Іменем України
22 листопада 2011 року Справа № 5002-7/2855-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 339-Д від 22.04.11, публічне акціонерне товариство "Крименерго";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2603/01-07 від 11.05.11, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти";
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 19 вересня 2011 року у справі № 5002-7/2855-2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95000)
до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти" (вул. Партизанська, 41, місто Алушта, 98500)
про спонукання до укладення договору
Публічне акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського Республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства міста Алушти” про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж на підставі типового договору, наведеного у додатку № 2 до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442 зі змінами та доповненнями.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2011 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що предметом спору є переддоговірний спір, а не спір про визнання недійсним договору (угоди). Порядок укладення договору передбачений нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Так, згідно з частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідно до частини 2 статті 181 проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За твердженням публічного акціонерного товариства "Крименерго", приписи даних норм не містять вказівки на те, що пропозиція на укладення майбутнього договору обов'язково повинна бути підписана а скріплена печаткою.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
09 березня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Крименерго»(постачальник), та Алуштинським виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»(споживач), був укладений договір про поставку електричної енергії № 36, розділом 1 якого передбачено, що постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 13-16).
В розділі 2 договору сторони передбачили, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також укладені договори про поставку електричної енергії з Центром територіальної курортології та реабілітації «Крим»(військова частина А0360), споживчим кооперативом рекреаційного призначення «Утьос», відкритим акціонерним товариством «Шархинський кар'єр», фізичною особою -підприємцем Герман В.К., які є субспоживачами Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»(18-36).
Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за N 417/1442, електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.
Основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.
Субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.
Технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.
Місцевим господарським судом встановлено, що електропостачання субспоживачів здійснюється через трансформаторну підстанцію відповідача (ТП-812), що підтверджується актами розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, які є додатками до вказаних договорів.
Відповідно до пункту 1.2 Правил межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.
Згідно з пунктом 5.15 Правил користування електричною енергією відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.
Відповідно до пункту 1.7 Правил у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами (п. 1.2 Правил).
Листом від 19 квітня 2011 року за вих. № 53-2/34-404 позивач направив Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»для підписання два примірника договору про спільне використання технологічних електричних мереж, посилаючись при цьому на постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005 року „Про внесення змін до Правил користування електричною енергією” та №353 від 17 березня 2011року „Застереження ВАТ "Крименерго" щодо усунення та недопущення в подальшому порушень ліцензійних умов з постачання електроенергії та Ліцензійних умов з передачі електроенергії”.
Ухилення Кримського Республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства міста Алушти” від підписання договору про спільне використання технологічних електричних мереж стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства „Крименерго” до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства „Крименерго” з огляду на наступне.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За загальним правилом пропозиція укласти договір є правочином, так як і акцепт, а тому і акцепт і оферта мають свідчити про вираження волі та відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, у відповідності до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у письмовій формі.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, документ, який публічне акціонерне товариство „Крименерго” додало до листа від 19 квітня 2011 року вих. №53-2/34-404 та направило відповідачеві для підписання, вказаним вимогами не відповідає, зокрема, не містить підпису уповноваженої особи, у зв'язку з чим такий правочин (оферту), як правильно зазначив місцевий господарський суд, не можна вважати вчиненим.
Згідно з частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до пункту 5.17 Правил користування електричною енергією договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:
1) найменування сторін;
2) місце і дату укладення договору;
3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;
4) режими постачання;
5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);
6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;
7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);
8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);
9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;
10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;
11) строк дії договору;
12) умови та порядок розірвання договору;
13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить:
1) порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача);
2) однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказуються кількість квартир та інформація про наявність або відсутність ввідного загальнобудинкового пристрою з розрахунковим засобом обліку електричної енергії;
3) перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії;
4) розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.
Крім того, згідно з пунктом 5.18 Правил невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:
1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;
2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;
3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;
4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (занеобхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);
5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.
Однак, як правильно встановлено місцевим господарським судом, направлений позивачем на адресу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж не містить істотних умов, необхідних для укладення договору даного виду, та, окрім того, до проекту позивачем не були додані передбачені п. 5.18 Правил додатки, що також свідчить про те, що направлений позивачем документ в розумінні норм чинного законодавства не є пропозицією укласти договір.
В судовому рішенні також правильно зазначено, що суд в порядку статті 187 Господарського кодексу України розглядає спори, що виникають при укладенні господарських договорів лише за умови дотримання визначеного у главі 53 Цивільного кодексу України, главі 20 Господарського кодексу України зацікавленою стороною порядку укладення договорів, у разі коли залишились неврегульованими розбіжності щодо окремих умов договору. Завданням суду не є збирання необхідних для укладення договору відомостей, у зв'язку з чим вимога позивача про витребування від відповідача технічної документації, необхідної для вирішення спору, є безпідставною.
Таким чином, недотримання позивачем встановленого законодавством порядку внесення другій стороні майбутнього договору пропозиції щодо його укладення, як вірно вказав господарський суд Автономної Республіки Крим, не створює для цієї сторони обов'язку прийняти рішення щодо укладення договору та є підставою для відмови у позові.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2011 року у справі № 5002-7/2855-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Антонова
Судді < Підпис > О.Л. Котлярова
< Підпис > З.Д. Маслова
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95000)
2. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти" (вул. Партизанська, 41, місто Алушта, 98500)