"13" грудня 2011 р.Справа № 5024/1296/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради
на рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2011 р.
у справі № 5024/1296/2011
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
до Херсонської міської ради
про визнання недійсним рішення
В липні 2011 року Приватний підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради про визнання недійсним рішення Херсонської міської ради від 28.07.2006 р. № 73. (а.с. 2-4).
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог ПП ОСОБА_2 просила суд визнати недійсними підпункт 3.6. пункту 3 рішення Херсонської міської ради № 73 від 28.07.2006 р., підпункт 1.3 пункту 1, пункт 5 рішення Херсонської міської ради № 283 від 24.06.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаними рішеннями міська рада припинила право позивача на користування земельною ділянкою, чим порушені її права власника споруди -торговельного кіоску, придбаного нею за договором купівлі-продажу від 18.02.1998 р. і розташованого на земельній ділянці, яка передавалась їй в оренду за відповідними договорами, а також просила поновити строк позовної давності. (а.с. 75-76).
У відзиві на позов відповідач зазначив про його безпідставність. (а.с.86-88).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.10.2011 р. (суддя Демченко Л.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.10.2011р., позов задоволено частково. Визнано недійсними підпункт 3.6 пункту 3 рішення Херсонської міської ради № 73 від 28.07.2006 р. та підпункт 1.3. пункту 1 рішення Херсонської міської ради № 283 від 24.06.2011 р. В решті позовних вимог відмовлено. (а.с. 104-106).
Не погодившись з даним рішенням, Херсонська міська рада 20.10.2011 р. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2 просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
17.02.1998 р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала кіоск за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 14).
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Херсонської міської ради № 438 від 24.07.199 р. позивач набула право на оренду земельної ділянки площею 30 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, під розміщення торгівельного кіоску.
В подальшому при вирішенні питання про поновлення договору оренди, міськрада листом від 19.10.2001 р. вих. № С-119/2 повідомила ПП ОСОБА_2, що її заява про продовження строку дії договору оренди зазначеної земельної ділянки позитивно розглянута на засіданні робочої комісії виконкому 09.10.2001 р. при умові заміни існуючого кіоску на кіоск сучасного типу. (а.с. 15). На виконання зазначеної умови міськради позивачем були виконані всі відповідні роботи по зовнішній обробці фасаду кіоску, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 16, 17).
На підставі рішення Херсонської міської ради № 192 від 27.12.2002 року між Херсонською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (Орендар) 30.01.2003 року укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендар набуває право на оренду земельної ділянки загальною площею 30 кв.м. із земель запасу під розміщення торгівельного кіоску, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Зазначений договір оренди укладено строком до 01.01.2004 р. (а.с. 29-31). Вищевказана земельна ділянка передана позивачу в користування, що підтверджується актом встановлення (закріплення) меж ділянки в натурі та актом прийому-передачі земельної ділянки від 30.01.2003 р. (а.с. 32-35).
Рішенням сесії Херсонської міської ради № 577 від 28.05.2004 р. ПП ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0030 га строком на 2 роки. (а.с. 37).
На підставі зазначеного рішення 30.06.2004 р. між Херсонською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення, загальною площею 30 кв.м. із земель запасу під торгівельний кіоск. Договір укладений строком до 28.05.2006 р. на 2 роки. (а.с.18-23). Актами відведення земельної ділянки в натурі та прийому-передачі, земельна ділянка була передана позивачу. (а.с. 24-28).
Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_2 зверталась до міськради з заявою про його продовження.
Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 15.06.2006 р. засідання постійної комісії міської ради з питань містобудування та регулювання земельних відносин питання стосовно поновлення договору оренди спірної земельної ділянки ПП ОСОБА_2 рекомендовано до включення порядку денного сесії міської ради з відмовою у зв'язку із закінченням договору оренди земельної ділянки. Вказаний витяг був направлений на адресу позивача 23.06.2006 р. і отриманий останньою 29.06.2006 р. (а.с. 90-91).
Рішенням сесії Херсонської міськради від 28.07.2006 р. № 73 (п.п.3.6 п.3) відмовлено ПП ОСОБА_2 у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки, у зв'язку із закінченням договору оренди даної земельної ділянки. (а.с. 77).
В матеріалах справи відсутні докази про направлення позивачу зазначеного рішення сесії міськради, а за твердженням останньої, про прийняття цього рішення їй не було відомо, вона продовжувала користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувала орендну плату за землю, оскільки вважала дію договору оренди землі продовженою, а 12.04.2011 р. звернулась із заявою до Херсонської міської ради про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на 5 років. (а.с. 100), яка була розглянута на засіданні комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин і відповідно до витягу з протоколу №15 від 11.05.2011 р. у задоволенні заяви ПП ОСОБА_2 відмовлено на підставі ст. 31 Закону України „Про оренду землі” та рішення сесії Херсонської міської ради № 73 від 28.07.2006 р. (а.с. 95).
Рішенням сесії Херсонської міськради від 24.06.2011 р. № 283 п.п. 1.3 п.1 відмовлено ПП ОСОБА_2 у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки, в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та відсутністю намірів щодо передачі в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0030 га, по АДРЕСА_1 під торговельним кіоском. Пунктом 5 зазначеного рішення зобов'язано суб'єктів господарювання, зазначених у цьому рішенні, в місячний термін із моменту прийняття рішення міською радою передати до земель запасу Херсонської міської ради земельні ділянки на умовах, визначених договорами оренди, та звільнити земельні ділянки.(а.с. 78).
Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними п.3.6. п.3 рішення сесії Херсонської міської ради № 73 від 28.07.2006 р., п.1.3. п.1, п.5 рішення сесії Херсонської міської ради № 283 від 24.06.2011 р.
Приписами п.2 розяснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. № 02-5/35, встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно статтей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до п.34 ст. 26, п.2 ст. 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин ( у т.ч. надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради-сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення сесії Херсонської міської ради № 577 від 28.05.2004 р., між міською радою та ПП ОСОБА_2 30.06.2004 р. укладений договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки -до 28.05.2006 р.
Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України, зокрема, ст. 764 цього Кодексу визначено якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 759, ч. 2 ст. 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст. 93 Земельного кодексу України також передбачено, що відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України „Про оренду землі” (в редакції, що діяла до 12.03.2011 р. ) містила положення, які не були тотожними відповідним нормам ЦК України та ГК України.
Так, згідно ст. 33 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 17.02.2011 р. №3038-ІV, який набрав чинності з 12.03.2011 р.) передбачалось, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тобто цією нормою не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди землі в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначалось, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Така правова позиція наведена і в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30.11.2007 р. № 01-8/918 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок”.
Отже, підстави вважати договір оренди земельної ділянки від 30.06.2004 р., який укладався на 2 роки до 28.05.2006 р., поновленим відсутні. Тобто, між Херсонською міською радою та ПП ОСОБА_2 відносини з оренди землі припинились з 28.05.2006 р., а відтак відсутні підстави для застосування положення ст. 33 Закону України „Про оренду землі” в редакції, що діє з 12.03.2011 р.
Рішення сесії Херсонської міської ради, які оскаржені позивачем в даній справі, прийняті в межах компетенції та у відповідності до чинного законодавства.
Посилання позивача на те, що після закінчення строку дії договору оренди, вона продовжувала сплачувати орендну плату, судова колегія не приймає до уваги, оскільки це посилання не впливає на вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції.
Що стосується порушення прав власності на споруду -торговельний кіоск, то судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Через відсутність спеціального законодавства в сфері малих архітектурних форм, наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 р. № 327 „Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства” термін „кіоск” визначається як -різновид об'єкта напівстаціонарної роздрібної торгівлі, що займає відокремлене приміщення легкої конструкції, як правило, без торгового залу та має просте обладнання. Відтак, фактично кіоск віднесено до поняття мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності, котра постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198 визначається як -невелика (площею до 30 кв.м.) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.
Таким чином, позивач є власником малої архітектурної форм, котра не пов'язана із земельною ділянкою, як об'єкт нерухомого майна, а тому її розміщення не тягне наслідків передбачених ст. 120 Земельного кодексу України.
Щодо вимоги позивача про визнання причини пропуску строку поважною та відновлення такого строку, судова колегія зазначає наступне.
Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки, ПП ОСОБА_2 дізналася про рішення міськради № 73 від 28.07.2006 року тільки в червні 2011 року з витягу із протоколу № 15 від 11.05.2011 р., але самого рішення не отримала, судова колегія вважає можливим визнати вищевказану причину пропуску строку позовної давності поважною, у зв'язку з чим справа переглянута по суті.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з невірним застосуванням норм чинного законодавства, що є підставою для його скасування.
Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати за апеляційний перегляд відшкодовуються відповідачу на підставі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2011 р. у справі № 5024/1296/2011 скасувати, у позові відмовити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Херсонської міської ради витрати по держмиту в сумі 85,00 грн. за апеляційний перегляд.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Повний текст постанови підписано 19.12.2011 р.