< Список >
Іменем України
28 листопада 2011 року Справа № 5002-29/2339-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №10-48 від 17.03.2011, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Закрите акціонерного товариства "Джурчі";
розглянувши апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 27 вересня 2011 року у справі №5002-29/2339-2011
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
до Закритого акціонерного товариства "Джурчі" (вул. Інтернаціональна, 1, Первомайське, 96300)
про стягнення 411499,68 грн.
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Джурчі" (вул. Інтернаціональна, 1,Первомайське,96300)
до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
про стягнення 2048,01 грн.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Джурчі" про стягнення штрафу в розмірі 226572,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14\315/11 07.06.2011 в частині ненадання послуг у кількості, необхідній для виконання цього договору, в зв'язку з чим промислові споживачі отримали газ понад виділені та доведені до Виконавця через ОДУ ДК "Укртрансгаз" обсяги, та відповідно, повинен сплатити штраф в розмірі 226572,22 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у відповідності до укладених договорів між споживачами газу та відповідачем про надання послуг з транспортування природного газу не передбачено такої підстави для обмеження та відключення від газопостачання як понадлімітне споживання газу. Крім того зазначив, що згідно наданої форми звітності за планом Закрите акціонерне товариство "Джурчі" мало отримати з ГРС Первомайського 895,000 тис. м. куб. (план) при факті 770,275 тис. м. куб., що на 124,725 тис. менше від планового обсягу. Інші доводи та обґрунтування викладені у відзиві та доповненнях до відзиву (т.1 а.с.53-54, 144-147).
28.06.2011 Закрите акціонерне товариство "Джурчі" звернулось із зустрічною позовною заявою до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за договором №14\315/11 від 31.01.2011 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 99680,12 грн, з яких: основний борг - 98132,65 грн., пеня - 292,97 грн., 3% річних - 240,78 грн. та інфляційне відшкодування - 1013,72 грн. (т.1 а.с.22-52).
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" порушені умови договору №14\315/11 від 31.01.2011 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, що стало підставою стягнення основного боргу та нарахування інфляційного відшкодування, 3% річних і пені.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2011 зустрічний позов прийнятий до розгляду спільно з первісним позовом у справі №5002-29/2339-2011.
25.07.2011 за вих.№14/2-77 позивач за первісним позовом подав заяву про збільшення позовних вимог за первісним позовом, відповідно до якої просив стягнути з відповідача за первісним позовом штраф у розмірі 411499,68 грн. та судові витрати (т.1 а.с.99-102).
Ухвалою господарського суду від 28 липня 2011 року дана заява прийнята судом до розгляду в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
08 серпня 2011 року від позивача за первісними позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він посилається на сплату у повному обсязі основної заборгованості перед Закритим акціонерним товариством "Джурчі" за договором №14\315/11 та просить припинити провадження по справі за зустрічним позовом (т.1 а.с.124-126).
09 серпня 2011 року позивач за зустрічним позовом подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, відповідно до якої просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість за договором №14\315/11 від 31.01.2011 в сумі 500,54 грн., пеню - 292,97 грн., 3% річних - 240,78 грн. та інфляційне відшкодування - 1013,72 грн. (т.1 а.с.143).
Ухвалою господарського суду від 09 серпня 2011 року заява прийнята судом до розгляду в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі №5002-29/2339-2011 у первісному позові Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовлено, зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Джурчі" задоволено, стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства "Джурчі" 500,54 грн. заборгованості, 292,97 грн. пені, 240,78 грн. -3% річних, 1013,72 грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 996,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з Закритого акціонерного товариства "Джурчі" на користь позивача штрафу у розмірі 411499,68 грн. за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами №14\315/11 від 31.01.2011.
Задовольняючі зустрічні позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору щодо зобов'язань в частині оплати послуг у розмірі та строки, передбачені договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами №14\315/11 від 31.01.2011, що призвело до утворення у відповідача заборгованості перед позивачем.
Одночасно зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційного відшкодування та пені судом були задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та статті 551 Господарського кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі №5002-29/2339-2011, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що в лютому-березні 2011 року Закритим акціонерним товариством "Джурчі" з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за спірним договором було понадлімітно протранспортовано 1450,270 тис. м3 природного газу, таким чином позивачем за первісним позовом правомірно нарахований штраф на суму 411499,68 грн. Доказами доведення планових обсягів природного газу до Закритого акціонерного товариства "Джурчі" є Реєстри реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" через ДК "Нафтогаз України" газорозподільними мережами Закритого акціонерного товариства "Джурчі" за лютий - березень 2011 року та зведена інформація про використання природного газу Закритого акціонерного товариства "Джурчі" (форма 5) за лютий -березень 2011 року, які узгоджені та підписані обома сторонами. У зв'язку з цим позивач правомірно застосував пункт 7.3 договору №14\315/11 від 31.01.2011.
Стосовно зустрічних позовних вимог скаржник зазначив, що інфляційне відшкодування та 3% річних за своєю правовою природою є також одним з видів відповідальності та вважає, що в даному випадку можливе застосування пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки винятковим випадком, на думку заявника апеляційної скарги, є постійне невиконання зустрічних зобов'язань контрагентом за отриманий природний газ. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року апеляційна скарга Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Плута В.М. та призначена до розгляду на 28 листопада 2011 року.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 28.11.2011 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) та Закритим акціонерним товариством "Джурчі" (виконавець) укладений договір №14/315/11 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами (далі - Договір, т.1 а.с.9-14), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктом 1.2 Договору сторони домовились щодо найменування послуг: послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) виконавця природного газу з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії (споживачів). Послуги мають бути надані у кількості, необхідній для виконання цього договору.
Відповідно до пункту 3.4 Договору тариф на транспортування 1000 куб.м газу розподільними трубопроводами виконавця визначений постановою НКРЕ від 30.07.2010 №1001 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для Закритого акціонерного товариства "Джурчі" і становить 164,40 грн.", крім того, ПДФ -32,88 грн. Всього разом з ПДВ -197,28 грн.
01.02.2011 сторонами укладена додаткова угода №1, відповідно до якій пункт 3.4 викладений в наступній редакції: тариф на транспортування 1000 куб.м газу розподільними трубопроводами виконавця визначений постановою НКРЕ від 27.01.2011 становить 229,70 грн.", крім того, ПДВ -45,94 грн. Всього разом з ПДВ -275,64 грн. (т.1 а.с.35).
Оплата послуг, які були надані виконавцем у звітному місяці, здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом зарахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору вартість наданих виконавцем замовнику послуг у звітному місяці визначається у рахунку-фактурі з урахуванням пункту 3.4 цього договору, а також з урахуванням планових обсягів газу з ресурсів замовника, які були доведені до виконавця для транспортування.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що строк виконання послуг -з 01 січня 2011 року до 31.12.2011 включно. Послуги надаються щомісяця протягом року.
Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з транспортування газу замовника в обсязі 815,000 тис. куб метрів. Замовник передає газ виконавцю в загальному потоці в обсягах, зазначених в пункті 5.3 цього договору, на пунктах приймання-передачі газу до газопроводів виконавця. Підставою транспортування газу є підтвердження ОДУ ДК "Укртрансгаз" обсягів газу, виділених постачальниками на поточний місяць (пункти 5.3-5.5 Договору).
Планові обсяги газу з ресурсів замовника, які передаються виконавцю для транспортування споживачам, можуть, в залежності від стану розрахунків, коригуватися постачальниками протягом місяця поставки газу; при необхідності відступу (збільшення або зменшення) від запланованих обсягів транспортування газу, замовником, постачальниками та виконавцем встановлюється подача газу за взаємно узгодженим графіком (пункти 5.7, 5.8 Договору).
У зв'язку з тим, що Договором визначений лише загальний обсяг природного газу для транспортування виконавцем споживачам у 2011 році, замовник взяв на себе зобов'язання доведення до відома виконавця планових обсягів газу для транспортування в розрізі кожного Споживача (пункт 6.1.1. Договору).
Згідно пунктів 6.3.5, 6.3.7 Договору виконавець зобов'язується виконувати диспетчерські функції щодо контролю та регулювання обсягів транспортування споживачем газу з ресурсів замовника згідно з плановим розподілом поставок газу, та щомісячно, до 8-го числа місяця наступного за звітним, складати та підписувати із споживачами та постачальником 3-х сторонні акти про обсяги газу, використані споживачами за звітний місяць, і на підставі цих актів до 10-го числа місяця, наступного за звітним, складати реєстри обсягів реалізації газу постачальниками в розрізі споживачів. Зазначені реєстри, підписані виконавцем та постачальниками, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику.
Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов'язань відповідно до цього договору, внаслідок чого промислові споживачі отримали газ понад виділені та доведені до виконавця через ОДУ ДК "Укртрансгаз" обсяги, якщо це відбулось з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі вартості понадпланово протранспортованих обсягів газу за цінами газу, встановленими НКРЕ.
Згідно пункту 7.4 Договору у випадку непроведення замовником розрахунків за надані послуги у встановлені договором строки, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш 1% від суми простроченого платежу.
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини. Сторона звільняється від відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині надання послуг з 01.01.2011 і до 31.12.2011 включно, а в частині проведення розрахунків за послуги -до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором (пункт 10.1 Договору).
За період з січня по травень 2011 року між Закритим акціонерним товариством "Джурчі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були складені акти здачі -прийомки послуг з транспортування газу, відповідно до яких Закрите акціонерне товариство "Джурчі" здійснювало транспортування природного газу мережами Закритого акціонерного товариства "Джурчі" до споживачів згідно реєстрів в обсязі 387,289 м.куб. природного газу на загальну суму 98132,65 грн. (т.1 а.с.36-44).
Проте, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконала неналежним чином, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість на суму 98132,65 грн. станом на 20.06.2011.
У зв'язку з тим, що різниця між плановим та фактичним об'ємом транспортування газу за лютий-березень 2011 року становить 150,270 тис. куб. м. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі пункту 7.3 Договору звернулась позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Джурчі" штрафних санкцій, з урахуванням уточнення позовних вимог, в розмірі 411499,68 грн.
В свою чергу Закрите акціонерне товариство "Джурчі" звернулось з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення боргу за несвоєчасну оплату за надані послуг та нарахованих 3% річних, інфляційного відшкодування та пені.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №14/315/11 від 31.01.2011 належить до договорів про надання послуг, правовідносини у яких регулюються положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом обов'язків за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14/315/11 07.06.2011, яка виразилась у перевищенні кількості обсягу протранспортованого газу, який передбачений умовами цього договору, у зв'язку з чим повинен сплатити штраф в розмірі 411499,68 грн.
Судова колегія вважає правомірною відмову суду першої інстанції в цій вимозі на підставі наступного.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За розрахунком позивача за первісним позовом відхилення від планового обсягу природного газу за лютий-березень 2011 року становить 150,270 тис. м3, з урахуванням чого та враховуючи визначений Постановами НКРЕ України тариф -2282,00 грн., грн. за 1000 м3, на підставі пункту 7.3. Договору, нараховано штраф в сумі 411499,68 грн.
Відповідно до пункту 5 Правил подачі газу споживачам України, затверджених Міністерством державних ресурсів України N 16-62/250-1 від 30.09.1992, кількість газу, передбаченого для поставки, вказується в договорах.
Згідно пунктів 5.3, 5.7 Договору виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги з транспортування газу замовника в обсязі 815,00 тис.куб.м. Планові обсяги газу з ресурсів замовника, які передаються виконавцю для транспортування, можуть, в залежності від стану розрахунків, коригуватися постачальниками протягом місяця поставки газу.
З викладеного вбачається, що у зобов'язання виконавця входить транспортування природного газу споживачам замовника в обсязі 815,00 тис.куб.м., рівномірно, а обов'язком замовника є передача виконавцю планових обсягів газу для транспортування.
Встановлені споживачам обсяги газу відповідно до пункту 1.2 Договору має доводити до виконавця ОДУ ДК "Укртрансгаз".
Заявник апеляційної скарги вказує, що в листі від 21.09.2011 за вих.№10046/64-004 зазначено, що всі планові обсяги природного газу доводяться до газорозподільних підприємств в електронному вигляді відповідно до "Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України", затвердженого наказом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 27.01.2004 №45 (т.2 а.с.2).
Судова колегія дослідила даний лист та зазначає, що він підтверджує доведення до відповідача за первісним позовом планових обсягів, однак цей лист ОДУ ДК "Укртрансгаз" також вказує на відокремлення промислових споживачів від інших категорій споживачів та відсутність повідомлення про планові обсяги для цієї категорії.
Крім того, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі посилається на те, що доказами доведення планових обсягів природного газу до Закритого акціонерного товариства "Джурчі" є Реєстри реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" через ДК "Газ України" газорозподільними мережами Закритого акціонерного товариства "Джурчі" за лютий-березень 2011 року та Зведена інформація про використання природного газу Закритим акціонерним товариством "Джурчі" (форма 5) за лютий-березень 2011 року, які узгоджені та підписані обома сторонами (т.1 а.с.15-16, 41-44).
Судова колегія, дослідивши ці документи, вважає, що зведена інформація про використаний природний газ (форма 5), що підписана відповідачем та лист ОДУ ДК "Укртрансгаз" про доведення планових обсягів поставки природного газу за лютий-березень 2011 року по категоріям в розрізі споживачів відповідно до затверджених Національної акціонерною компанією "Нафтогаз України" балансів надходження та розподілу природного газу по Україні, не є належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Одною із складових, взятих позивачем за первісним позовом при здійсненні остаточного розрахунку є обсяги фактично поставленого відповідачем газу споживачам, зазначені відповідачем за первісним позовом у реєстрах обсягів реалізації газу за січень-березень 2011 року, підписані постачальником та виконавцем (т.1 а.с.41-44).
Надані відповідачем за первісним позовом до суду акти приймання-передачі наданих виконавцем послуг за Договором за січень-травень 2011 року позивачем за первісним позовом, як замовником, не підписані, однак з усних пояснень та інших доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач за первісним позовом визнає факт постачання газу саме в цих обсягах (т.1 а.с. 36-40).
Розрахунок вимог з урахуванням саме цих обсягів та вартості здійснений обома сторонами у первісному та зустрічному позовах.
Доводи заявника апеляційної скарги про правомірність нарахування штрафу на підставі пункту 7.3 Договору, судова колегія вважає безпідставними, у зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 4 Правил подачі газу споживачам України, затверджені Міністерством державних ресурсів України від 30 вересня 1992 року N16-62/250-1, та статті 20 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачальник має право обмежити або припинити постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі, зокрема, споживання природного газу в обсязі, що перевищує установлений договором про його постачання.
При перевитратах добової норми відбору газу споживачем газозбутовій організації надається право після 6 годин з моменту попередження шляхом ручного або автоматичного регулювання примусово обмежувати подачу газу до встановленого добового плану (пункт 9 Правил подачі газу споживачам України).
Таким чином, нормами чинного законодавства право обмеження постачання природного газу надано тільки газозбутовій організації, якою відповідач не являється.
Матеріалами справи підтверджено, що перевищення ліміту транспортування газу відбулось у лютому-березні 2011 року, тобто в опалювальний сезон, споживачем, який є теплоенергуючим підприємством - ОП "Кримтеплокомуненерго", та надає послуги з теплопостачання.
Згідно статті 6 Закону України "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.
Теплогенеруючи підприємства споживають природний газ для забезпечення опалення населення, шкіл, лікарень та інших об'єктів, тому припинення транспортування газу таким споживачам заборонено законом.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач доказів, які б спростували це, не навів, тому суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що припинення транспортування газу ОП "Кримтеплокомуненерго" заборонено законом.
Додатково судова колегія зазначає, що у пункті 1.2 Договору визначені три категорії споживачів:
- промислові підприємства;
- теплогенеруючі підприємства;
- теплові електростанції.
Терміни промислове та теплогенеруюче підприємство мають різне значення, а саме:
Промислове підприємство - статутний суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію (Закон України "Про теплопостачання").
З вищевикладеного вбачається, що як і взагалі в законодавстві, так і в договорі сторони відокремили ці категорії споживачів теплової енергії одну від одної.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов'язань відповідно до цього договору, внаслідок чого промислові споживачі отримали газ понад виділені та доведені до виконавця через ОДУ ДК “Укртрансгаз” обсяги, якщо це відбулося з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі вартості понадпланово протранспортованих обсягів газу за цінами газу, встановленими НКРЕ.
Разом з тим, в пункті 7.6 Договору сторони передбачили, що сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини. Сторона звільняється від відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.
Таким чином, оскільки перевищення ліміту транспортування газу здійснено теплогенеруючим підприємством, а не промисловим, та обмеження постачання газу такому споживачу заборонено законом, відповідач не несе відповідальності на підставі пункту 7.3 Договору.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з Закритого акціонерного товариства "Джурчі" на користь позивача штрафу у розмірі 411499,68 грн. за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами №14/315/11 від 31.01.2011 та відмову в зв'язку з цим у задоволенні первісного позову.
Вимоги позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з порушенням умови договору №14/315/11 від 31.01.2011 в частині своєчасності та повноти оплати за надані послуги для стягнення основного боргу та нарахування інфляційного відшкодування, 3% річних і пені, судова колегія визнає такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач за зустрічним позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, просив стягнути з відповідача за заборгованість в розмірі 500,54 грн., пені - 292,97 грн., 3% річних - 240,78 грн. та інфляційного відшкодування -1013,72 грн. (т.1 а.с.143).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Факт неналежного виконання замовником зобов'язань зі сплати послуг, що були надані виконавцем, встановлений судом та підтверджується матеріалами справи, тому вимоги в частині основного боргу в розмірі 5005,54 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Додатково позивач за зустрічним позовом просив стягнути інфляційне відшкодування в розмірі 1013,72 грн. та 3% річних - 240,78 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі вищевикладеного, перевіривши розрахунок позивача, суд визнав вимоги позивача за зустрічним позовом про нарахування інфляційного відшкодування та 3% річних правомірними та обґрунтованими.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 292,97 грн.
Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу Країни).
Згідно частини першої статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 7.4 Договору у випадку непроведення замовником розрахунків за надані послуги у встановлені договором строки, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш 1% від суми простроченого платежу.
На підставі цих норм, суд першої інстанції перевірив наданий розрахунок та визнав вимоги позивача про нарахування пені обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 292,97 грн.
Судовою колегією встановлено, що проценти, інфляційне відшкодування та пеня нараховані виходячи з фактичного розміру заборгованості на відповідні дати та з урахуванням встановленого договором строку виконання зобов'язання з оплати послуг з транспортування.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Джурчі" в частині стягнення інфляційного відшкодування, 3% річних та інфляційного відшкодування в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги, що інфляційне відшкодування та 3% річних за своєю правовою природою є також однією з мір відповідальності, та в даному випадку можливе застосування пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки винятковим випадком, на думку заявника апеляційної скарги, є постійне невиконання зустрічних зобов'язань контрагентом за отриманий природний газ, не приймаються до уваги у зв'язку з таким.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N02-5/293 від 29.04.1994 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Докази, які б підтверджували доводи заявника щодо виняткового випадку, постійного невиконання Закритим акціонерним товариством "Джурчі" своїх обов'язків та ін. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надала.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а відповідачем за зустрічним позовом не подано суду обґрунтованого розрахунку та не наведено підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені. Крім того, зменшення інфляційного відшкодування та 3% річних взагалі не передбачено.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення норм законодавства та умов Договору.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права України.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судовою колегією не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі №5002-29/2339-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > Ю.М. Гоголь
< Підпис > В.М. Плут