накладної, що підлягають обов'язковому заповненню не заповнені, не вказано вантаж, якою масою, прийнятий, хто прийняв, на підставі якого документи, відсутній підпис особи яка прийняла вантаж, відсутній відбиток печатки вантажоодержувача, вантажовідправника та перевізника на підставі чого, дана накладна не могла бути прийнята судом, як належний доказ;
- матеріали справи не містять актів приймання-передачі вантажу, довіреностей.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, позивач, що належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
22.04.2011року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уно Транс»м.Брянка Луганської області (відповідач - Експедитора) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м.Чернівці (позивач - Перевізник) шляхом обміну факсограмами було укладено договір № 23211 про транспортно-експедиційне обслуговування. (далі - договру). /арк.справи 19, 20/
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору якого Перевізник надає транспорт для здійснення доставки вантажу по Україні відповідно до угоджених сторонами заявок на перевезення, які визначають умови договору. Експедитор сплачує виконану роботу по договореній ціні або згідно заявки.
Згідно п. 4.3 цього договору Експедитор проводить оплату за виконану роботу протягом 14 банківських днів після надання Перевізникам рахунків і доданих до нього відмічених ТТН або талонів замовника, акта виконаних робіт і податкової накладної, якщо інше не передбачено заявкою.
Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2011року, відповідно до пункту 7.2. договору.
Правовідносини сторін регулюються ст.929 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Зі змісту вказаної статті вбачається, що безпосередній зміст зобов'язань експедитора визначається договором, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобовґязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовґязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовґязку.
Зобовґязання виникають з підстав, встановлених статтею 1 цього Кодексу (ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України одними з підстав виникнення цивільних прав та обовґязків є договори та інші правочини.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
22.04.2011року за допомогою факсимільного зв'язку, були направлені та підписані заявки: №232185 на перевезення за маршрутом: м.Дніпропетровськ -м.Хмельницький, вантаж - напої б/а в асортименті, вартість перевезення -4700,00грн, порядок розра хунку - за оригіналами ТТН, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4; №232186 на перевезення за маршрутом: м.Дніпропетровськ -м.Івано-Франківськ, вантаж - напої б/а в асортименті, вартість перевезення - 4700,00грн, порядок розрахунку - за оригіналами ТТН, автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_1.
У розділі «додаткові умови» даних заявках вказано - оригінали документів надсилати за ад ресою: а/я № 1, м.Ірміно, Луганська область, 94092, реквізити на оплату.
Одержувач ванта жу вказано в товарно - транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи. /арк.справи 12,13/
Умови Заявок прийняті сторонами, підписані, скріплені печаткою.
З вказаних накладних вбачається, у графі 2 «пункт розвантаження»- Хмельницький та Івано-Франківськ, «відомості про вантаж»- напої б/а в асортименті, що відповідає умовам Заявок від 22.04.2011року, «вантажоодержувач»- ТОВ «ТД Говерла»та ПП «Аквавита ИФ».
Заявка та договір є первинним документами та складаються значно раніше ніж накладна, тому не містять послання на накладну.
Позивач умови Заявок виконав належним чином, здійснив перевезення у належних йому вантажних автомобілях, що підтверджується печатками та відмітками у транспортних накладних.
Вартість фрахту за спірними Заявками складає 4700,00грн. за кожний автомобіль, порядок та строки оплати визначені у п. 4.3. договору, однак у Заявках вказано порядок розрахунку - перерахування/софт по оригіналам ТТН.
Таким чином, відповідач мав провести оплату з моменту надання Перевізником вищевказаних документів.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вказаних умов у Заявках, щодо перевезення вантажу та видачу їх вантажоодержувачем 29.04.2011року було направлено на адресу, яка вказана у відповідних Заявках пакет документів за вказаними перевезеннями.
04.07.2011року цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу відповідача повторно направлено пакет документів.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вимоги договору №23211 від 22.04.2011року та Заявок від 22.04.2011року виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем не було надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені у позовній заяві.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 9400,00грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 37,60грн. за червень 2011року та 3 % річних в сумі 52,54грн. за період з 30.05.2011року по 05.08.2011року.
Розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних позивача є вірним.
З огляду на наведене, господарський суд вірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 9400,00грн., інфляційних нарахувань в сумі 37,60грн., 3% річних в сумі 52,54грн. у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Транс»м.Брянка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2011року по справі №10/158/2011 залишити без задоволення.
2)Рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2011року по справі №10/158/2011 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф.Чернота
С.с/з Сєврова Н.П.
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду