донецький апеляційний господарський суд
15.12.2011
Постанова
Іменем України
13.12.2011 р. справа №16/282/09
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_4 -за дов. ВМС № 972200 від 28.05.09 р.
від відповідача:ОСОБА_5 - особисто
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від03.11.2011 року
у справі№ 16/282/09 (головуючий суддя - Ніколаєнко Р.А., судді: Юлдашев О.О., Боєва О.С.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя
до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя
простягнення 38638 грн. 88 коп.
У 2009 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Запоріжжя звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення 48442 грн. 20 коп.
02.03.10 року ухвалою господарського суду Запорізької області копії матеріалів справи № 16/282/09 були надіслані до Шевченківського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області для приєднання до матеріалів кримінальної справи № 17330804 з метою проведення перевірки та встановлення відповідності підписів на документах фінансово-господарської звітності між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, вилучених згідно протоколу виїмки та огляду від 12.11.08 р., підписам ПП ОСОБА_5, а також встановлення, чи товар отримувався ПП ОСОБА_5 чи іншою невідомою особою, яка в період часу з 01.03.07 р. по 30.06.08 р., перебуваючи в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 заволоділа товарно - матеріальними цінностями ПП ОСОБА_6 на загальну суму 51616 грн. 58 коп., провадження по справі було зупинено.
Позивач 22.02.10 р. надав уточнення в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якими просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 38638 грн. 88 коп. на підставі тільки тих накладних, які підписані відповідачем.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.10 р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.03.10 р. було скасовано, справу направлено на розгляд господарського суду Запорізької області.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.10 р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.10 р. було залишено без змін.
Відповідач 10.03.11 р. звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.10 р. по справі № 16/282/09 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.10 р. заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.10 р. по справі № 16/282/09 за нововиявленими обставинами було залишено без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.10 р. було залишено без змін.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.11.11 р. визнано недійсним договір поставки № 20 від 01.01.08 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_6. В позові було відмовлено.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 16/282/09 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню в частині визнання договору поставки недійсним та залишенню без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, але за мотивами постанови суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 було укладено договір поставки № 20 від 01.01.08 р., згідно умов якого постачальник (ПП ОСОБА_6) зобов»язався систематично постачати і передавати у власність покупця (ПП ОСОБА_5) товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов»язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Предметом поставки є сири та масла, загальний асортимент яких зазначений у прайс-листах постачальника, а детальне найменування, кількість та ціна з ПДВ вказується в накладних. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
У відповідності до п. 3 договору, ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару прайс-листів постачальника і зазначається у накладних постачальника на кожну конкретну поставку. Накладні на товар є невід»ємними додатками до договору. Розрахунки між сторонами здійснюються за платіжними дорученнями шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов»язався оплачувати кожну окрему партію поставленого товару протягом 14 днів з моменту поставки товару згідно з п.4 договору.
Позивач в підтвердження поставок товару нібито саме за укладеним між сторонами договором надав до суду першої інстанції накладні № ЧП-0000822 від 24.04.08 р. на суму 30 грн. 24 коп., № ЧП-0000830 від 25.04.08 р. на суму 3692 грн. 71 коп., № ЧП-0000857 від 30.04.08 р. на суму 2033 грн. 21 коп., № ЧП-0000930 від 13.05.08 р. на суму 308 грн. 32 коп., № ЧП-0000952 від 14.05.08 р. на суму 2173 грн. 67 коп., № ЧП-0000986 від 19.05.08 р. на суму 2820 грн. 36 коп., № ЧП-0001026 від 26.05.08 р. на суму 1276 грн. 00 коп., № ЧП-0001053 від 29.05.08 р. на суму 2608 грн. 80 коп., № ЧП-0001077 від 03.06.08 р. на суму 4724 грн. 39 грн., № ЧП-0001111 від 09.06.08 р. на суму 2096 грн. 69 коп., № ЧП-0001118 від 10.06.08 р. на суму 426 грн. 80 коп., № ЧП-0001129 від 11.06.08 р. на суму 2849 грн. 90 коп., № ЧП-0001143 від 13.06.08 р. на суму 3507 грн. 69 коп., № ЧП-0001159 від 17.06.08 р. на суму 2348 грн. 29 коп., № ЧП-0001198 від 23.06.08 р. на суму 3007 грн. 82 коп., № ЧП-0001212 від 25.06.08 р. на суму 2534 грн. 43 коп. та № ЧП-0001229 від 27.06.08 р. на суму 2199 грн. 56 коп., які підписані відповідачем.
Згідно п. 2.3 договору, кількість товару визначається на підставі замовлення покупця, поданого відповідно до розділу 4 договору.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії цього Договору на підставі письмового замовлення покупця. У замовленні покупець визначає асортимент (номенклатуру), кількість товару та пункти поставки. Замовлення передається через факс, поштою або через представника постачальника.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
У відповідності до п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.08 р.
Як зазначає позивач у позові, відповідачу був поставлений товар на загальну суму 48442 грн. 20 коп., нібито на підставі договору, яку останній позивачу не оплатив.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя суми боргу у розмірі 38638 грн. 88 коп. як на підставі договору, так і на підставі накладних, в яких висновком експертів підтверджено підпис відповідача (з урахуванням уточнень в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від 22.02.10 р., які суд першої інстанції прийняв в якості зменшення позовних вимог).
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими засобами доказування, що правовідносини сторін з поставки товару виникли саме на підставі договору поставки № 20 від 01.01.08 р., укладеного ними в письмовій формі, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 2.3, 4.1, 4.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії цього Договору на підставі письмового замовлення покупця. У замовленні покупець визначає асортимент (номенклатуру), кількість товару та пункти поставки. Замовлення передається через факс, поштою або через представника постачальника.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування та направлення на адресу відповідача замовлень згідно п.п. 4.1, 4.2 договору поставки.
Пунктом 2.1 договору поставки сторони домовились, що предметом поставки є наступний товар: сири, масла, загальний асортимент яких зазначений в прайс-листах постачальника, а детальне найменування, кількість, ціна з ПДВ вказується в накладних.
Позивач, в підтвердження підстави позову, надав копії видаткових накладних, з яких вбачається, що на адресу ПП ОСОБА_5, окрім товару за договором, також поставлявся оселедець в асортименті, що взагалі не передбачено умовами договору поставки, укладеного в письмовій формі.
Крім того, видаткові накладні, в яких за висновком експертів НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області від 22.10.09 р. № 160 підпис був здійснений ОСОБА_5, не підтверджують факт отримання відповідачем товару саме за договором поставки № 20 від 01.01.08 р., оскільки не містять в собі посилання на нього, що передбачено умовами п. 3 договору, в яких зазначено, що накладні є невід»ємними додатками до договору.
До того ж, позивач при зверненні до суду зазначав, що відповідач суму боргу визнає та підтверджує актом звірки взаємних розрахунків з 01.03.07 р. по 30.06.08 р.
Однак цей акт звірки розрахунків, по-перше, взагалі не є доказом по справі, оскільки тільки відображає підстави внесення товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів до звітності фізичної особи-підприємця; по-друге, даний акт фіксує заборгованість відповідача перед позивачем, нібито саме як приватного підприємця за грошовими операціями нібито з 01.03.07 р., тоді як матеріалами справи, зокрема, Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підтверджено, що останнього зареєстровано в якості підприємця лише з 21.08.07 р. Крім того, висновком експертів НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області від 22.10.09 р. № 160, складеним за результатами експертизи, яку було призначено в рамках кримінальної справи № 17330804, що знаходиться в провадженні СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, не підтверджено факт підписання саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вищенаведеного акту звірки розрахунків.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що господарські правовідносини між сторонами з поставки товару виникли саме на підставі договору, укладеного в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду, визначивши в позові в якості підстави як договір, так і видаткові накладні, що свідчать про виникнення між сторонами фактичних правовідносин з поставки товару за усним правочином, що передбачено нормами ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України. Після зменшення позивачем позовних вимог, він просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 38638 грн. 88 коп. лише за тими видатковими накладними, в яких висновком експертів НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області від 22.10.09 р. № 160 підтверджено підпис відповідача.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред»явлення на адресу відповідача вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату боргу у розмірі 38638 грн. 88 коп., то судова колегія вважає, що звернення позивача до суду із позовом на підставі фактичних правовідносин між сторонами з поставки товару, що виникли саме за накладними, є передчасним.
Посилання позивача на застосування строку виконання зобов»язання відповідачем, який передбачено умовами письмового договору, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки позивач не довів, що правовідносини між сторонами виникли саме на підставі такого договору.
Стосовно визнання судом першої інстанції за своєю ініціативою договору поставки № 20 від 01.01.08 р. недійсним через нібито наявність в ньому ознак фіктивності за нормами ст. 234 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, то судова колегія вважає, що господарський суд в даному випадку передчасно вийшов за межі позовних вимог відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутній вирок суду загальної юрисдикції по кримінальній справі № 17330804 відносно осіб, які тільки в майбутньому можливо будуть визнанні винними за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, а наявні в матеріалах справи копії постанов про порушення кримінальної справи, пояснення свідків та протокол допиту свідків не є підставою для висновку саме господарського суду про наявність або відсутність ознак вчиненого сторонами нібито фіктивного правочину, оскільки встановлення фактів порушення кримінального закону у діях конкретних фізичних осіб є виключною компетенцією суду загальної юрисдикції. Помилкове посилання суду на нібито можливість в даному випадку оцінки господарським судом доказів незалежно від наслідків кримінального розслідування призвело до прийняття неправильного рішення, тому в частині визнання недійсним договору поставки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права України, тому рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.11 р. у справі № 16/282/09 підлягає скасуванню в частині визнання договору поставки недійсним та залишенню без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, але за мотивами постанови суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга -частковому задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2011 р. у справі № 16/282/09 -частково задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2011 р. у справі № 16/282/09 -скасувати в частині визнання недійсним договору поставки № 20 від 01.01.08 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_6.
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2011 р. у справі № 16/282/09 -залишити без змін за мотивами суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.