донецький апеляційний господарський суд
16.12.2011
Постанова
Іменем України
13.12.2011 р. справа №26/214/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_1 -за дов. № 85-140 юр від 11.05.2011 р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від10.11.2011 року
у справі№ 26/214/2011 (суддя Єжова С.С.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області
простягнення 171065 грн. 25 коп.
У 2011 році Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області про стягнення 171065 грн. 25 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.11.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 171065 грн. 25 коп. штрафу за договором № 556 від 08.02.2010 року задоволені у повному обсязі.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим внаслідок неповного з'ясування судом обставин справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач усно надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 02.12.2011 року не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 26/214/2011 та наданих представником позивача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2010 року між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", як Продавцем, був укладений договір № 556, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця навуглерожуватель, іменований надалі -«Товар», в обсязі і за цінами, зазначеними у договорі чи в додатках до нього, а Покупець -прийняти Товар і здійснити оплату Продавцю в порядку, передбаченому даним Договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, кількість Товару, що поставляється Продавцем, вказується в доповненнях і додатках до даного Договору, і може бути змінена за узгодженням сторін
Пунктом 3.1 договору передбачено, що Продавець поставляє Товар на адресу Покупця на умовах: СРТ -ст. Кривий Ріг -Головний. Покупець відшкодовує Продавцю вартість залізничного тарифу на підставі наданих рахунків.
Згідно п. 3.2 договору, Товар поставляється щомісячно рівномірними подекадними обсягами згідно умов Договору.
На підставі п.п. 4.1, 4.3 договору ціна Товару встановлюється на умовах FCA станція відправника і фіксується в Специфікаціях до даного Договору і є незмінною. Загальна сума договору орієнтовно складає: 1644000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ -274000 грн. 00 коп.
Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання поставки погодженого сторонами місячного обсягу Товару, Продавець сплачує штраф у розмірі 5% вартості не поставленого Товару.
Так, у відповідності з умовами договору № 556 від 08.02.2010 року, 01.09.2010 року між Продавцем і Покупцем було узгоджено та підписано Специфікацію № 4500040877/7 на поставку навуглерожувателя фракції 0-6мм у вересні 2010 року в кількості 2500 тон +/-5% за ціною 685 грн. за тону, без урахування ПДВ та залізничного тарифу. 05.10.2010 року між сторонами було узгоджено та підписано Специфікацію № 4500043840 на поставку навуглерожувателя фракції 0-6мм у жовтні-грудні 2010 року в кількості 6000 тон +/-5% щомісяця за ціною 757 грн. за тону, без урахування ПДВ та залізничного тарифу. 08.11.2010 року між сторонами було узгоджено та підписано Специфікацію № 4500046605/9 на поставку навуглерожувателя фракції 0-6мм у листопаді 2010 року в кількості 5000 тон +/-5% за ціною 757 грн. за тону, без урахування ПДВ та залізничного тарифу.
На виконання умов даного договору та специфікацій до нього Продавець поставив Покупцеві у вересні 2010 року товар у кількості 972 тон (що підтверджується рахунками-фактурами №№ 091201 від 12.09.2010 р., 092104 від 21.09.2010 р. та реєстрами №№ 24, 25 вагонів з навуглерожувателем, відвантажених Покупцю, до даних рахунків-фактур), у листопаді -у кількості 7200 тон (що підтверджується рахунками-фактурами №№ 110307 від 03.11.2010 р., 110504 від 05.11.2010 р., 110701 від 07.11.2010 р., 110805 від 08.11.2010 р., 110903 від 09.11.2010 р., 111005 від 10.11.2010 р., 111402 від 14.11.2010 р., 112002 від 20.11.2010 р., 111606 від 16.11.2010 р., 112203 від 22.11.2010 р., 112303 від 23.11.2010 р., 112305 від 23.11.2010 р., 112502 від 25.11.2010 р., 112704 від 27.11.2010 р., 112804 від 28.11.2010 р., 112905 від 29.11.2010 р., 113004 від 30.11.2010 р. та реєстрами №№ 41-57 вагонів з навуглерожувателем, відвантажених Покупцю, до даних рахунків-фактур).
Таким чином, Продавець в порушення умов договору недопоставив Покупцеві товар у вересні 2010 року в обсязі 1403 тон (2500-5%-972), у листопаді 2010 року -в обсязі 3250 тон ((6000+5000)-5%-7200).
У зв'язку з чим, Покупець 11.07.2011 року направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області претензію № 851-4/422-45п від 08.07.2011 року з вимогою в порядку п. 6.2 договору № 556 від 08.02.2010 року та ст. 230 Господарського кодексу України про сплату штрафу у сумі 171065 грн. 25 коп. за невиконання місячного обсягу поставки товару. Претензія була залишена Продавцем без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 171065 грн. 25 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статей 188 Господарського кодексу України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, перелік яких наведений у ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори і правочини.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підставі положень ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно норми ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).
На підставі ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У ст. 549 цього Кодексу надано визначення поняття неустойки, відповідно до якого неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом, у свою чергу, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судова колегія вважає, що господарський суд, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору № 556 від 08.02.2010 року та специфікацій до нього, дійшов вірного висновку про наявність на момент прийняття рішення по справі № 26/214/2011 порушення з боку відповідача умов зазначеного договору у вигляді прострочення поставки товару та, у зв'язку з цим, правомірність і обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неналежне виконання місячного обсягу поставки товару за вересень та за листопад 2010 року у сумі 171065 грн. 25 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами по справі наявність передбачених ст. 617 Цивільного кодексу України підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а також відсутність вини відповідно до ст. 614 цього Кодексу, а саме вжиття ним протягом строку дії договору № 556 від 08.02.2010 року всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання. У зв'язку з чим позивач має гарантоване йому ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Доводи ж відповідача щодо позбавлення його судом першої інстанції можливості скористатися наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України процесуальними правами через неналежне повідомлення сторін не підтверджуються матеріалами справи. З матеріалів справи № 26/214/2011, а саме з відмітки канцелярії господарського суду Луганської області на звороті ухвали про порушення провадження по справі від 11.10.2011 року, вбачається, що копії даної ухвали у кількості трьох примірників були надіслані сторонам у справі 12.10.2011 року, тобто з дотриманням строків, установлених вимогами ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. Однак, незважаючи на достатній час до призначеної дати судового засідання, наданий для представлення витребуваних судом документів, відповідач вимоги суду не виконав, до судового засідання не з'явився. До поданої до апеляційного суду скарги будь-яких доказів неотримання ухвали про порушення провадження по справі № 26/214/2011 від 11.10.2011 року (довідки з поштового відділення, тощо) скаржником не додано. Таким чином, наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність об'єктивних причин, які б унеможливили належний захист ним своїх прав у суді. До того ж ніяких клопотань суду про застосування спеціального строку позовної давності відповідач суду першої інстанції до моменту прийняття рішення по справі не надав.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2011 року по справі № 26/214/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколтрейд", м. Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2011 року по справі № 26/214/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2011 року по справі № 26/214/2011 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Луг. обл.
Клименко К.О.