ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/20513.12.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру
телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного
товариства «Укртелеком»
до Державного підприємства «Укртрансфармація»
про стягнення 556,95 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 276 від 30.06.2011 р.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укртрансфармація» (далі -відповідач) про стягнення 556,95 грн., а саме: 495,58 грн. -основного боргу, 18,47 грн. -пені, 31,80 грн. -збитків від інфляції, 11,10 грн. -3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору та невиконання ним своїх грошових зобов'язань по оплаті за спожиті послуги, внаслідок чого у Державного підприємства «Укртрансфармація»виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», що зумовило нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/205, розгляд справи призначено на 15.11.2011 р.
Представник позивача в судове засідання 15.11.2011 р. не з'явився, проте 11.11.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва разом з письмовими поясненнями подав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.
Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/205 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.
Представником позивача в судовому засіданні 13.12.2011 р. підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/205 та ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
18.11.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі начальника Ч ЦЕЗ № 7 (далі -Підприємство зв'язку) та Державним підприємством «Укртрансфармація»(далі -Споживач) укладено типовий Договір № 154 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір).
При цьому, в преамбулі Договору стороною вказано Аптеку № 21 Державного підприємства «Укртрансфармація»ст. Щорс за місцем отримання послуги, оскільки встановлення телефону було в місті Щорс Чернігівської області. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що Договір укладений з юридичною особою - Державним підприємством «Укртрансфармація», про що свідчить Роділ 8 Договору «Юридичні адреси сторін»та додаток № 3 до Договору, де визначений споживач (відповідач) та його юридична адреса.
Умовами Договору встановлено, що Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку (п. 1 Договору).
Відповідно до п. 2.1.21 Договору, Підприємство зв'язку зобов'язане не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови.
Згідно з п. 3.2.8 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати - авансова (п. 4.2 Договору).
Як встановлено п. 4.3 Договору, Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.
У відповідності до п. п. 7.1, 7.2 Договору, він набирає чинності з дня підписання (18.11.2003 р.) і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на ой же термін.
Жодних доказів припинення сторонами строку Договору позивачем подано не було. Відповідачем жодних доказів на спростування вказаного не подано.
Позивачем, на виконання умов Договору направлялися відповідачу рахунки за послуги зв'язку (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи).
Проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого у Державного підприємства «Укртрансфармація»виникла заборгованість перед позивачем.
Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобов'язання з оплати послуг, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За своє правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.
Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу рахунки за телекомунікаційні послуги за спірний період за листопад 2010 р. -січень 2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що станом на день винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги становить 495,58 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 495,58 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 5.8 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18,47 грн. -пені.
Відповідно до п. 5.8 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом здійснено перерахунок пені в межах періодів, визначених позивачем, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18,47 грн. -пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Крім того, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 31,80 грн. та 11,10 грн. - 3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.
Судом встановлено, що позивачем завищено розмір збитків від інфляції, а тому, судом здійснено його перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16,03 грн. - збитків від інфляції.
Крім того, судом здійснено перерахунок 3% річних в межах періодів, визначених позивачем, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11,10 грн. -3% річних (у відповідності до обґрунтованого розрахунку позивача).
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Укртрансфармація»(02121, м. Київ, вул. Ташкентська, б. 60; ідентифікаційний код 01101329) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 58 коп. -основного боргу, 18 (вісімнадцять) грн. 47 коп. -пені, 16 (шістнадцять) грн. 03 коп. -збитків від інфляції, 11 (одинадцять) грн. 10 коп. -3% річних, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 11 коп. -державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 31 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 16.12.2011 р.