"07" грудня 2011 р. Справа № 5027/1219/2011.
За позовом Приватного підприємства «Шульганівське»с. Шульганівка Чортківського району Тернопільської області
До відповідача Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест»м. Чернівці
про стягнення боргу -319283,75 грн.
Cуддя М.І.Ніколаєв
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_1, представник, довіреність від 01.10.2011 року.
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 30.11.2011 року.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Шульганівське»звернулося з позовом до спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест»про стягнення 319283,75 грн. боргу за поставлений з 15.09.2008 року по 01.01.2009 року товар (пшениця). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 16000 грн., сплачених на послуги адвоката.
Ухвалою суду від 31.10.2011 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.11.2011 року за участю представників сторін.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позову, посилаючись при цьому, що вимогу про проведення розрахунку він не отримував, відтак грошове зобов'язання в нього не виникло..
В судовому засіданні 15.11.2011 року оголошено перерву до 29.11.2011 року, 29.11.2011 року -до 01.12.2011 року, а 01.12.2011 року до 07.12.2011 року.
В судовому засіданні 07.12.2011 року від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, шляхом сплати щомісячно по 26606,98 грн. Представник позивача погоджується на розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -
Згідно видаткових накладних №262 від 30.09.2008 року, №РН-000005 від 30.10.2008 року, №РП-0000011 від 31.10.2008 року, №Рн-000008 від 28.11.2008 року та №958 від 31.12.2008 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 449307,00 грн.
На підставі платіжних доручень від 10.09.2008 року, від 30.09.2008 року, 07.10.2008 року, 09.10.2008 року та від 12.11.2008 року відповідач здійснив часткову оплату за одержаний товар на загальну суму 127408,50 грн.
10.10.2011 року за вихідним №157 позивачем направлено відповідачу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України вимогу про сплату 319283,75 грн. боргу. Дана претензія отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4850101986983, проте залишена без відповіді.
Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як встановлено судовим слуханням, між сторонами фактично існували відносини поставки товарів.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного у відповідача, який у встановлений законом строк не оплатив вартість поставленого товару, станом на момент вирішення спору виник борг в сумі 319283,75 грн. за отриманий товар.
Наявність боргу також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки від 26.10.2011 року.
Посилання відповідача на те, що останнім не отримано вимогу про сплату боргу спростовуються повідомленням про вручення поштового відправлення №4850101986983. Інших належних доказів неотримання вимоги відповідачем суду не подано.
У свою чергу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Діюче законодавство передбачає, що згідно статтею 265 ГК України у відношенні до поставок застосовуються відповідні положення ЦК України щодо договору купівлі-продажу, які регулюються нормами глави 54 ЦК України.
Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу встановлений статтею 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відтак, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини 1 статті 692 ЦК України, а непред'явлення позивачем вимоги про оплату не звільняє відповідача від обов'язку розрахуватися за отриманий товар.
Щодо стягнення витрат за послуги адвоката у розмірі 16 000 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно пункту 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
06.10.2011 року між позивачем по справі та адвокатом Бігуном Ю.М. укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу за окремим дорученням клієнта.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що бажаний результат полягає у представництві прав та інтересів у відділі ДВС та судах усіх інстанцій у зв'язку із зверненням до господарського суду у справі про стягнення з СУНП у формі ТОВ «Буковест».
В пункті 4.2. договору передбачено, що гонорар адвоката складає 16000 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №10 позивачем сплачено адвокату 16000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. N 01-8/973).
Відтак, проаналізувавши тривалість судового розгляду і складність справи, виходячи з того, що позивачем не надано доказів того, що договір підписано саме з адвокатом (в матеріалах справи відсутнє свідоцтво ОСОБА_3 про право на зайняття адвокатською діяльністю) та доказів надання правової допомоги (позовну заяву підписав директор, також відсутні підписані акти виконаних за договором робіт) та враховуючи, що в судових засіданнях представляв інтереси позивача представник за довіреністю, а не ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що у стягненні 16000 грн. витрат на послуги адвоката слід відмовити.
Згідно положень ст. ст. 83, 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власної ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення ВАСУ за № 02-5/333 від 12.09.1996 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.
Як вбачається з фінансового звіту станом на 01.10.2011 року відповідач є збитковим підприємством, активи якого перебувають в іпотеці АБ «Укрінбанк».
Відтак, враховуючи що представник позивача не заперечує проти поданої заяви про розстрочку виконання рішення на 3 місяці, суд, з урахуванням інтересів обох сторін, дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення строком на 5 місяців зі сплатою заборгованості у сумі 319283,75 грн. щомісячно рівними частинами по 63856,75 грн.
Судові витрати покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.
Керуючись статтями ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест»вул. Коломийська, 13 А, м. Чернівці (код 25077759) на користь приватного підприємства «Шульганівське»с. Шульганівка Чортківського району Тернопільської області (код 33113816) -319283,75 грн. боргу, 3192,84 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Виконання рішення суду в частині стягнення боргу в сумі 319283,75 грн. розстрочити на 5 місяців шляхом сплати щомісячно рівними частинами по 63856,75 грн.
5. Видати наказ.
Повне рішення складено та підписано 09.12.2011 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.І.Ніколаєв