< Список >
Іменем України
29 листопада 2011 року Справа № 2-1/3641-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність № 62-Д від 17.05.2011, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
відповідача, не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 15.09.2011 у справі № 2-1/3641-2011
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
до Євпаторійської міської ради (пр-т Леніна, 2,Євпаторія,97400)
про спонукання до виконання певних дій
< Текст >
Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської міської ради про зобов'язання видати Фонду свідоцтво про право власності на майно, виділене в натурі, що належить АР Крим -вбудовані нежилі приміщення №№ 2, 3, 4, 5, 6, 73, 8, 9, 10, 13, 33 загальною площею 209,6 кв.м., що не увійшли до статутного фонду ВАТ «Євпаторійське АТП-14311», розташовані у підвалі житлового будинку за адресою: м. Євпаторія, вул. радянська, 2а, приміщення №1
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 (суддя Башилашвілі О.І.) у справі № 2-1/3641-2011 відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.
Представник відповідача до судового засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
На виконання постанови Верховної Ради АР Крим від 20.02.2008 № 733-5/08 «Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим»наказом Фонду майна АР Крим № 356 від 31.05.2008 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу за конкурсом вбудованих приміщень, розташованих у підвалі житлового будинку за адресою: м. Євпаторія, вул. Радянська, 2а, що не увійшли у процесі приватизації до статутного фонду ВАТ «Євпаторійське АТП -14311», що передані в користування за договором оренди ПП «Регіон-Вест».
Як встановлено судом першої інстанції, для проведення роботи з приватизації позивачем від КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія»отримано дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок із вбудованими приміщеннями, розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Радянська, 2а, (а.с.10).
Відповідно до заначеного витягу, вищевказаний житловий будинок є власністю Верховної Ради АР Крим.
Для здійснення покладених на позивача обов'язків стосовно продажу за конкурсом вбудованих приміщень, розташованих у підвалі житлового будинку по вул. Радянській, 2а в м. Євпаторія, Фонд майна АР Крим звернувся до відповідача із заявою про оформлення права власності із видачею відповідного свідоцтва на нерухоме майно, виділене в натурі, зокрема, приміщення № 2, 3, 4, 5, 6, 73, 8, 9, 10, 13, 33 загальною площею 209,6 кв.м.
Крім того, позивач зазначав, що разом із вказаною заявою на адресу органу місцевого самоврядування був направлений пакет документів, а також висновок КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія»про можливість присвоєння нової поштової адреси спірним приміщенням.
Таким чином, відмова відповідача у оформленні права власності на спірні приміщення й стала підставою для звернення Фонду до суду з відповідним позовом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа -позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування.
Право визначення підстави позову належить виключно позивачу, а в разі пред'явлення позову прокурором -прокурору.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи.
У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Обґрунтовуючи свою вимогу Фонд майна посилається на статтю 321 Цивільного кодексу України та статтю 41 Конституції України, положеннями яких передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Проте, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 із змінами та доповненнями, зокрема, пункту 8.1, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об'єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об'єктами складну річ.
В свою чергу, згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Як встановлено судами обох інстанцій, матеріали справи не містять жодних доказів існування вищезгаданих висновків.
Крім того, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що наявний в матеріалах справи висновок КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія»про можливість привласнення нової поштової адреси спірним приміщенням не може розглядатись судом як висновок про технічну можливість виділу спірних приміщень, який в свою чергу повинен містити такі дані:
а) кому належить об'єкт нерухомого майна;
б) на підставі яких правовстановлювальних документів;
в) повну технічну характеристику об'єкта нерухомого майна;
г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками;
ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою;
д) склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси;
е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).
Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та статті 9 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів».
Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу.
З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.
Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи -учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами.
Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності.
При чому ризик настання наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, позивачем не надано суду жодних доказів виконання обов'язку щодо надання органу місцевого самоврядування обов'язкового висновку щодо технічної можливості виділу спірних приміщень, існування якого повинно передувати оформленню права власності на виділені приміщення.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
< Текст >
1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 у справі № 2-1/3641-2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 у справі № 2-1/3641-2011залишити без змін.
Головуючий суддя підпис І.В. Євдокімов
Судді підпис І.В. Антонова
підпис О.Л. Котлярова
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
2. Євпаторійська міська рада (пр-т Леніна, 2,Євпаторія,97400)