17 листопада 2011 року 13:15 Справа № 2а-0870/7924/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А.
позивача: ОСОБА_1
та представників:
позивача: ОСОБА_2, довіреність від 18.10.2011 б/н
відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3963/10/17-06 від 01.11.2011
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Василівському районі Запорізької області
про скасування податкового повідомлення-рішення
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
29 вересня 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Василівському районі Запорізької області (далі - ДПІ у Василівському районі, відповідач) в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000341701 від 19.09.2011 року та відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 1500,00 грн. та судові витрати у розмірі 1810,15 грн.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/7924/11, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 18 жовтня 2011 року.
18 жовтня 2011 року розгляд справи відкладався до 02 листопада 2011 року.
Ухвалою суду від 02 листопада 2011 року провадження у справі зупинялося за клопотанням відповідача до терміну, встановленого судом для надання додаткових доказів, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.
Ухвалою суду від 17 листопада 2011 року провадження у справі поновлено.
Представником позивача надано суду заяву про зміну позовних вимог, в якій останній просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000341701 від 19.09.2011 року та відшкодувати йому шляхом стягнення з відповідача судові витрати у сумі 2810,15 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що в акті перевірки відповідач дійшов невірних висновків про заниження оподаткованого доходу позивача на 140100,00грн., оскільки ця сума була сплачена ФОП ОСОБА_4 за договором про надання інформаційно-консультативних послуг. Вважає акти приймання-передачі, підписані сторонами, такими, що відповідають нормам законодавства, що ставляться до первинних документів, та підтверджують отримання послуг у власній господарській діяльності. Також зазначає, що документообіг у діяльності позивача складає велику кількість документів, тому у зв'язку з відсутністю найманих працівників, позивач не має можливості сам їх обробляти.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які аналогічні висновкам, викладеним в акті перевірки, а саме: вказує, що при здійсненні перевірки було встановлено розбіжність між задекларованими позивачем у 2010 році валовими витратами, вказаними у декларації, та фактичними валовими витратами, визначеними в результаті перевірки, яка становить 497812,63грн. В порушення норм податкового законодавства позивачем було включено до валових витрат ПДВ в сумі 298430,00грн.,витрати у сумі 59282,63 грн. не підтверджені документально та витрати на інформаційно-консультативні послуги у сумі 140100,00грн., що призвело до завищення валових витрат. Зазначає, що включення останньої суми у витрати є порушенням, оскільки не доведено зв'язок витрат на отримання зазначених послуг з господарською діяльністю позивача, акти приймання-передачі, підписані позивачем з ФОП ОСОБА_4 не відповідають вимогам до первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції. Просить адміністративний позов залишити без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
19 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341701, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням позивачем ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та абз. «а», «в» п. 19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання на 21015,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., складеного співробітниками Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області 05 вересня 2011 року за №115/17/2884916131 (далі - Акт перевірки).
Як свідчить зміст Акта перевірки, документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства проведено з відома та у присутності позивача.
В Акті перевірки встановлено: перекручення даних, наданих в декларації за 2-4 квартали 2009 року, що призвело до завищення валового доходу в сумі 294806,54 грн. та завищення валових витрат в сумі 294806,54 грн. та встановлено перекручення даних, наданих в декларації за 2010 рік, що призвело до завищення валового доходу в сумі 357712,63грн. та завищення валових витрат в сумі 497812,63 грн., чим занижено сукупний оподаткований дохід за 2010 рік в сумі 140100,00грн., що призвело до заниження податку з доходів від зайняття підприємницької діяльності за 2010 рік у сумі 21015,00 грн.; пункту 4.1 статті 4 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р. на суму 906,25 грн.
Не погоджуючись з висновками акту, складеного співробітниками ДПІ у Василівському районі, щодо неправомірності включення позивачем у валові витрати суми 140100,00грн. та донарахування у зв'язку з цим податку з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 21015,00грн., та з податковим повідомленням-рішенням, винесеним за наслідками перевірки, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про його скасування.
Суд не погоджується з доводами позивача з наступних підстав.
Згідно абз. «а», «в» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.
Відповідно до ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993р. № 12 в редакції від 01.03.2004р., оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи… Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат відповідно до п.5.2.1 ст. 5 цього Закону, включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону).
Так, позивачем до складу валових витрат у 2010 році віднесена сума 140100,00грн. як оплата за надання інформаційно-консультаційних послуг суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 110110 від 11.01.2010 року.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ним регулюються правовідносини відносно надання виконавцем консультаційних послуг замовнику у питаннях комерційної діяльності та управління об'ємами продажів підприємства, а також, за необхідності, надання замовнику інших комерційних послуг.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що підтвердженням виконання послуг за даним договором є акти приймання-передачі консультаційних послуг, які підписуються сторонами щоквартально після здійснення виконавцем кожного етапу роботи.
Позивачем до матеріалів справи надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором: № ОУ-0000002 від 31.03.2010р., № ОУ-0000003 від 30.06.2010р., №ОУ-0000004 від 30.09.2010р., № ОУ-0000005 від 31.12.2010р.
Також до матеріалів справи надано платіжні доручення, зі змісту яких вбачається, що позивач перерахував ФОП ОСОБА_4 суму у 140100,00грн. Призначення платежу - «поповнення карткового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_4.»
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні вимоги до первинних документів, їх реквізитів визначені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення).
Пунктом 2.16 Положення встановлено заборону приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
З наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) неможливо визначити які конкретні послуги надавалися ФОП ОСОБА_4 позивачу. Зазначення в актах формулювання «інформаційно-консультаційні послуги щодо роз'яснення переваг якості та асортименту товарів та послуг, що надаються ПП «ОСОБА_1», а також виставлення рахунків від імені ПП «ОСОБА_1.» за певні періоди не дає змоги визначити, які саме послуги малися на увазі позивачем та які конкретні дії (послуги) здійснювалися ФОП ОСОБА_4 для позивача, у зв'язку з чим також неможливо виявити, чи пов'язані дані послуги зі здійсненням позивачем господарської діяльності. У даних актах не визначені зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції. Зазначені реквізити є обов'язковими для первинних документів.
Щодо наявних у матеріалах справи платіжних доручень, суд звертає увагу, що у призначенні платежу в цих документах зазначено «поповнення карткового рахунку ОСОБА_4.» Отже, ці платіжні доручення також не є достатніми доказами того, що зазначені грошові кошти були перераховані ОСОБА_4 саме на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг та актів здачі-приймання таких послуг.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами зв'язок витрат позивача у сумі 140100,00грн., перерахованих ОСОБА_4, з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим, з огляду на приписи пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ці витрати не можуть бути віднесені до валових витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Враховуючи зазначене, висновок ДПІ у Василівському районі про заниження податку з доходів від зайняття підприємницької діяльності за 2010 рік у позивача у розмірі 21015,00грн. та донарахування позивачу зазначеної суми на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.
Інших доказів на підтвердження того, що витрати, здійснені позивачем у 2010 році на суму 140100,00грн. у вигляді перерахування цих грошових коштів на картковий рахунок ФОП ОСОБА_4, пов'язані з його господарською діяльністю позивачем не надано.
На думку суду, доводи позивача не спростовують встановленого порушення у вигляді завищення валових витрат шляхом включення до них суми 140100,00 грн., чим занижено сукупний оподаткований доход за 2010 рік на 140100,00грн., що призвело до заниження податку з доходів від зайняття підприємницької діяльності за 2010 рік у сумі 21015,00грн. Тому, висновок Акта перевірки про порушення позивачем положень статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993р. № 12 в редакції від 01.03.2004р. та абз. «а», «в» пункту 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд визнає обґрунтованим, а збільшення суми грошового зобов'язання на 21015,00 грн. - правомірним та обґрунтованим.
З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Василівському районі Запорізької області про збільшення суми грошового зобов'язання на 21015,00 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у даній справі в розмірі 2810,15 грн., то за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на те, що як встановлено вище позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Адже, в порядку частини першої статті 94 КАС України не передбачено підстав для відшкодування витрат на правову допомогу в разі відмови в задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко