"13" грудня 2011 р.Справа № 5016/116/2011(4/6)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Аленіна О.Ю, Колоколова С.І.
(склад суду зміненювався згідно розпоряджень голови суду №395 від 4.07.11р., №485 від 22.08.2011р. та заступника голови суду № 668 від 07.11.2011р..)
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача-ОСОБА_1, довіреність № 27-12/10-2, дата видачі : 27.12.10р., ОСОБА_2, довіреність № 31-05/11, дата видачі : 31.05.11р. /в судовому засіданні від 23.08.11р./
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н, дата видачі : 09.03.11р., ОСОБА_4, довіреність № б/н, дата видачі : 14.06.11р. /в судовому засіданні від 23.08.11р./
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ
на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011р.
у справі № 5016/116/2011(4/6)
за позовом скаржника
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс", смт.Казанка Миколаївської області
про стягнення 241127,04 грн.
/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/
У січні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Агроальянс" про стягнення боргу у розмірі 241 127,04грн. за договором фінансового лізингу №L2936-09/08 від 05.09.2008р.. Також позивач просив покласти судові витрати на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629ЦК України, ст.ст. 193,292ГК України, ст.ст. 1,11,16ЗУ „Про фінансовий лізинг”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011р. (суддя Дубова Т.М.) позовні вимоги ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" задоволені частково. Стягнуто з ТОВ "Агроальянс" на користь позивача 128 298,55грн. боргу, 1283,04грн. державного мита та 125,58грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В частині стягнення боргу в сумі 72 714грн. позов залишено без розгляду, в решті відмовлено. Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що відповідач дійсно не виконав взяті на себе обов'язки по договору на суму 128 298,55грн., вимогу про стягнення 72714 грн. боргу залишено без розгляду оскільки позивач не надав на вимогу суду обгрунтування відповідних рахунків -фактур, а решта боргу сплачена відповідачем до подачі позову.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково в частині відмови ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" в позові на суму 40 114,49грн та стягненні боргу в сумі 72 714грн., що залишено без розгляду, а разом складає 113128,49грн. та прийняти нове, яким позов ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити в повному обсязі.
Скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Зокрема, на думку скаржника, судом не було прийнято до уваги, що при укладенні договору сторони погодили підстави за наявності яких лізингодавець має право в односторонньому порядку змінювати умови договору(п.6.1 загальних умов фінансового лізингу-додаток №4 до договору), а саме розмір лізингових платежів, зазначених у графіку.
Для перевірки розрахунків позивача ухвалою від 23.08.2011р./а.с.56,т.2/ колегія суддів призначила судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручила Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, а оплату поклала на позивача, провадження по справі зупинила до отримання експертного висновку. 29.09.11р. судом отримано рахунок інституту на оплату експертного дослідження, який наступного дня був надісланий позивачу.
11.10.2011р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника, про відвід судового експерта, того ж дня справу витребувано з експертної установи для розгляду відводу. 24.11.11р. справу повернуто з повідомленням про залишення без виконання ухвали від 23.08.11р. на підставі ст.15 Закону України "Про судову експертизу" та п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз від 8.10.98р. №53/5 через не оплату позивачем рахунку від 13.09.11р.. Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в справі, судова колегія поновила його з 25.11.2011р..
В судовому засіданні скаржником був заявлений відвід колегії суддів у зв'язку з тим, що подібні справи розглядались у такому ж складі суддів, який колегія відхилила як необґрунтований, оскільки постанови по подібним справам не скасовані та є чинними.
Також, в судовому засіданні колегією суддів було розглянуто клопотання позивача про відвід судового експерта Тарасової Ю.А., як некомпетентної у дослідженні документів бухгалтерського обліку з посиланням на висновки означеного експерта в інших аналогічних справах та клопотання про призначення експертизи з дорученням її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, однак колегія відхилила обидва клопотання, оскільки жодних доказів того, що висновки експерта Тарасової Ю.А. в інших справах визнано не законними позивачем не було надано, а фах експерта за спеціальністю 11.3 Дослідження документів про фінансово-кредитні операції охоплює дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності. Крім того, експертне дослідження в даній справі не було розпочате через не виконання позивачем оплати рахунку на її проведення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні спростовує її доводи та просе залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 06 квітня 2011 року по даній справі без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.08р. між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль"(лізінгодавець) та ТОВ"Агроальянс"(лізінгоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L2936-09/08/а.с.8,т.1/, згідно з п.1.1 якого позивач був зобов'язаний придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість й загальна вартість якого визначена в специфікації до договору, а відповідач своєчасно прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.
Відповідно до п.1.2 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів, та не може бути менше одного року.
За умовами п.3.1 договору, вартість предмету лізингу становить 973000,00 грн..
Умовами розділу 4 договору сторони визначили лізингові платежі та порядок розрахунків. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію лізингодавця (п.4.1 договору). Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п.4.2 договору). До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним (п.4.6 договору). Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України -гривнях -шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п.4.7 договору).
Згідно п.п. 5.1, 5.2, 5.3 додатку № 4 до договору “Загальні умови фінансового лізингу”/додаток №4/, відповідач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцем при укладенні договору. Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу нараховані за попередній місяць згідно ч. 2 п. 4.6 договору.
Лізингоодержувач сплачує, зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. В разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця і отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа з поточного місяця.
В розділ 6 додатку № 4 сторони обумовили порядок зміни лізингових платежів. При цьому, лізингодавень має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 договору сторони обрати валюту - євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 договору сторони обрали валюту - долари США) розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
У разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п. 4.9 договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти.
В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України забов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Частина 2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
У відповідності до п.3 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, а саме придбав за договором купівлі - продажу предмет лізингу трактор CASE MX 310, 2008р. № Z8RZ04441 та передав його у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується складеним між сторонами актом прийому-передачі від 13.10.08р./а.с.18,т.1/, який містить підписи та печатки сторін.
Відповідач же в свою чергу зобов'язання за договором щодо оплати лізингу не виконав належним чином, що за розрахунками позивача призвело до виникнення заборгованості згідно з наданими останнім рахунками - фактурами №№ L2936-09/08/19 від 05.05.2010р. на суму 39745,73 грн.; L2936-09/08/20-002 від 01.06.2010р. на суму 9449,68 грн.; L2936-09/08/21-004 від 01.07.2010р. на суму 9548,77 грн.; L2936-09/08/22-005 від 02.08.2010 р. на суму 9533,50 грн.; L2936-09/08/23-007 від 01.09.2010 р. на суму 9526,22 грн.; L2936-09/08/24-008 від 01.10.2010р. на суму 77 960,20 грн.; L2936-09/08/25-010 від 01.11.2010р. на суму 77 265,77 грн.; L2936-09/08/26-013 від 01.12.2010р. на суму 8097,17 грн. на загальну суму 241 127,04 грн. /а.с.19-26,т.1/.
Одначе, згідно з графіком платежів від 05.09.08р. додаток № 1 до договору відповідач повинен був сплачувати 19 платіж в сумі 45897,73 грн., у тому числі: на погашення предмету лізингу - 38433,50 грн. та комісії в сумі 7464,23 грн.; 20 платіж - 6611,99 грн. комісії; 21 платіж - 6611,96 грн. комісії; 22 платіж - 6611,93 грн. комісії; 23 платіж - 6611,90 грн. комісії; 24 платіж - 45429,70 грн., у тому числі: на погашення предмету лізингу 38433,50 грн. та комісії - 6996,20 грн.; 25 платіж - 44961,78 грн., у тому числі: на погашення предмету лізингу 38433,50грн. та комісії - 6528,28 грн.; 26 платіж - комісії 5676,05 грн., тобто на загальну суму 168 413,04 грн..
Відповідач 21.05.2010р. сплатив лише 40 114,49грн. заборгованості від загальної суми 168 413,04 грн., а тому місцевий господарський суд правомірно у відповідності із умовами договору та вимогами ст.ст.525,526 ЦК України стягнув з відповідача борг у розмірі 128 298грн. при цьому відмовивши позивачу у стягненні з відповідача сплачених останнім сум та залишивши без розгляду позов в частині стягнення 72714грн., як не обґрунтованих.
Судова колегія не може погодитись з твердженням скаржника, що такий висновок суду першої інстанції не правомірний у зв'язку з тим, що суд не прийняв до уваги що в наданих позивачем рахунках-фактурах вказані суми комісій є реалізацією його права на односторонню зміну умов договору(п.6.1 загальних умов фінансового лізингу-додаток №4 до договору), а саме розміру лізингових платежів, зазначених у графіку.
Оскільки, при узгодженості сторонами договору фінансового лізингу право лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів, але за невизначеності умовами договору формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, фактичне здійснення лізингодавцем такого перерахунку свідчить про зміну в односторонньому порядку умов договору фінансового лізингу без дотримання передбаченого у ст.188 ГК України порядку внесення змін до договору.
Такої ж правової думки з вказаного питання дотримується і Вищий господарський суд України та Верховний Суд України(наприклад, постанова ВГСУ від 19.10.2011 року по справі № 16/221/10 та постанова ВСУ від 12.09.2011 року по справі № 66/311-10).
Із матеріалів справи не вбачається ні порядку, ні підстав зміни лізингодавцем розміру лізингових платежів (комісії), ні наявності узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема, комісії, а тому таке посилання скаржника є безпідставним.
Крім того, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Колегія суддів зазначає, що скаржник не надавав жодних доказів обгрунтування боргу в сумі 72714грн..
За таких обставин, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи та надав вірну юридичну оцінку правовідносинам сторін та наявним в справі доказам, не порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв обгрунтоване рішення. Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" слід залишити без задоволення, а рішення господарського Миколаївської області від 06.04.2011р року по справі №5016/116/2011(4/6) - без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати скаржника не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011р року по справі №5016/116/2011(4/6) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"-без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя О.Ю.Аленін
Повний текст постанови складено 16.12.2011р.