29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" грудня 2011 р.Справа № 17/5025/1778/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега” с. Устя Кам'янець-Подільського району
до Відкритого акціонерного товариства „Кам'янець-Подільський завод „Електрон” м. Кам'янець-Подільський
про стягнення відшкодування вартості затрат та поліпшень орендованого майна в сумі 604 500,92 грн.
суддя Димбовський В.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №3 від 20.01.2011р.
відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю №17-25 від 05.04.2006р.
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення (вступна та резолютивна частини) оголошено 12.12.2011р., оскільки в судовому засіданні 06.12.2011р. оголошувалась перерва.
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача відшкодування вартості ремонту та поліпшень орендованого майна в сумі 48519,00 грн.
В судовому засіданні 12.12.11р. повноважний представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог на суму 555981 грн. 92 коп. У зв'язку з викладеними обставинами, на підставі ст. ст. 776, 778 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” позивач просить стягнути з відповідача відшкодування вартості затрат та поліпшень орендованого майна в сумі 604 500 грн. 92 коп.
Оскільки, подана заява відповідає приписам ст. 22 ГПК України вона прийнята судом.
Представник позивача наполягав на задоволенні збільшених позовних вимог, посилаючись на те, що вони обгрунтовані та підтверджені поданими доказами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем діяли орендні відносини на підставі договору оренди №14 від 19.04.2000р. із змінами, внесеними договором №31 від 01.04.2010р. і, за час користування орендованим майном позивачем, як орендарем, з дозволу орендодавця (відповідача) здійснено ремонтні роботи та поліпшення орендованого майна -бази відпочинку, що знаходиться в с. Устя Кам'янець-Подільського району, які не можливо відокремити.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд застосувати у даній справі позовну давність та відмовити в позові. Мотивує свої заперечення тим, що 18.11.2005р. в офіційному друкованому органі „Голос України” №219 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача і позивач, як конкурсний кредитор, мав змогу протягом періоду з 18.11.2005р. по 18.12.2005р. заявити до господарського суду у справі про банкрутство №13/233-Б грошові вимоги, які за твердженням позивача, виникли внаслідок проведених ним у 2001 році робіт. Як вважає відповідач, оскільки позивач до відкритого акціонерного товариства „Кам'янець-Подільський завод „Електрон” м. Кам'янець-Подільський з грошовими вимогами у справі про банкрутство №13/233-Б не звертався, то дані вимоги, згідно з приписами ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є погашеними, а спірні зобов'язання між сторонами припиненими. На думку відповідача, некорректними є викладені у позовній заяві доводи позивача про те, що між сторонами діяли орендні відносини, що регулювались договором від 19.04.2000р. із змінами внесеними договором від 01.04.2010р. Заперечуючи такі доводи, відповідач звертає увагу суду на те, що договір оренди №14 від 19.04.2000р., на основі якого виникли спірні відносини сторін у даній справі, а також договір №31 від 01.04.2010р. є різними договорами і кожен з цих договорів є самостійною правовою підставою виникнення цивільно-правових зобов'язань між сторонами. Вказує, що умови договору оренди №14 від 19.04.2000р. діяли протягом періоду з 19.04.2000р. по 01.04.2010р. 01.04.2010р. сторонами було укладено новий договір №31, який містив зовсім інші нові умови оренди належного відповідачу майна. Стверджує, що даний договір був безстроковим і припинився за заявою відповідача з 01.11.2010р. Посилаючись на ч. 2 ст. 604 ЦК України, зазначає, що внаслідок підписання сторонами нового договору №31 від 01.04.2010р., усі зобов'язання за попереднім договором №14 від 19.04.2000р. припинились автоматично. На думку відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 786 ЦК України, оскільки договір №14 від 19.04.2000р. є припиненим з 01.04.2010р. і строк позовної давності щодо вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на орендоване майно сплив 01.04.2011р.
В додаткових поясненнях, поданих представником позивача в судовому засіданні 08.11.2011р., твердження відповідача про те, що позивач не звертався з грошовими вимогами у справі №13/233-Б про банкрутство ВАТ „Кам'янець-Подільський завод „Електрон” м. Кам'янець-Подільський протягом періоду з 18.11.2005р. по 18.12.2005р., і вказані вимоги є погашеними, вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки, на думку позивача, право вимоги у ТОВ „Вега” не виникло, так як на цей час договір оренди був чинним. В обгрунтування вказує на те, що договір оренди №14 від 19.04.2000р. був укладений на 10 років, тобто до 19.04.2010р., а у випадку неповідомлення про припинення орендних відносин однією із сторін, ще на 10 років. Як вважає позивач, право вимоги виникло на підставі п. 7.6. вищезазначеного договору, у якому зазначається, що орендар має право на відшкодування витрат після припинення договору. Тобто, на думку позивача, після 19.04.2010р. (строку закінчення дії договору), або після 19.04.2020р. (у випадку пролонгації дії договору). Стосовно посилань відповідача на пропущення строку позовної давності позивач зазначає, що фактично дію договору від 19.04.2000р. не було припинено, так як жодна із сторін не заявила про намір його розірвання у передбачений договором строк, а тому, стверджує позивач, дія вищезазначеного договору автоматично продовжилась ще на 10 років до 19.04.2020р. Тобто, на думку позивача, між сторонами діяли орендні відносини, що регулювались договором від 19.04.2000р. із змінами, внесеними договором від 01.04.2010р. Вказує, що про бажання розірвати договір оренди, ВАТ „Кам'янець - Подільський завод „Електрон” повідомило листом від 30.09.2010р., в якому вказувалось, що орендні відносини припиняються 01.11.2010р. Зазначає, що ТОВ „Вега” не визнавало факт припинення дії договору оренди, так як вважало, що ВАТ „Кам'янець -Подільський завод „Електрон” діє з порушенням чинного законодавства. Вказує, що останнє підтверджується відміткою на листі про заперечення проти припинення орендних відносин, а також сплатою по сьогоднішній день оренди за користування базою відпочинку. Зазначає, що питання припинення орендних відносин було спірне і лише постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. було встановлено факт розірвання договору оренди від 01.04.2010р., припинення орендних відносин та виселено ТОВ „Вега” з території бази відпочинку в с.Устя. Вказує, що позов подано 11.10.2011р., одразу після того, як було встановлено факт припинення орендних відносин. Тобто, на думку позивача, строк позовної давності почав свій перебіг з моменту набранням законної сили постанови Рівненського апеляційного господарського суду - з 30.08.2011р. Також, як вважає позивач, якщо припустити, що строк позовної давності стосовно вимог про відшкодування витрат на поліпшення пропущений, то лише із поважних причин. Крім того, посилаючись на ст. 786 ЦК України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується лише до вимог про відшкодування витрат на поліпшення, позивач зауважує, що стосовно вимог на відшкодування витрат на капітальний та поточний ремонт позовна давність встановлена у три роки. Тому, вважає твердження відповідача про пропущення строку позовної давності стосовно усіх вимог необгрунтованим. посилаючись на п. 7.6 договору №14 від 19.04.2000р., яким передбачено у випадку здійснення орендарем за власний рахунок та за згодою орендодавця новоспоруди, покращення, ремонту і т.п., право після припинення договору, на відшкодування вартості затрат, вважає, що вимоги щодо стягнення коштів, витрачених на ремонт, новоспоруди і т.п. (все крім покращення) застосовується строк позовної давності у три роки. Тому, як зазначає позивач, якщо навіть припустити, що стосовно вимог на відшкодування витрат на поліпшення пропущений строк позовної давності, то стосовно вимог на відшкодування витрат на ремонт, новоспоруди і т.д. строк позовної давності не пропущений у будь-якому випадку.
Крім того, позивачем подане клопотання про поновлення строку позовної давності з посиланням на ті обставини, що фактично дію договору від 19.04.2000р. не було припинено, так як жодна із сторін не заявила про намір його розірвання у передбачений договором строк. Повноважний представник відповідача проти поданої заяви заперечив посилаючись на її необгрунтованість.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
19 квітня 2000р. між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладений договір №14 у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння та користування з правом майбутнього викупу, базу відпочинку відповідача в с.Устя.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що об'єкт оренди являє собою два будинки, що стоять окремо з допоміжними спорудамиі брандвагта.
Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди бази відпочинку складає 10 років. Якщо жодна сторона в термін один рік до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 10 років.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що об'єкт, який орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання. На вимогу вказаного пункту договору, базу відпочинку було передано позивачу, що підтверджується приймально-здавальним актом, який підписали представники сторін.
Пунктом 7.5 договору сторони визначили, що здійснені орендарем віддільні покращення об'єкта та основних засобів, що орендуються, є власністю орендаря.
Пунктом 7.6 договору сторони передбачили, що у випадку, коли орендар здійснив за власний рахунок та за згодою орендодавця новоспоруди, покращення ремонт і т.п. об'єкта та основних засобів, що орендується, він має право після припинення договору на відшкодування вартості затрат.
1 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем укладений договір за №31 оренди тієї самої бази відпочинку в с. Устя, який вступив в силу 20 квітня 2010р.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що об'єкт оренди являє собою два будинки, що стоять окремо з допоміжними спорудами.
Крім того, був складений локальний кошторис №1 на ремонтно-будівельні роботи бази відпочинку, які планується провести та їх вартість, яка становила 48519 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт бази відпочинку с. Устя згідно з договором від 19.04.2000р., підписаного гол. бухгалтером позивача та погодженого керівниками позивача та відповідача, виконано слідуючи роботи по ремонту бази:
1. Проведено і упорядковано території об'єкта, завезено 22-1 машини чорнозему посаджено виноград, квіти.
2. Проведено зовнішній та внутрішній капітальний ремонт будівель і допоміжних споруд.
3. Поставлено нову огорожу по периметру об'єкта та на перепадах рівня землі.
4. Споруджено пляж на території об'єкта ,завезено 95 кразів піску.
5. Виготовлено і встановлено пірс для швартових легких водних засобів і прогулки відпочиваючих.
6. Побудовано додатково 4-и легких дерев'яних будинки для збільшення кількості відпочиваючих.
7. Перетранспортовано і відремонтовано брандвахту.
8. Проведено капітальний ремонт, перепланування брандвахти.
9. На всіх спорудах зроблено нову покрівлю.
10. Відремонтовано каналізацію і водопровід.
11. Обладнано автомобільну стоянку на 70%.
12. Біля в'їздних воріт побудовано будинок для охорони.
13. Відремонтовано підпорні стіни по периметру бази.
14. Частково відремонтовано дороги.
15. Встановлено бардюри.
16. Побудовано на території бази окремий туалет, до якого прибудовано умивальники, побудовано септик.
17. Споруджено спортивні площадки, обладнано дитячі ігрові майданчики.
Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом .
Статтею 778 цього ж Кодексу встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поліпшення майна означає проведення у ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу.
Вказана норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі.
Як вже зазначалося, сторони пунктом 7.5 договору №14 визначили, що здійснені орендарем віддільні покращення об'єкта та основних засобів, що орендуються, є власністю орендаря.
Позивачем, при зверненні з позовом не обґрунтовано та не доведено, які самі поліпшення є віддільними, а які ні.
Крім того, відповідно до п. 7.6 договору право на відшкодування витрат виникає у орендаря у випадку здійснення новоспоруд, покращень, ремонту об'єкту і основних засобів.
В свою чергу, за умовами договору, об'єкт оренди складається з двох будинків з допоміжними спорудами і брандвахта. Тоді як, поліпшення, визначені актом виконаних робіт, стосуються не тільки об'єкту оренди за договором, а й інших об'єктів.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі-Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закін чення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні облікові документи (накладні та довіреності) згідно з ч.2 ст.9 Закону, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Саме такі первинні документи, а не кошторис та складений на їх підставі акт виконання робіт, підписаний бухгалтером, виступають належними доказами у підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. згідно вказаного акту, всі господарські операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування у бухгалтерських регістрах на підставі первинних документів.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для її бухгалтерського обліку.
Таким чином, подані позивачем накладні, згідно яких позивачем отримувались від підприємства „Хмельницькінтурист” послуги та товарно-матеріальні цінності, не можуть бути належним доказом по справі у зв'язку з відсутністю відповідних довіреностей.
В зв'язку з відсутністю належних доказів в обґрунтування позовних вимог, судом не приймається до уваги Звіт №199 про оцінку майна, поданий позивачем, та висновок про вартість майна.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами сам факт здійснення поліпшень і відповідно не обґрунтована їх вартість, оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують закупівлю товарно - матеріальних цінностей на здійснені поліпшення, в свою чергу акт виконаних робіт, без зазначення їх вартості, підписаний бухгалтером, не може бути належним доказом здійснення таких робіт.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Так, статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.
З врахуванням наведеного, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, а також втрати права на звернення з позовом до суду з посиланням на ст. 14 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” судом до уваги не приймаются, оскільки відповідно до п. 7.6 договору право на таке відшкодування вартості витрат виникає у позивача після припинення дії договору.
Окрім того, правовий аналіз договорів №14 та №31 спростовує доводи відповідача про те, що з укладенням договору №31 відбулась новація, оскільки сторони не обумовлювали припинення попереднього зобов'язання, а лише видалили з тексту в новому договорі деякі статті, що містились в договорі №14.
Також, необхідно відмітити те, що доводи позивача про те, що між сторонами діяли орендні відносини, що регулювались договором №14 від 19.04.2000р. із змінами внесеними договором №31 від 01.04.2010р. необґрунтовані, оскільки позивач обґрунтовує своє право на відшкодування поліпшень виходячи з п. 7.5., 7.6 договору №14, однак зазначених норм не міститься в договорі №31. Таким чином, договір №31 містить зовсім інші умови ніж договір №14 і кожний з цих договорів є самостійною правовою підставою виникнення цивільно-правових зобов'язань не дивлячись на те, що предмет договору у вказаних договорів однаковий. Зазначене підтверджується Постановою Вищого господарського суду від 04.08.2011р. у справі №14/5025/163/11.
Щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності, необхідно відмітити ту обставину, що відповідно до ст. 786 ЦК України позовна давність один рік застосовується до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі. Позивач, обов'язок відповідача, відшкодувати вартість поліпшень визначив виходячи з положень договору №14. Оскільки, суд прийшов до висновку про наявність двох окремих договорів у спірних правовідносинах, право на вимогу щодо відшкодування поліпшень у позивача виникло з моменту укладення договору №31, а саме 01.04.10р.
Крім того, як зазначалось вище, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено поданими доказами позовні вимоги.
Таким чином, в зв'язку з безпідставністю позовних вимог у суду відсутні правові підстави для вирішення питання щодо поновлення строків позовної давності, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
З огляду на викладені вище обставини, позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені поданими доказами, а тому в позові належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега” с. Устя Кам'янець-Подільського району до Відкритого акціонерного товариства „Кам'янець-Подільський завод „Електрон” м. Кам'янець-Подільський про стягнення відшкодування вартості затрат та поліпшень орендованого майна в сумі 604 500,92 грн. відмовити.
Суддя В.В. Димбовський
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 грудня 2011 року.
Віддруковано 3 примірника:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу.