Справа №22-а-26844/11Головуючий у І інстанціїВолодько І.С.
Категорія100Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
24.11.2011
Іменем України
4 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Верланова С.М., Білоконь О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання проведення доплати грошової допомоги на оздоровлення, -
В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, посилаючись на те, що вона є постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, однак відповідачем вказана допомога за 2009 рік виплачена у значно меншому розмірі. Просила суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та зобов'язати відповідача провести доплату недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 3600 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року позов задоволено: визнано відмову відповідача щодо перерахунку позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірною; зобов'язано відповідача провести перерахунок та доплату на користь ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4225 грн.
В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач зареєстрована та постійно проживає у м. Білій Церкві Київської області, територія якої постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіологічного контролю. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради як інвалід 2-ї групи, захворювання якого пов'язано з впливом аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Однак, відповідачем така допомога здійснювалась позивачу у розмірах, визначених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону, наведеного вище, застосуванню підлягають саме положення вказаного закону, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону, яким було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, враховуючи наведене, управління соціального захисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи саме із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечить вимогам ст. 37 та 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 208 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: