< Список >
Іменем України
28 листопада 2011 року Справа № 5002-5/3042-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Проценко О.І.,
Ткаченка М.І.,
представники сторін у судове засідання не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Північне сяйво" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 20.09.2011 у справі № 5002-5/3042-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Північне сяйво" (вул. Морська, 12, м. Саки, 96500)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Північне сяйво" (далі по тексту - ТОВ "Санаторій "Північне сяйво") звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1) та просить суд визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 07.07.2009 № 171/09х, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Санаторій "Північне сяйво".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами за спірним договором не було здійснено дій, спрямованих на реальне виконання умов цього договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 у справі № 5002-5/3042-2011 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами за спірним договором 13.07.2009 був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг та 15.07.2009 було укладено угоду про розірвання договору від 07.07.2009 № 171/09х, яка у встановленому законом порядку недійсною визнана не була, а відтак правовідносини між сторонами за спірним договором на даний час не існують та права позивача не порушені.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що сторонами за спірним договором не було здійснено дій, спрямованих на реальне виконання умов цього договору, про що свідчить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2011 у справі № 5002-18/2513-2010, яке набрало законної сили, та протокол допиту свідка ОСОБА_1 по кримінальній справі № 12011036050267 по факту розтрати майна, у зв'язку з чим спірний договір повинен бути визнаний недійсним з моменту його підписання.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 апеляційну скаргу ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" прийнято до провадження.
У судове засідання, призначене на 28.11.2011, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
07.07.2009 між ФОП ОСОБА_1 (далі - Повірений) та ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" (далі - Довіритель) укладено договір про надання юридичних послуг № 171/09х (а.с. 9).
Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач як Повірений зобов'язався надати позивачу як Довірителю юридичні послуги з приводу захисту інтересів Довірителя (представництво) у Сімферопольському районному суді Автономної Республіки Крим по розгляду наступних справ: № 2-1507/09, № 2-1506/09, № 2-1505/09, № 2-1470/09, № 2-1923/09, а позивач зобов'язався оплатити надані послуги.
Розділом 2 Договору передбачений порядок надання послуг Повіреним, зокрема шляхом складення всіх необхідних процесуальних документів, здійснення всіх дій, пов'язаних з оформленням необхідних документів (позовних заяв, заперечень, скарг, листів, клопотань), представництва інтересів позивача в суді та державних органах, узагальнення та аналізування результатів розгляду судових та інших справ.
Порядок оплати визначений розділом 4 Договору.
Строк дії договору встановлений з 07.07.2009 по 31.12.2009 (пункт 6.1 Договору).
15.07.2009 між ФОП ОСОБА_1 (далі - Повірений) та ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" (далі - Довіритель) укладено угоду про розірвання договору № 171/09х від 07.07.2009, відповідно до пункту 1 якої Довіритель відмовляється від договору про надання послуг у зв'язку з відсутністю необхідності у послугах Повіреного.
Укладенням вказаної угоди сторони підтверджують, що у Довірителя відсутні претензії відносно характеру і якості наданих відповідачем послуг; у Повіреного відсутні претензії відносно відшкодування понесених витрат, а також по сплаті винагороди за надані послуги по договору (пункт 9 Угоди).
Однак, позивач вважає, що сторонами за спірним договором не було здійснено ніяких дій, спрямованих на реальне виконання умов цього договору
Зазначене з'явилося підставою для звернення ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" із даною позовною заявою до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 07.07.2009 № 171/09х.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Згідно з частиною першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, як на підставу для визнання правочину недійсним, позивач посилається на те, що оспорюваний договір про надання юридичних послуг не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, з даним твердженням позивача не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 902 Цивільного Кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі статтею 903 Цивільного Кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Колегією суддів встановлено, що 07.07.2009 на підставі платіжного доручення № 1027 за договором від 07.07.2009 позивач перерахував відповідачу 40000,00 грн. (а.с. 12), що передбачено пунктом 4.2 Договору: Довіритель виконує передоплату -40% від суми договору протягом трьох календарних днів після підписання даного договору.
Отже, Довірителем за спірним договором були виконані умови договору щодо передоплати.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2011 у справі № 5002-18/2513-2010 за позовом ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 40000 грн., яке набрало законної сили, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" 40000 грн. передоплати за договором про надання юридичних послуг від 07.07.2009 № 171/09х.
Під час розгляду справи № 5002-18/2513-2010 судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не виконала прийняті на себе зобов'язання за спірним договором.
Оскільки факти, встановлені судом під час розгляду справи № 5002-18/2513-2010, та викладені у вищевказаному судовому рішенні, в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються колегією суддів преюдиціальними, а тому не підлягають додатковому доказуванню.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач пов'язав фіктивність договору з його невиконанням, тоді як за матеріальним законом визнання недійсним фіктивного договору пов'язане з наміром сторін створити правові наслідки правочину.
Отже, у даному випадку сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Як вже зазначалось, 15.07.2009 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Санаторій "Північне сяйво" укладено угоду про розірвання договору № 171/09х від 07.07.2009, відповідно до якої претензій у сторін немає.
Дана угода підписана обома сторонами та у судовому порядку недійсною визнана не була.
Враховуючи, що на даний час у позивача відсутні матеріальні права або інтереси, на захист яких він звернувся до суду, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Північне сяйво" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 у справі № 5002-5/3042-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > Т.П. Фенько
Судді < Підпис > О.І. Проценко
< Підпис > М.І. Ткаченко
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Північне сяйво" (вул. Морська, 12, м. Саки, 96500),
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)