< Список >
Іменем України
06 грудня 2011 року Справа № 5002-28/2980-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 21.02.97, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 1717 від 10.06.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 05.12.2011, приватне підприємство фірма "Транс-Рава ЛТД";
відповідача: не з'явився, комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Шляхоексплуатаційна ділянка";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 12 вересня 2011 року у справі №5002-28/2980-2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до приватного підприємства фірми "Транс-Рава ЛТД" (вул. Короленко, б.42,Комсомольськ,Полтавська область,39800)
комунального підприємства Ялтинської міської ради "Шляхоексплуатаційна ділянка" (вул. Ломоносова, 3,Ялта,98600)
< 3-тя особа > (< адреса >)
< кредитор > (< адреса >)
про стягнення 172443,00 грн.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" та комунального підприємства Ялтинської міської ради „Шляхоексплуатаційна ділянка”, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів збитки у сумі 21636,60 доларів США, що на день подання позовної заяви еквівалентно 172443,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 27 грудня 2010 року він уклав договір на перевезення вантажу з приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" . Однак, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась з вини водія перевізника, товар, належний позивачу, було значно пошкоджено, внаслідок чого стало неможливим його подальше використання. Крім вартості пошкоджених виробів до суми збитків позивач також включив понесені ним у зв'язку з цим додаткові витрати.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2011 року (суддя Лукачов С.О.) у справі № 5002-28/2980-2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 збитки у розмірі 172443,00 грн., державне мито у розмірі 1724,43, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
В частині позовних вимог до комунального підприємства Ялтинської міської ради "Шляхоексплуатаційна ділянка" відмовлено.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив про доведеність матеріалами справи факту заподіяння позивачу збитків з боку приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" у зазначеному в позовній заяві розмірі. Одночасно суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог до комунального підприємства Ялтинської міської ради „Шляхоексплуатаційна ділянка”, оскільки є доведеною вина водія приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до пошкодження вантажу, належного позивачу, та змусило його нести додаткові витрати.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, приватне підприємство фірма "ТРАНС-РАВА ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції заявник скарги вважав неповне з'ясування судом усіх обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права.
Так, сторона зазначала, що при визначенні розміру збитків судом не були враховані суми, виплачені приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" в рахунок відшкодування збитків у загальному розмірі 65600, 00 грн. (а.с.13-15 том 2).
Одночасно, заявник скарги звертав увагу на те, що позивач не повідомив перевізника про відмову прийняття вантажу та не надав підтверджень його пошкодження та подальшої утилізації у повному обсязі.
З огляду на викладене, відповідач стверджував про недоведеність матеріалами справи суми збитків щодо витрат, які понесені позивачем у зв'язку з перевезенням та знищенням пошкодженого товару.
Також, сторона зауважувала про порушення місцевим судом норм процесуального права, що виразилось у недотриманні правил об'єднання позовних вимог та підсудності господарських спорів, визначених статтями 15-17 Господарського процесуального кодексу України, а також розгляді справи у відсутність представника приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД", який, за твердженнями відповідача, не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 06 грудня 2011 року, з'явились позивача, його представник та представник приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД", які підтримали свої доводи та заперечення.
Представник другого відповідача - комунального підприємства Ялтинської міської ради „Шляхоексплуатаційна ділянка” до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки судовій колегії не надав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Тому, з врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника комунального підприємства Ялтинської міської ради „Шляхоексплуатаційна ділянка”, явка якого не визнавалася обов'язковою.
При повторному розгляді справи в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступні обставини.
На підставі ліцензії, виданої 24 лютого 2010 року Міністерством транспорту та зв'язку України, приватне підприємство фірма "ТРАНС-РАВА ЛТД" здійснює надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 26 том 1).
27 грудня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" (перевізник) підписано заявку до договору від 27 грудня 2010 року № 1511 -гарантійне зобов'язання з перевезення вантажу (а.с.27 том 1).
Згідно змісту вказаної заявки перевізник зобов'язався здійснити доставку вантажу - мармурових виробів вагою 23 т. на автомобілі VOLVO 10102 НОМЕР_2 з полупричепом НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6
03 січня 2011 року вантаж мав прибути до вантажного порту у місті Ялта.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення від 12 січня 2011 року, складеного інспектором Відділу державної автомобільної інспекції Ялтинського Міського Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (а.с.40-41 том 1), 11 січня 2011 року о 20.00 год. на вул. Шосе Туристів в місті Ялта ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки „Вольво”, державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом „Трейлер”, обрав небезпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини, допустив запрокидування автомобілю, що призвело до пошкодження транспортного засобу, тротуару та зелених насаджень.
У зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди 12 січня 2011 року водій приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" ОСОБА_6 звернувся з заявою до начальника митного посту в місті Ялта з проханням продовжити строк доставки товару, належного приватному підприємцю ОСОБА_5, до 19 січня 2011 року (а.с.28 том 1).
14 січня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 скерував до приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" претензію, у якій вимагав відшкодування збитків, понесених ним у зв'язку пошкодженням вантажу, у загальному розмірі 21636, 60 доларів (31 том 1).
Як слідує з цього документу, до складу збитків позивачем були включені наступні витрати: SOFIA DIAMANT -8798,40 у.о, EMPERADOR -3200,00 у.о., CREMA BEACH -4518,20 у.о, вироби - 670,00 у.о., пеня за договорами -2000,00 у.о., оплата транспорту - 2000,00 у.о, диспетчер -100,00 у.о.
Обов'язок до виконання претензії прийнятий підприємством перевізника, про що 18 січня 2011 року позивачу видано гарантійного листа (а.с. 32 том 1)
Також, 18 січня 2011 року директором приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" видано довіреність на ім'я приватного підприємця ОСОБА_2 на вчинення всіх дій з доставки на митний пост в місті Ялта автомобілю „Вольво”, державний номерний знак НОМЕР_2 та полупричепу НОМЕР_3 (а.с.29 том 1).
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року у справі № 3-168/2011 ОСОБА_6- водія приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" визнанно винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.48 том 1).
Поряд із тим, 24 січня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та підприємством „Альтфатер Крим” (виконавець) укладений договір № 8208 на вивіз ТБО зйомним контейнером (а.с.34 том 1)
За умовами наведеного договору підприємство „Альтфатер Крим” прийняло зобов'язання здійснити вивіз ТБО , а виконавець зобов'язався сплатити роботи в розмірах та строки, визначені умовами цього договору.
Загальна вартість робіт визначена у розмірі 3750,00 грн. ( пункт 3.7. договору).
09 лютого 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „СИМЭКО” (виконавець) укладено договір № 01-09/02/11/ІІ, відповідно до пункту 1.1. виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг з розміщення та знищення на території Сімферопольського полігону бою мармурової плитки замовника (а.с. 33 том 1).
Вартість робіт з розміщення та знищення на полігоні складає 15000 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору).
11 лютого 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та підприємством „Альтфатер Крим” (виконавець) підписаний договір на транспортні послуги, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги автотранспортною технікою (а.с. 35 том 1).
У свою чергу, замовник проводить попередню оплату за надані послуги у розмірі 2800,00 грн., що складає 1 (одна) ходка з об'єкту замовника, розташованого за адресою: м. Ялта, р-н готелю „Ялта”, на полігон заховання міста Сімферополя (договір № 01-09/02/11/п від 09 лютого 2011 року, укладений між замовником та товариством з обмеженою відповідальністю „СЕМЕКО”).
22 лютого 2011 року працівниками Кримської митниці у присутності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 складено акт про знищення або руйнування товарів. Втім, кількості та переліку товарів, які було знищено, у вказаному акті не наведено (а.с 36 том 1).
Також, 22 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Кримавтопорт” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) підписаний акт здачі-прийому робіт (надання послуг) за збереження вантажу. Загальна вартість прийнятих позивачем робіт (послуг) склала з ПДВ 2772,00 грн.(а.с. 37 том 1).
Крім того, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура від 22 лютого 2011 року № СФ-0000304, виданий товариством з обмеженою відповідальністю „Кримавтопорт”, на оплату позивачем позивач суми у розмірі 2772,00 грн.(а.с. 38 том 1).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника приватного підприємства фірми „ТРАНС-РАВА ЛТД”, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів»суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
За приписами статті 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Права сторін у господарському процесі визначенні статтею 22 Господарського процесуального кодексу України. Одним з таких прав є можливість участі в судовому засіданні особисто або через представництво інтересів сторони.
Виходячи з положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, якою визначений перелік законодавчих актів, належних до застосування при вирішенні господарських спорів, здійснюючи судочинство суд одночасно має дотримуватись сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Згідно з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, суд першої інстанції наведених приписів не дотримався та розглянув справу у відсутність представника приватного підприємства фірми „ТРАНС-РАВА ЛТД”, який не був повідомлений про розгляд справи належним чином.
Так, з матеріалів справи слідує, що відповідач - приватне підприємство фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" зареєстрований за адресою: вул. Короленко, 42, місто Комсомольськ, Полтавська обл., 39800, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та фізичних осіб- підприємців (а.с. 86 том 1).
Таким чином, забезпечуючи реалізацію вказаною стороною права на участь в судовому засіданні господарський суд Автономної Республіки Крим мав скеровувати кореспонденцію завчасно та з урахуванням часу поштового перебігу до зазначеної адреси.
З матеріалів справи слідує, що судове засідання у цій справі 12 вересня 2011 року було призначено ухвалою місцевого суду від 05 вересня 2011 року.
Втім, зазначений судовий акт був надісланий сторонам без урахування строків пересилання поштових відправлень на території України, які встановлені у пунктах 4.1.1., 4.2. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” від 12 грудня 2007 року N 1149.
При цьому, відповідно до довідки Центру поштового зв'язку № 2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року була отримана приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" лише на наступний день після оголошення оскарженого судового акту, а саме 13 вересня 2011 року.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з доводами заявника скарги, що він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду даного спору, яке відбулось 12 вересня 2011 року.
Отже, розглянувши справу за відсутності відповідача, суд позбавив його можливості взяти участь в засіданні, подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, чим порушив принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського кодексу України зумовлено, що розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права, яке у будь-якому випадку тягне за собою скасування рішення місцевого суду.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції обставини спору досліджувались та перевірялись однобічно, тобто виключно на підставі доказів, представлених позивачем, аналіз взаємовідносин сторін належить здійснити під час апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду України дійшла наступних висновків.
Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми збитків, понесених ним у зв'язку зі знищенням вантажу, перевезення якого здійснювалось приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД".
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 314 Господарського кодексу України унормовано, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Правовими наслідками, які настають у разі порушення зобов'язання, є відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 4 статті 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні приписи викладені у статті 224 Господарського кодексу України.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт пошкодження товару, належного позивачу, та вина в цьому перевізника - приватного підприємства фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" встановлені постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року у справі № 3-168/2011 про притягнення до адміністративної відповідальності водія цього підприємства - ОСОБА_6, яка набрала законної сили (а.с.48 том 1).
Судова колегія із зазначеним висновком в цілому погоджується, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та заснований на належних письмових доказах.
Зокрема, він також підтверджений актом про знищення або руйнування товарів від 22 лютого 2011 року, складеного працівниками Кримської митниці (а.с 36 том 1).
Крім того, в судовому засіданні 06 грудня 2011 року позивач та його представник надали суду висновок експерта № ОЕ-10 від 26 січня 2011 року, складений за замовленням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Регіональним підприємством „Торгово-промислова палата Криму” (а.с.51-54 том 2), у якому, зокрема, був встановлений факт пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди полірованих мармурових плит у кількості 1417 шт., вагою брутто 23265,00 кг, які знаходились в автомобілі „Вольво”, державний номерний знак НОМЕР_2 та у полупричепі НОМЕР_3.
Водночас, апеляційна інстанція вважає необґрунтованим розмір суми, яку фізична особа-підприємець ОСОБА_2 визначив як заподіяні йому збитки.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідачів суми збитків у розмірі 21636,60 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 172443,00 грн. (а.с.15).
Як слідує з претензії, скерованої 14 січня 2011 року до приватного підприємства фірми „ТРАНС-РАВА ЛТД”, сума завданих збитків визначена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (31 том 1), виходячи з наступних витрат: SOFIA DIAMANT- 8798,40 доларів, EMPERADOR -3200,00 доларів, CREMA BEACH- 4518,20 доларів, вироби - 670,00 доларів, пеня за договорами -2000,00 доларів, оплата транспорту -2000,00 доларів, диспетчер -100,00 доларів, охорона вантажу -350,00 доларів, а всього -21636,60 доларів.
Суд першої інстанції з зазначеним розрахунком, погодився, однак, на відповідні письмові докази в оскарженому рішенні не послався, підстави нарахування позивачем збитків не з'ясував та фактичну вартість товарів та послуг не перевірив.
За приписами частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу.
В судових засіданнях суду апеляційної інстанції 15 листопада та 06 грудня 2011 року (а.с. 43-45 том 2) позивач та його представник пояснили, що вказані у претензії від 14 січня 2011 року найменування: „SOFIA DIAMANT”, „EMPERADOR”, „CREMA BEACH” є назвами видів товару (мармурових плит), який було пошкоджено під час перевезення, а „вироби” уявляють собою дерев'яні палети, за допомогою яких плити були розміщені у вантажівці.
Підтверджуючи вартість перелічених товарів, позивач долучив до матеріалів справи електронний лист іноземного контрагенту - виробника від 10 вересня 2011 року (а.с. 121 том 1), у якому зазначено, що фактичні витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з поставки товару згідно інвойсу склали суму у розмірі 16516,6 доларів США.
Однак, судова колегія вважає, що цей документ не є належним доказом у справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить усіх необхідних реквізитів відправника, зазначень повноважень особи, що його підписала, не завірений належним чином відповідно до вимог норм міжнародного приватного прав, зокрема Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (Гаазька конвенція) та відсутній його офіційний переклад.
У гарантійному зобов'язанні від 27 грудня 2010 року була визначена лише вага товару, що підлягав перевезенню, у 23 тони, та загальні ознаки („мармурові вироби на палетах”), але його вартість та специфікація фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" узгоджені не були (а.с.27 том 1).
Відсутні будь-які посилання на вартість, кількості та перелік вантажу і в акті про знищення або руйнування товарів від 22 лютого 2011 року, складеного працівниками Кримської митниці (а.с 36 том 1).
Стосовно посилань позивача та його представника на висновок експерта № ОЕ-10 від 26 січня 2011 року, складений Регіональним підприємством „Торгово-промислова палата Криму” (а.с. 51-54 том 2), судова колегія зазначає, що перелік виробів, наведений у претензії позивача (31 том 1), на підставі якої здійснений розрахунок позову, відрізняється від того, що приведений у мотивувальній частині вказаного висновку та який відповідав специфікації № 1 до контракту № 2285 від 01 січня 2010 року, укладеного між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД" (а.с. 52 том 2).
Тобто, позивачем були заявлені вимоги про відшкодування вартості товару, який фактично не відповідав специфікації до контракту № 2285 від 01 січня 2010 року, укладеного з приватним підприємством фірмою "ТРАНС-РАВА ЛТД", мав перевозитись останнім на підставі заявки від 27 грудня 2010 року (а.с.27 том 1) та був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди 12 січня 2011 року.
Отже, позивач не надав належних доказів у підтвердження зазначеної ним вартості товарів.
Що стосується вимог позову про стягнення пені за договорами у сумі 2000,00 доларів, оплати транспорту у сумі 2000,00 доларів, послуг диспетчеру у сумі 100,00 доларів, охорони вантажу у сумі 350,00 доларів, то вони також не були доведені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 протягом вирішення цього спору, однак місцевий на викладене уваги не звернув.
Більш того, в судових засіданнях апеляційної інстанції 15 листопада та 06 грудня 2011 року позивач та його представник підтвердили, що не мають письмових доказів щодо зазначених витрат.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Втім, всупереч приведених положень Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав належних доказів, підтверджуючих розмір суми збитків.
В позовній заяві позивач також послався на здійснення ним додаткових витрат щодо перевезення вантажу, його знищення та вивозу ТБВ на підставі довіреності приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" від 18 січня 2011 року, у зв'язку з чим надав до матеріалів справи копії договорів, укладених з третіми особами, та певні платіжні документи (а.с. 33-38 том 1).
Втім, вимоги про стягнення цих витрат протягом вирішення спору позивачем не заявлялись, а тому вони не є предметом дослідження суду у даній справі.
Отже, аналіз викладеного у сукупності вказує на відсутність законних підстав для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків на користь позивача у зазначеному вище розмірі та по викладених обставинах, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення.
Таким чином, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
При цьому, допущені судом порушення норм законодавства є істотними, оскільки при вирішенні спору не дотримано конституційних положень щодо законності судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду України вважає, що місцевим судом безпідставно надано висновків про задоволення позовних вимог, а тому рішення суду підлягаює скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги щодо невірного визначення територіальної підсудності цього спору, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Таким чином, враховуючи, що юридичною адресою одного з відповідачів - комунального підприємства Ялтинської міської ради „Шляхоексплуатаційна ділянка” є: вул. Ломоносова, 3, місто Ялта, Автономної Республіки Крим, цей позов правомірно прийнятий судом першої інстанції до свого провадження.
Судова колегія також відхиляє доводи приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" на необхідність розгляду вимог позивача до відповідачів в окремих провадженнях, оскільки частиною 1 статті 58 визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
При цьому, положення чинного Господарського процесуального кодексу України не надають господарському суду права роз'єднувати в окремі провадження позовні вимоги.
Отже, судова колегія вважає, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального законодавства щодо підсудності господарських спорів, але допущені порушення Господарського процесуального кодексу України в частині забезпечення реалізації прав її сторін. Крім того, місцевим судом було неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та невірного вирішення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Викладене у сукупності вказує на необхідність скасування оскарженого судового рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Повний текст постанови складений 09 грудня 2011 року.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини статті 103, пунктами 1, 4 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "ТРАНС-РАВА ЛТД" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2011 року у справі № 5002-28/2980-2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі.
У позові відмовити.
Головуючий суддя < Підпис > В.В.Сотула
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > С.А. Рибіна
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
приватне підприємство фірма "Транс-Рава ЛТД" (вул. Короленко, б.42,Комсомольськ,Полтавська область,39800)
комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Шляхоексплуатаційна ділянка" (вул. Ломоносова, 3,Ялта,98600)
< 3-тя особа > (< адреса >)
< кредитор > (< адреса >)
< Сюда вписывать остальных >