ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/20313.12.11
За позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Центр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»
про стягнення 2 390,61 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 04.07.2011 р.;
від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство «Прем'єрпродукт-Центр» (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М» (далі - відповідач) про стягнення 2 390,61 грн., з яких: 2 376,87 грн. -основного боргу, 13,74 грн. -пені. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату відповідачем вартості поставлених за Договором поставки № 398 від 08.10.2010 р. товарів, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»заборгованості перед позивачем та нарахування останнім пені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/203, розгляд справи призначено на 15.11.2011 р.
В судовому засіданні 15.11.2011 р. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена в позовній заяві. Вказане підтверджується наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»є: 02222, м. Київ, вул. О.Бальзака, б. 55-Б.
Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/203 не виконав.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.
06.12.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 390,56 грн., з яких: 2 376,87 грн. -основного боргу, 13,69 грн. -пені. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
В судовому засіданні 13.12.2011 р. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/203 та ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, що наданий позивачем.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
08.10.2010 р. між Приватним підприємством «Прем'єрпродукт-Центр» (далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»(далі -Покупець) укладено Договір поставки № 398 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю продукти харчування (далі - товар), партіями у відповідності з письмовими заявками останнього, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його за умовами даного Договору (п. 1.1 Договору).
Заявка на товар складається Покупцем на підставі Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).
З письмових пояснень позивача та п. 5.1 Договору вбачається, що замість номеру додатку до Договору, яким являється Специфікація стоїть прочерк, таким чином, остання між сторонами підписана не була.
Відповідно до п. 2.1 Договору, заявка на товар складається Покупцем по кількості й асортименту і передається Постачальнику в оригіналі або за допомогою факсимільного (електронного) зв'язку за один робочий день до дати запланованої поставки.
Згідно з п. 2.3 Договору, заявка узгоджується з Постачальником на предмет наявності товару, дати та умов поставки. Замовлення вважається узгодженим при умові підписання його уповноваженими особами обох сторін, при чому факсимільна копія заявки має однакову юридичну чинність з оригіналом. Постачальник не зобов'язаний здійснювати поставку по неузгодженим заявкам.
У відповідності до письмових пояснень позивача, в зв'язку з великою кількістю документів, заявки зберігалися лише до моменту здійснення поставки.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, ціна, кількість товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами Договору.
У відповідності до п. 1.5 Договору, усі видаткові накладні, що оформлені між сторонами протягом строку дії даного Договору, вважаються такими, що видані на підставі та в межах даного Договору навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій видатковій накладній і є невід'ємною частиною Договору.
Загальною кількістю товару за Договором є кількість товару, який передаватиметься від Постачальника Покупцю по накладних протягом дії терміну Договору. Сумою Договору є сума всіх накладних, за якими передаватиметься товар від Продавця Покупцю протягом терміну дії Договору (п. п. 1.3, 1.4 Договору).
Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до Покупця з моменту підписання його представником видаткової накладної.
Згідно з п. 5.1 Договору, ціни на товар є договірними. Вони вказуються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, і підписується сторонами одночасно з підписанням Договору.
Пунктом 3.2.1 Договору встановлено обов'язок Покупця своєчасно приймати у повному обсязі кількість товару на підставі узгодженої заявки та оплачувати товар згідно умов Договору.
Порядок оплати визначено пунктами 6.1, 6.2 Договору, згідно з якими оплата здійснюється в гривнях України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника або внесенням готівки в касу останнього. Порядок оплати: протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.
Відповідно до п. 14.1 Договір набирає чинності з моменту підписання (08.10.2010 р.) і діє до 31.12.2010 р.
У випадку, якщо жодна із сторін Договору протягом 10 днів після його закінчення не проінформувала письмово іншу сторону про припинення дії Договору, то він продовжує свою дію на той же строк і на тих же умовах (п .13.4 Договору).
Позивачем доказів припинення Договору не надано, а відповідачем вказане не спростовано.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем за видатковими накладними: № ПК-17604 від 22.08.2011 р., № ПК-19275 від 08.09.2011 р., № ПК-19273 від 08.09.2011 р., № ПК-20172 від 19.09.2011 р., № ПК-20179 від 19.09.2011 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 376,87 грн.
Вказані видаткові накладні підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Зазначене також підтверджується товарно-транспортними накладними, та генеральною довіреністю відповідача (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).
Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобов'язання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою Договір поставки № 398 від 08.10.2010 р. є договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна -грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.
Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 2 376,87 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 376,87 грн. заборгованості за поставлений товар.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.3 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»13,69 грн. -пені.
Відповідно до п. 9.3 Договору, у випадку затримки будь-яких платежів по Договору Покупець сплачує пеню за кожен день затримки розрахунку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом здійснено перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем та встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»на користь Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Центр»підлягає стягненню 13,69 грн. -пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС М»(02222, м. Київ, вул. О.Бальзака, б. 55Б; ідентифікаційний код 37208847) на користь Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Центр»(04074, м. Київ, вул. Новозабарська, б. 2/6; ідентифікаційний код 36630879) 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 87 коп. -основного боргу, 13 (тринадцять) грн. 69 коп. -пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 16.12.2011 р.