73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
18.11.2011р. Справа № 5024/1974/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Датій Н.Г., за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1- ю/к, дов. № 2568-19від 20.07.2011р.
від відповідача - 1: не з'явився
від відповідача-2: ОСОБА_2- уповн. предст., дов. № 411 від 12.08.2011р.
від третьої особи: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк
до відповідача-1: Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Херсон
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтокомунсервіс", м. Херсон
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4, смт. Білозерка
про стягнення 9879грн. 79коп.
Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 08.11.2011р., якою розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовом про стягнення коштів з поручителів при твердженні про неналежне виконання зобов'язань позичальником - ОСОБА_4 у відносинах за кредитним договором № 1403-1-08 від 14.03.2008р.
Відповідач-2 позов не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог, заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог про пеню, стверджує:
- про неотримання позичальником вимоги банку про дострокове стягнення;
- порушення за позовом 6-місячного строку нарахування пені, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України;
- відсутність спільної поруки як підстави вимог, оскільки з кожним поручителем укладався окремий договір поруки;
- неврахування при підрахунку ціни позову однієї зі списаних банком у безспірному порядку сум, а саме - 114,26грн;
- датування договору поруки за місяць до укладення кредитного договору, зобов'язання за яким забезпечувались порукою.
Представник позивача пояснила, що договір поруки з ТОВ "Херсонавтокомунсервіс" укладено 14.03.2008р., з-за технічної помилки (описки) при його виготовленні в даті укладення замість березня 2008р. зазначено лютий 2008р.
Відповідач-1 та третя особа не проявили свого відношення до позовних вимог, належно повідомлялись судом про час і місце розгляду справи. Суд не викликав представників учасників процесу в судове засідання. Неявка в судове засідання представників цих осіб не унеможливлює розгляд справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
В редакції заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 04.11.2011р., що надійшла до суду з супровідним листом № 17291 від 04.11.2011р., у справі розглядаються вимоги про стягнення 6322,82грн. боргу з повернення кредиту, 426,98грн. в якості процентів за кредитом, 2666,59грн. пені, відповідно, ціною позову, що вирішується у справі, є 9416,39грн. = 6322,82 + 426,98 + 2666,59.
Після вивчення справи у судових засіданнях 08.11.2011р. та 17.11.2011р. в судовому засіданні 17.11.2011р. о 16год. 20хв. оголошувалась перерва до 10 год. 00хв. 18.11.2011р. для прийняття рішення.
14.03.2008р. між КБ "Західінкомбанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 1403-1-08, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 15тис.грн. зі сплатою позичальником 24% річних за користування кредитом та строком повернення кредиту - до 14.09.2009р.
За п.2.1 цього договору зазначено, що в забезпечення зобов'язань позичальника банком прийнято поруку за двома договорами поруки.
Відповідно до договору поруки, датованому 14.02.2008р. (укладеному 14.03.2008р., технічна помилка у зазначені місяця при наведенні дати договору очевидна, судом прийнято до уваги пояснення представника позивача з цього питання) перед кредитором позичальника за виконання його зобов'язань поручилось ТОВ "Херсонавтокомунсервіс" .
За іншим договором поруки, також укладеним 14.03.2008р., поручителем тих же зобов'язань виступила приватний підприємець ОСОБА_3
Відповідно до п.3.2 кожного з договорів поруки порука діє до повного виконання позичальником чи поручителем усіх зобов'язань позичальника перед кредитором.
За заявою на видачу готівки № 2769 від 14.03.2008р. позичальник отримав у банку в якості кредиту готівкою 15тис.грн., про що вчинив підпис на заяві.
У ціну позову включено поряд з вимогами про 2698,82грн. пені, 6322,82грн. в якості боргу щодо повернення кредиту та 426,98грн. боргу щодо відсотків за користування кредитом при твердженні про відсутність спору стосовно решти з 15тис.грн., наданих в якості кредиту.
Ні відповідачами, ні третьою особою суду не надано доказів сплати позивачеві заявлених до стягнення сум, при твердженні позивача про неотримання цих сум.
Відповідно до ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.
Викладені встановлені судом обставини є підставами для задоволення позову про стягнення боргу за кредитом в сумі 6322,82грн. та боргу за відсотками в сумі 426,98грн., нарахованими до 31.05.2011р., та не сплаченими в цій сумі.
Задовольняючи позов у цій сумі суд приймає до уваги, що між собою поручителі, порука яких виникла на підставі окремих договорів кожного з них з банком, відповідальність солідарно не ділять, по відношенню один до одного вони не є особами, що солідарно відповідають одна за іншу: їх солідарність відповідальності полягає у солідарності відповідальності кожного поручителя за позичальника - ОСОБА_4
Поряд з цим слід зауважити, що за судовим рішенням загалом підлягає стягненню за позовом 6749,80грн., а не двічі по стільки: на стадії виконання ця сума може бути стягнута як у частинах стосовно кожного з боржників, так і не виключається фактичне стягнення з когось одного з них з наступним відшкодуванням з позичальника на підставі п.2 ст.556 ЦК України. Позивач вправі отримати 6749,80грн. від будь-кого з відповідачів, але при виконанні рішення щодо двох суб'єктів вправі отримати загалом не більше 6749,80грн.
Суд не має повноважень розділити у 2 провадження позови до кожного з поручителів та не має підстав для відмови у позовах тільки за тією ознакою, що при непоєднанні позовів у одне провадження кожен з них був би обґрунтованим, а з поєднанням - стає необґрунтованим тому, що особи, які дали поруку за окремими договорами поруки, не є особами, які спільно дали поруку. При такій можливій відмові у позові вичерпується предмет і підстави вимог до кожного з відповідачів та можливі наступні два позови з цим же предметом і підставами до кожного з відповідачів окремо будуть мати наслідком припинення провадження у справі з-за наявності судового рішення у спорі між цими ж сторонами, з цих же підстав і предмету. При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до роз'яснень Верховного Суду України в п.9 Постанови Пленуму № 5 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" підставами вимог є обставини, з якими позивач пов'язує бажаний йому наслідок за позовом, а законодавство до цих обставин має застосувати суд - те законодавство, яке регулює спірні відносини, і не завжди позивач правильно пропонує до застосування законодавство як таке, що регулює відносини; пропозиція позивача до застосування матеріального законодавство не є визначальною.
До ціни позову віднесено 2666,59грн. пені, з яких 2298,21грн. пені за порушення строку повернення кредиту з 30.09.2009р. по 02.11.2011р. (розрахунок на а.с.56) та 368,38грн. пені у зв'язку з прострочкою оплати відсотків за користування кредитними коштами з 02.11.2009р. по 03.11.2011р.
Відповідно до п.3.2.7 названого кредитного договору пеня передбачена за порушення строків повернення коштів. Повертаються лише кошти, надані в кредит, стосовно відсотків за користування кредитом термін "повернення" не може бути застосованим, оскільки попередньо вони банком позичальнику не надаються (у відмінності від суми кредиту).
Відтак, слід дійти висновку, що пеня за порушення строків сплати відсотків кредитним договором не передбачена, достатніх підстав для стягнення не має.
Пеня за порушення строку повернення кредиту нараховується за 6 місяців прострочки платежу, починаючи з 15.09.2009р. (термін користування кредитними коштами договором визначено до 14.09.2009р.), оскільки згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені як штрафної санкції припиняється через 6 місяців після настання строку платежу. Іншого для спірних відносин не передбачено ні законом, ні договором. Таким чином, із заявленого в розрахунку строку пені з 30.09.2009р. по 02.11.2011р. в межах змісту вимог, повноважень змінювати які суд не має, пеня підлягала нарахуванню до 14.03.2010р. (її заявлено з 30.09.2009р.). Позов заявлено 10.10.2011р.
Відповідно до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.
На цей рік в розрахунку пені припадає пеня з 11.10.2010р. по 10.10.2011р. (позивач нарахував її і далі - до 02.11.2011р. при "уточненні" вимог протягом судового процесу).
Таким чином, щодо пені, яка нарахована в межах 6-ти місячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, за позовом пропущено строк позовної давності. А решту пені (за несвоєчасне повернення кредиту) нараховано в порушення названого шестимісячного строку.
Із заявою відповідача про застосування строку позовної давності у справі судом віднесено до предмету дослідження питання про поважність причин пропуску цього строку. Позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску строку позовної давності.
За ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові щодо вимог, де сплинула позовна давність.
На підставі викладеного задовольняються позовні вимоги про стягнення 6749,80грн. (6322,82 + 426,98), відмовляється в решті. При цьому відповідачі один щодо іншого солідарно не відповідають.
Позов задовольняється на 71,68% (при ціні в 9416,39грн., до якої зменшено розмір вимог), відповідно 71,68% судових витрат покладаються на відповідачів, розподіляються між ними порівну.
Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтокомунсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 6749грн. 80коп. Стягнення вчиняється в якості застосування солідарної відповідальності кожного з поручителів (ПП ОСОБА_3 та ТОВ "Херсонавтокомунсервіс") з позичальником ОСОБА_4 у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_4 зобов'язань перед ПАТ "Західінкомбанк" за кредитним договором № 1403-1-08 від 14.03.2008р.
3. Відмовити в решті вимог.
4. Стягнути з Приватного підприємця та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтокомунсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" по 84грн. 58коп. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та по 36грн.56коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита.
Накази видати.
Суддя В.В. Чернявський
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
22.11.2011р.