< Список >
Іменем України
01 грудня 2011 року Справа № 5002-33/2647-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Латиніна О.А.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" - 20.10.2011 р., 24.11.2011 р., 01.12.2011 р. не з'явився,
відповідача: закрите акціонерне товариство "Теодосія" - 01.12.2011 р. не з'явився, 20.10.2011 р., 24.11.2011 р. ОСОБА_1, дов 7/д від 05.07.2011 р.,
прокурора: старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя - 24.11.2011 р. Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008 р., 20.10.2011 р., 01.12.2011 р. не з'явився,
третьої особи: Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" - 20.10.2011 р., 24.11.2011 р., 01.12.2011 р. не з'явився,
третьої особи: Феодосійська міська рада - 20.10.2011 р., 24.11.2011 р., 01.12.2011 р. не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу прокурора міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 14 липня 2011 року у справі №5002-33/2647-2011 .
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" (вул. Вербицького, 1, м. Київ, 02068)
до закритого акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б, м. Феодосія, 98100)
3-ті особи: Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" (м. Сімферополь, 95034, вул. Київська, 77/4)
Феодосійська міська рада (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)
за участю:
прокурора м. Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11)
прокурору міста Севастополя для відома (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
про визнання договору дійсним, визнання права власності
23 червня 2011 року ТОВ "Восток-газсервіс" на підставі ст.ст. 220, 328, 334 Цивільного кодексу України звернулось до господарського суду АРК з позовною заявою до ЗАТ "Теодосія" про визнання дійсними договорів купівлі-продажу № 1, № 2 та № 3 від 28.12.2010 р. газопроводів, які укладені ТОВ "Восток-газсервіс" та ЗАТ "Теодосія", про визнання за ТОВ "Восток-газсервіс" права власності на газопроводи у м. Феодосії, с. Коктебель та Орджонікідзе, смт Щебетівка, смт Приморський, с. Краснокам'янка, с. Ближнє за специфікаціями до даних договорів, які є їх невід'ємною частиною.
Згідно тексту позовної заяви 28.12.2010 р. між сторонами укладені договори купівлі-продажу газопроводів № 1, № 2 та № 3 загальною вартістю 27.560.492 грн. 44 коп., сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, але відповідач - ЗАТ "Теодосія" відмовляється від нотаріального посвідчення зазначених договорів (т.1 а.с. 3-20).
Рішенням господарського суду АРК від 14 липня 2011 року у справі № 5002-33/2647-2011 позовні вимоги ТОВ "Восток-газсервіс" задоволені.
Рішення суду мотивовано тим, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, а саме додержана письмова форма договору, визначений його предмет та ціна, строк дії договорів, порядок розрахунків. Крім того, на виконання вищезазначених договорів сторонами були підписані акти приймання-передачі даного майна за 3-ома договорами і воно передано відповідачу, сторони здійснили розрахунки (т.3 а.с. 177-189).
Не погодившись з рішенням суду, прокурор м. Сімферополя в інтересах КРП „Сімферопольське МБРТІ” звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права (т.4 а.с. 6-11).
Від ЗАТ „Теодосія” та ТОВ „Восток-газсервіс” надійшли письмові відзиви, в яки сторони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, так як інженерні мережі (до яких відносяться газопроводи) не підлягають інвентаризації як самостійні об'єкти, у зв'язку з чим не є можливим нотаріальне посвідчення договорів купівлі -продажу газопроводів та їх державна реєстрація. Крім того, прокурором подано апеляційну скаргу в інтересах неналежного позивача КРП „Сімферопольське МБРТІ” (т.4 а.с. 18-20, 57-59).
Від Феодосійської міської ради надійшов відзив, в якому рада просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора, так як судом 1-ої інстанції неповно досліджені обставини виконання сторонами умов спірних договорів купівлі-продажу відносно взаєморозрахунків за договором № 31/03-2011 від 21.03.2011 р. (т.4 а.с. 41-42).
Від Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" надійшли письмові пояснення, в яких КРФ ДП „ЦДКЗ” вказує, що спір не стосується його компетенції, так як предмет спору не стосується земельних відносин (т.4 а.с. 43).
Згідно ст. 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у правовідносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Судова колегія вважає необхідним здійснити заміну 3-ої особи з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
У зв'язку з хворобою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Антонову І.В. на підставі розпорядження в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Остапової К.А. від 20.10.2011 р. (т.4 а.с. 17).
У судове засідання 01 грудня 2011 року представники сторін, прокуратури та третіх осіб не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 24.11.2011 р., про причини неявки суд не сповістили.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, у судових засіданнях 20.10.2011 р. та 24.11.2011 р. представник ЗАТ „Теодосія” заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених в письмовому відзиві, у судовому засіданні 24.11.2011 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, а явку інших представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не з'явившихся представників сторін, прокуратури та третіх осіб.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пунктами 1 та 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Встановлено, що 28 грудня 2010 року між ЗАТ „Теодосія” (продавець) та ТОВ „Восток-газсервіс” (покупець) укладені договори купівлі-продажу № 1, № 2 та № 3 відповідно до пункту 1 яких продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує нерухоме майно згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору. Таким майном є газопроводи.
Відповідно до пункту 2 договорів, за згодою сторін вартість майна, що визначена пунктом 1 договору, складає 13.525.550.79 грн., крім того ПДВ 2.705.110.16 грн., разом 16.230.660.95 грн. за договором № 1; 3.615.884.55 грн., крім того ПДВ 723.176.91 грн., разом 4.339.061.46 грн. за договором № 2; 5.825.641.69 грн., крім того ПДВ 1.165.128.34 грн., разом 6 990 770.03 грн. за договором № 3 у м. Феодосії, с. Коктебель та Орджонікідзе, смт Щебетівка, смт Приморський, с. Краснокам'янка, с. Ближнє (т. 1 а.с. 25-26, 33-34, 40-41).
Склад та вартість майна визначена сторонами у специфікації № 1, що є додатком до укладеного між сторонами договору № 1 від 28 грудня 2010 року; специфікації № 1, що є додатком до укладеного між сторонами договору № 2 від 28 грудня 2010 року; специфікації № 1-№ 16, що є додатком до укладеного між сторонами договору № 3 від 28 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 27-29, 35-36, 42-74).
Суми, що передбачені до сплати покупцем пунктом 2 договорів, покупець зобов'язується сплатити продавцю шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом тридцяти календарних днів або шляхом видачі простого векселя протягом тридцяти календарних днів з моменту передачі об'єкту за умовами цього договору, строк сплати по якому не має перевищувати двох років з моменту видачі (пункт 2 договорів).
Згідно договору зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/03-11 від 31.03.2011 р., укладеного між ЗАТ „Теодосія” та ТОВ „Восток-газсервіс”, сторони домовились щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами купівлі-продажу газопроводів № 1, № 2 та № 3 від 28.12.2010 р. (т.1 а.с. 133-134).
Відповідно до пункту 4 договорів продавець зобов'язаний передати покупцю майно, що визначене пунктом 1 цих договорів, протягом семи календарних місяців з моменту укладення договору за актом приймання-передачі, який підписується сторонами. З моменту підписання акту приймання-передачі ризик знищення або випадкового пошкодження майна, що визначене пунктом 1 цього договору, переходить до покупця.
Зазначене майно передано ТОВ „Восток-газсервіс” за актом приймання-передачі № 1 від 29.12.2010 р. до договору купівлі-продажу № 1 від 28.12.2010 р.; актом приймання-передачі № 1 від 29.12.2010 р. до договору купівлі-продажу № 2 від 28.12.2010 р.; актами приймання-передачі №№ 1-10 від 29.12.2010 р. до договору купівлі-продажу № 3 від 28.12.2010 р. (т.1 а.с. 30-32, 37-39, 75-99).
Пунктом 5 договорів передбачено, що вони підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації протягом 14 днів з моменту їх укладення, набувають чинності з моменту їх підписання і діють до повного виконання сторонами - своїх обов'язків за ними (пункт 16 договору).
29 грудня 2010 року відповідно до актів № 1, 2, 1-16 приймання-передачі від 29 грудня 2010 року відповідач передав, а позивач прийняв визначене за специфікаціями майно (т. 1 а.с. 30-32, 37-39, 75-110).
14 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про вжиття заходів щодо отримання та оформлення необхідних документів для нотаріального посвідчення вищезазначених договорів, а 02 лютого 2011 року з вимогою з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення спірних договорів (т. 1 а.с. 111-112).
Оскільки, ЗАТ „Теодосія”, не вжило заходів щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, це стало підставою для звернення ТОВ „Восток-газсервіс” до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.
Згідно ст. 5 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Відповідно п. 1.3. Методичних рекомендацій Мінюсту від 14.04.2009 р. № 660/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" Цивільний кодекс України використовує конструкції "нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)" (стаття 331), "житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно" (стаття 376).
Отже, виходячи з цих статей споруди є нерухомим майном.
У законодавчих актах відсутнє визначення поняття "споруда" (лише Закон України "Про охорону культурної спадщини" містить визначення споруди як витвору). У Національному стандарті № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року N 1442, визначено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2).
Законодавчими актами не визначений правовий статус багатьох споруд, а тому виникає низка питань - чи є ці споруди нерухомим майном; чи підлягає державній реєстрації право власності на них. При цьому, слід ураховувати, що різні нормативно-правові акти використовують термінологію "споруда" і до рухомих об'єктів.
Наприклад, інженерна споруда, призначена для транспортування газу, промисловий газопровід (далі - газопровід).
Законом України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту (стаття 1). Також, частиною першою статті 11 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.
Тобто газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.
Що стосується механізму державної реєстрації прав на газопровід, то слід ураховувати таке.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445) (далі - Тимчасове положення), встановлено, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації (пункт 3.6).
Так, щодо інвентаризації газопроводу зазначаємо, що нормативний акт, який визначає порядок проведення технічної інвентаризації газопроводу, на даний часі відсутній.
Тимчасовим положенням встановлено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4).
Відносно визначення місцезнаходження газопроводу, то згідно з Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року N 7/5 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року за N 67/7388) (далі - Порядок), адреса нерухомого майна є ідентифікатором об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі -продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди майна, купівлі-продажу землі здійснюється на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 671, відповідно до якого державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Єдиного державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Зі змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду.
Згідно пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” з 01.01.2012 р. набирає чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів", яким частину третю статті 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 названого Кодексу виключено слова "та державної реєстрації".
Таким чином, із зазначеної дати скасовується обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення.
Згідно з частинами 3 ст. 2 та ст. 29 ГПК України, коли прокурор звертається до господарського суду не в інтересах певного органу, а саме в інтересах держави, він самостійно визначає, в чому такі порушення полягають, обґрунтовує необхідність їх захисту та вказує орган, який набуває статусу позивача.
Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах.
Згідно п.3 Роз'ясненнь Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може за своєю ініціативою вступити у порушену за позовом інших осіб справу, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. за № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному процесі) визначено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, яким має бути лише орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Отже, з системного аналізу викладеного вбачається, що прокурор може звернутись до суду з позовною заявою лише у справах, в яких стороною є держава в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, обґрунтувавши при цьому, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, та необхідність їх захисту.
Тобто, для подання позовної заяви чи участі у справі необхідні факти порушення інтересів держави чи загроза інтересам держави, що в даній справі відсутнє. За спірними договорами здійснено відчуження приватної власності від однієї юридичної особи до іншої, причому обидві діють на основі приватної власності і не відносяться до державних юридичних осіб.
Що ж стосується КРП „Сімферопольське МБРТІ”, в інтересах якого прокурором подана апеляційна скарга, КРП „Сімферопольське МБРТІ” не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, а є комунальним підприємством, яке здійснює лише реєстраційні функції щодо нерухомого майна і є самостійною юридичною особою.
В апеляційній скарзі прокурора зазначено, що рішення суду суттєво порушило встановлений законом порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно, але КРП „Сімферопольське МБРТІ” не наділене функціями контролю за дотриманням такого порядку.
ДП „ЦДЗК” не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, є лише адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру (п. 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру», затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15).
Ухвалою суду від 24.11.2011 р. зобов'язано прокурора м. Сімферополя та прокурора м. Севастополя надати суду додатково пояснення в чому саме заключається порушення при укладенні договорів купівлі-продажу № 1, № 2 та № 3 від 28.12.2010 р. прав та законних інтересів держави в особі Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентарізації", в інтересах якого прокурором подано апеляційну скаргу.
На ухвалу суду відповіді прокурорами не надано.
Аналогічна правова позиція щодо відмови прокурору у задоволені позовних вимог у зв'язку з поданням апеляційної скарги в інтересах неналежного органу зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2011 р. у справі № 5002-33/3710.1-2010.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:
1. Здійснити заміну 3-ої особи з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
2. Апеляційну скаргу прокурора міста Сімферополя залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2011 року у справі № 5002-33/2647-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > З.Д. Маслова
Судді < Підпис > О.А.Латинін
< Підпис > І.В. Антонова
Розсилка:
1. товариству з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" (вул.Вербицького, 1,Киів, 02068)
2. закритому акціонерному товариству "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б, Феодосія, 98100)
3. прокурору м. Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11)
4. прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
5. Державному підприємству "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" (м. Сімферополь, 95034, вул. Київська, 77/4)
6. Феодосійській міській раді (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)