01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 13/5026/1863/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №3044/03 від 29.09.2011 року Державної екологічної інспекції у Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 року
у справі 13/5026/1863/2011 (суддя - Скиба Г.М..)
за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області м. Черкаси, вул. Вернигори, 17
до Коробівської сільської ради, с. Коробівка Золотоніського району
про стягнення 1097, 20 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування
встановив:
30.08.2011 року Державна екологічна інспекція у Черкаській області звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Коробівської сільської ради про стягнення 1097 грн. 20 коп. шкоди за самовільне водокористування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проведену ним перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, якою встановлено факт використання водних ресурсів без спеціального дозволу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 року позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог.
Приймаючи рішення у справі, суд виходив з того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами віднесення органу місцевого самоврядування -Коробівської сільської ради до суб'єктів господарювання.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція у Черкаській області подала апеляційну скаргу № 3044/03 від 22.09.2011 року на рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Апелянт не погоджується з висновком суду, посилаючись на норми ст.ст. 55, 3 Господарського кодексу України стверджує, що учасники господарських відносин є особи, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, отже приймаючи до уваги вимоги ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції сільських рад віднесено вирішення питань водопостачання та водовідведення, відтак Коробівська сільська рада здійснює господарську діяльність з надання послуг з водопостачання Коробівській сільській лікарській амбулаторії сімейного типу, яка належить до комунальної власності сільської ради.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів: Нєсвєтова Н.М., Кондес Л.О., Корсакова Г.В.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011року справу передано на повторний автоматичний розподіл.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011року апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 року прийнято до провадження колегією суддів : Жук Г.А., Яковлєв М.Л.,Тарасенко К.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 29.11.2011 року.
В судовому засіданні 29.11.2011 року сторони не з'явилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив вимоги апелянта, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
24 травня 2011р. позивачем було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Коробівською сільською радою, за результатами якої складено акт від 24.05.2011року (а.с.7), яким встановлено, що на виконання рішення Коробівської сільської ради № 30-91 радою не розроблено схеми санітарного очищення населених пунктів, що входять у адміністративні межи даної ради, що є порушенням ст. 21 Закону України «Про відходи»; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюються без відповідного дозволу на таки викиди, не здійснюється контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; Коробівською сільською лікарською амбулаторією сімейного типу здійснюється забір підземних води із свердловини на території с. Коробівка без відповідного дозволу чим порушено вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 56 Кодексу України про надра.
Позивач просить стягнути з Коробівської сільської ради 1 097,20 грн. шкоди, спричиненої державі внаслідок самовільного водокористування, які нараховано за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил про охорону та раціональне використання водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 року, зареєстрованої Мінюстом України 18.01.2002 року за № 44/6332.
За період з 01.09.2009 року по 24.05.2011 року збитки нараховано за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованого в Мінюсті України 14.08.2009 року за № 764/16783 (а.с. 9).
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Черкаській області 24.05.2011 року складено протокол № 001516 про адміністративне правопорушення, скоєне відповідальною особою - сільським головою ОСОБА_1. яке полягає в порушення вимог поводження з відходами, водокористування та охорони атмосферного повітря.
27.05.2011 року Державною екологічною інспекцією у Черкаській області винесено припис на ім'я сільського голови Коробівської сільської ради про зобов'язання вчинення заходів направлених на усунення порушень природоохоронного законодавства в тому числі отримання дозволу на спеціальне водокористування, проведення оснащення свердловин на воду контрольно- вимірювальними приладами, винесення в натурі межі першого поясу зони санітарної охорони свердловин, які знаходяться в с.Коробівка та с. Кедина Гора, введення первинного обліку водоспоживання(водовідведення), складання відповідної звітності.
Постановою Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 31.05.2011 року № 001029 гр. ОСОБА_1.- сільський голова визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 21, 32 Закону України «Про відходи»; ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; Коробівською сільською лікарською амбулаторією сімейного типу здійснюється забір підземних води із свердловини на території с. Коробівка без відповідного дозволу чим порушено вимоги ст.ст. 44, 48, 49, 93, 98 Водного кодексу України, притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованого в Мінюсті України 14.08.2009 року за № 764/16783 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів
З системного аналізу п.п. 1.2,1.3,1.4,1.5,1.6 та розділу IX зазначеної Методики вбачається, що вона підлягає застосуванню для встановлення порядку визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і в наслідок порушень законодавства про охорону водних ресурсів, обумовлених самовільним їх використанням без дозволу на спеціальне водовикористання, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водовикористання, встановлених у дозволі на спеціальне водовикористання, тобто за самостійних, окремих підстав.
Відтак, колегія погоджується з доводами апелянта в частині застосування зазначеної Методики для розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів обумовлених самовільним їх використанням без дозволу на спеціальне водовикористання.
Водночас, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (юридичними і фізичними особами). Методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства .
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 8 Господарського кодексу України, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Положеннями спеціальних законодавчих актів може бути встановлено інше (наприклад, за Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» суб'єктами господарювання визнаються також органи місцевого самоврядування в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності), однак законодавчі акти, що визначають розмір відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища таких положень не містять.
Таким чином, відмовляючи позивачу у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач не є суб'єктом господарювання та розрахунок заподіяних ним збитків не може ґрунтуватися на Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил про охорону та раціональне використання водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 року, зареєстрованої Мінюстом України 18.01.2002 року за № 44/6332 або Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованого в Мінюсті України 14.08.2009 року за № 764/16783. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22.02.2011року у справі № 07/1901.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2011року відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 року у справі №13/5026/1863/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 року у справі №13/5026/1863/2011 залишити без змін.
3. Справу №13/5026/1863/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді