< Список >
Іменем України
29 листопада 2011 року Справа № 5002-3/4024-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Балюкової К.Г.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність №453 від 16.05.11, публічне акціонерне товариство "Євпаторійський завод будівельних матеріалів";
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 18 жовтня 2011 року у справі №5002-3/4024-2011
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, Дніпропетровськ, 49602)
в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (вул. Лен. Комсомолу, 2, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50023)
до публічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (вул. Фестивальна, 21, Каменоломня, Сакський район, 96528)
про стягнення 14805,00 грн.
Позивач, Державне підприємство „Придніпровська залізниця” в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, закритого акціонерного товариства „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” про стягнення штрафу у сумі 14 805,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно залізничної накладної №47661004 від 24 квітня 2011 року відповідачем на адресу одержувача був відправлений вантаж. Як вибачається із вказаної накладної, маса вантажу у вагоні №53542072 вказана 69000 кг., проте, при перевантажуванні маса вантажу складала - 68200 кг. Таким чином, встановлена невідповідність заявленої маси вантажу фактичній, яка була визначена при перевантажуванні, про що був складений комерційний акт АА №038831/33 від 28 квітня 2011 року. На підставі зазначеного акту та у відповідності до Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 14 805, 00 грн. за невірно зазначену масу вантажу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року у справі №5002-3/4024-2011 (суддя Соколова І.О.) замінено закрите акціонерне товариство „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” на публічне акціонерне товариство „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” у порядку статті 25 Господарсько процесуального кодексу України.
Позов Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень штраф у розмірі 14 805,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що обсяг повноважень цієї особи документально не підтверджений, оскільки позивачем, всупереч положенням статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, не надано документу, який підтверджує повноваження ОСОБА_4 при переважуванні вантажу. Отже, відповідач вважає, що при складанні комерційного акта АА №038831/33 допущені порушення статті 129 Статуту Залізниць та пункту 10 „Правил складання актів”.
Також заявник апеляційної скарги вказує на те, що у комерційному акті АА №038831/33 та у заявці на виділення прийомоздавальника від одержувача підписувалися особи, повноваження яких також документально не підтверджені. Доказів надавання вантажоодержувачем позивачу заяви на переваження вантажу також не надано. Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить також про відсутність договору між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” та відкритим акціонерним товариством „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на контрольне переважування вагонів.
Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 109-111).
У судовому засіданні, призначеному на 29 листопада 2011 року, представник позивача не з'явився, про місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, до початку судового засідання надіслав телеграму про розгляд справи без участі його представника.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
24 квітня 2011 року на підставі залізничної накладної №47661004 відповідачем, закритим акціонерним товариством „Євпаторійський завод будівельних матеріалів”, на адресу одержувача, відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо - збагачувальний комбінат” був відправлений вантаж - вапняк для флюсування (а.с. 10-11).
Під час контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній, а саме: у вагоні №53542072 згідно накладній №47661004 зазначено - 69 000 кг, а при переважуванні вантаж складав - 68 200 кг., що на 800 кг. менше, ніж зазначено у накладній.
Так, у розділі „Д” комерційного акту було вказано, що зважування вагону проводили на приписних вагонних вагах відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо - збагачувальний комбінат” справних в технічному відношенню, які пройшли контроль придатності 10 березня 2011 року, вантажопідйомністю 150 тон. Навантаження вантажу в вагоні нижче рівня бортів на 900 мм, поверхня хвиляста. Вантаж маркований кольоровим вапном, рівномірно по всій площі вагону, порушень маркування немає. Люки та двері зачинені. Слідів втручання вантажу немає. Вагон прибув в технічному та комерційному відношенні справним.
Зважування вагону №53542072 виконала вагар відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо - збагачувальний комбінат” гр. ОСОБА_2, прийомоздавальник відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо - збагачувальний комбінат” гр.. ОСОБА_4, у присутності приймоздавальника станції Кривий Ріг гр. ОСОБА_3 (а.с. 16).
Таким чином, факт невірно зазначеної маси вантажу був зафіксований комерційним актом АА №038831/33 від 28 квітня 2011 року та ваговими квитанціями.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що за накладною №47661004 від 24 квітня 2011 року зі станції Євпаторія - товарна до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці для одержувача відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” було відправлено 10 вагонів з вапняком флюсовим.
Вантаж відправлявся навалом залізничним транспортом. Зазначена відправка була здійснена на виконання умов Біржового контракту №ПТ-16/11 від 31 березня 2011 року, який був укладений між закритим акціонерним товариством „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” та товариством з обмеженою від повільністю „Старт -Нерудпром”.
Безпосередньо на адресу відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” вапняк флюсовий у супроводі залізничної накладної №47661004 від 24 квітня 2011 року був поставлений товариством з обмеженою відповідальністю „Старт - Нерудпром” за договором №898д від 10 червня 2010 року.
Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених „Правилами видачі вантажів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року.
Згідно з пунктом 6 „Правил видачі вантажів”, для одержання вантажу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину - суб'єкту підприємницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність.
З комерційного акту АА №038831/33 від 28 квітня 2011 року вбачається, що зважування вагону №53542072 виконував вагар відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” гр.. ОСОБА_2, прийомоздавальник відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” гр. ОСОБА_4
Але, заявник апеляційної скарги зазначав, що обсяг повноважень цієї особи документально не підтверджений, оскільки позивачем, всупереч положенням статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, не надано документу, який підтверджує повноваження ОСОБА_4 при переважуванні вантажу. Отже, відповідач вважає, що при складанні комерційного акта АА №038831/33 допущені порушення статті 129 Статуту Залізниць та пункту 10 „Правил складання актів”.
Також заявник апеляційної скарги вказував на те, що у комерційному акті АА №038831/33 та у заявці на виділення прийомоздавальника від одержувача підписувалися особи, повноваження яких також документально не підтверджені. Доказів надавання вантажоодержувачем позивачу заяви на переваження вантажу також не надано. Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить також про відсутність договору між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” та відкритим акціонерним товариством „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на контрольне переважування вагонів.
Більш того, відповідно до акту приймання - передачі товару №179 від 24 квітня 2011 року, складеного між відкритим акціонерним товариством „Південний гірничо - збагачувальний комбінат”, як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю „Спарт -Нерудпром”, як постачальником по договору №898д від 10 червня 2010 року, вся кількість вапняку флюсового прийнята позивачем без зауважень.
Але, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно не обґрунтованості вказаних доводів, у зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник) начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд першої інстанції зазначив, що в комерційному акті АА №038831/33 від 24 квітня 2011 року зазначено, що „НВР в штаті станції немає”.
В матеріалах справи наявне розпорядження Державного підприємства „Придніпровська залізниця” №03 від 01 лютого 2011 року „Про порядок підписання комерційних актів”, відповідно до якого встановлено наступний порядок підписання комерційних актів по станції „Кривій Ріг”: право підпису комерційних актів мають: начальник станції - гр.. Юрчак С.В., за його відсутності - заступник начальника станції з оперативної роботи - гр.. Лушкін С.О., заступник з вантажної та комерційної роботи - Ліповська Г. І., та інженер першої категорії гр. Марченко Н. М. (а.с. 79).
Також в матеріалах справи знаходиться довіреність від 06 травня 2010 року №52-16/53, що видана відкритим акціонерним товариством „Південний гірничо - збагачувальний комбінат” ОСОБА_4, відповідно до якої вказана особа уповноважена, зокрема, надавати заявки на перевірку маси вантажу у вагонах і підписувати на станції „Кривій Ріг” Придніпровської залізниці комерційні акти форми ГУ -22 і акти загальної форми ГУ - 23. (а.с. 80).
Таким чином, комерційний акт від 24 квітня 2011 року був підписаний заступником начальника станції з вантажної роботи Ліповською Г. І., ДСІ - Марченко Н. М., прийомоздавальником - Зав'ялової та представником вантажоодержувача, який брав участь у переважуванні вагонів -ОСОБА_4, тобто уповноваженими особами.
На підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при складенні комерційного акту АА038831/33 від 24 квітня 2011 року позивачем не було допущено порушень Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України (із змінами та доповненнями від 13 січня 2004 року №54).
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що графи „Маса вантажу в кг. визначена відправником” та „Спосіб визначення маси” заповнюються відправником, також згідно із статті 37 Статуту залізниць України та пункт 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.
Крім того, пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.
Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Крім того, цим же пунктом Правил видачі вантажів встановлені норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні. Вапняк відноситься до інших вантажів. Норма для інших вантажів становить - 0,5 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки вираховується від маси нетто вантажу.
При цьому, будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених статтями 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі, згідно із статті 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Водночас, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником, порушення, зазначені в статтях 118 та 122 вказаного Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Таким чином, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем по справі (як відправником) допущено порушення Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній №47661004 маси вантажу, що є підставою для покладення на відправника відповідальності в порядку статей 24, 118 та 122 Статуту залізниць України.
Отже, позивачем, згідно розрахунку був нарахований штраф за невірно визначення відповідачем маси вантажу, у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, враховуючи, що згідно накладної №47661004, розмір проїзної плати становить 2 961,00 грн., штраф у п'ятикратному розмірі становить 14 805,00 грн.
Так, перевіривши правильність розрахунку позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Євпаторійський завод будівельних матеріалів” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року у справі №5002-3/4024-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > К.В. Волков
Судді < Підпис > К.Г. Балюкова
< Підпис > Т.С. Видашенко
Розсилка:
1. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108,Дніпропетровськ,49602)
в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (вул. Лен. Комсомолу, 2,Кривий Ріг,Дніпропетровська область,50023)
2. Публічне акціонерне товариство "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (вул. Фестивальна, 21,Каменоломня,Сакський район,,96528)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)