01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.11.2011 № 33/660
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників:
від ВАТ „Бережанський комбікормовий завод”: ОСОБА_2., ОСОБА_3. - представник за довіреностями,
від ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик”: ОСОБА_1. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Бережанський комбікормовий завод”
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2010 р.
у справі №33/660 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Бережанський комбікормовий завод”
до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик”
про визнання недійсним іпотечного договору
та за зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 6715617,12 грн.,
В жовтні 2009 року ВАТ „Бережанський комбікормовий завод” звернулось з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 1215/089 від 28.12.2006р. в частині розділу 8 “Застереження про задоволення вимог іпотекодавця”.
В обґрунтування недійсності розділу 8 іпотечного договору № 1215/089 від 28.12.2006р. ВАТ „Бережанський комбікормовий завод” посилається на ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що вказаний договір було підписано головою правління ВАТ „Березанський комбікормовий завод” без наявності відповідних повноважень з боку спостережної ради стосовно погодження розділу 8 іпотечного договору, яким регулюються способи та порядок задоволення вимог іпотекодержателя.
Заперечуючи проти первісного позову, ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” заявило зустрічний позов про звернення стягнення на майно, що належить ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, а саме: нерухоме майно -цілісний майновий комплекс, загальною площею 8 669,50 м2, що розташований за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12, заставлений згідно з Іпотечним договором № 1215/089, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстровим № 6266 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна задовольнити вимоги позивача - заборгованість за Генеральним кредитним договором № 089 від 28.12.06 в сумі 6 715 617,12 грн.
05.02.2010р. представник ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить звернути стягнення на майно, що належить ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, а саме: нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, загальною площею 8 669,50 м2, що розташований за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12, заставлений згідно з Іпотечним договором № 1215/089, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстровим № 6266 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна задовольнити вимоги позивача -заборгованість за Генеральним кредитним договором № 089 від 28.12.06 в сумі 6 960 138,76 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 09.02.2011р. у справі №33/660 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ „Березанський комбікормовий завод” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, а у задоволенні зустрічного позову ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” - відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; порушення господарським судом норм процесуального права, а саме ст.ст77,87 ГПК України; неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, а саме ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України.
ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник ВАТ „Березанський комбікормовий завод” подав клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.
Також, представник ВАТ „Березанський комбікормовий завод” подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття судом рішення у справі №17/320 та №2/235.
Судова колегія, розглянувши та оцінивши доводи, викладені в клопотаннях представника ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, приходить до висновку, що зазначені клопотання є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнив, виходячи з наступного.
Як вбачаться з матеріалів справи, 28.12.2006 року між ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик”, як кредитором, та ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, як позичальником, був укладений Генеральний кредитний договір № 089 (далі-Генеральний кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 5 400 000,00 грн. терміном на 36 місяців з 28.12.06 по 28.12.09, в межах якого здійснюються кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди.
Відповідно до п.1.5 Генерального кредитного договору відсоткова ставка в гривні -19% річних.
27.12.2007 сторони підписали зміни № 1 до Генерального кредитного договору, відповідно до яких п.1.5 останнього виклали в наступній редакції: “Відсоткова ставка в гривні по кредитному договору № 089/1 від 28.12.06 становить 19,5 % річних. Відсоткова ставка в гривні по кредитному договору № 089/2 від 28.12.06 становить 19 % річних.”
28.02.2008 сторони підписали зміни № 2 до Генерального кредитного договору, відповідно до яких п.1.1 останнього виклали в наступній редакції: “Кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 5 400 000,00 грн. терміном на 72 місяці з 28.12.06 по 28.12.12, в межах якого здійснюються кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди.”
01.07.2008 року сторонами було підписано зміни № 3 до Генерального кредитного договору, відповідно до яких п.1.5 останнього виклали в наступній редакції: “Відсоткова ставка в гривні -25 % річних”, п.10.2 виклали в наступній редакції: “У разі несвоєчасного повернення кредиту в гривні позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочки, та сплатою 25 % річних від простроченої суми кредиту.
На виконання умов та у межах Генерального кредитного договору між сторонами було укладено:
- кредитний договір № 089/1 від 28.12.06, згідно з яким позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія з лімітом 1 900 000,00 грн. на строк 12 місяців: з 28.12.06 по 27.12.07, зі сплатою 19 % річних. До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни, відповідно до внесених до кредитного договору змін початок погашення кредиту у сумі 1900000,00 грн. встановлений згідно з графіком погашення, починаючи з 28.02.09, кінцевий термін -28.12.2012, відсоткова ставка -25% річних.
- кредитний договір № 089/2 від 28.12.06, згідно з яким позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія з лімітом 3 500 000,00 грн. на строк 36 місяців: з 28.12.06 по 28.12.09, зі сплатою 19 % річних. До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни, відповідно до внесених до кредитного договору змін початок погашення кредиту у сумі 3500000,00 грн. встановлений згідно з графіком погашення, починаючи з 28.02.09, кінцевий термін -28.12.2012, відсоткова ставка -25% річних.
Виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором забезпечується іпотекою належного на праві власності позичальнику нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, загальною площею 8 669,50 м2, що розташований за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12, згідно з Іпотечним договором № 1215/089, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстровим № 6266.
Так, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами № 089/1 від 28.12.06 та № 089/2 від 28.12.06, між ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, як іпотекодавцем, та ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик”, як іпотекодержатель, був укладений іпотечний договір №1215/089 (далі - Іпотечний договір), посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстровим № 6266., зі змінами від 29.01.2008, 30.10.2008.
Пунктом 1.2 Іпотечного договору встановлено, що у відповідності з Законом України “Про іпотеку” іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, загальною площею 8 669,50 кв.м.. що розташований за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про власність, реєстраційний № 23-В11-ЗД, виданого 28.12.2001 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області на підставі Наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по київській області № 5-25-11/16 від 28.12.2001р.
Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 4300854,00 грн. (п.1.3 Іпотечного договору).
Відповідно до п.1.6 Іпотечного договору при невиконанні зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору.
Згідно із п.7.1 Іпотечного договору у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань по кредитним договорам та/або умов цього договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання впродовж 30 календарних днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги.
Пунктом 8.1 Іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання по кредитному договору-1 та/або кредитному договору-2, забезпеченого цією іпотекою, воно не буде виконане, а також в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором, та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та/або недійсними.
У відповідності до п.8.2 Іпотечного договору при настанні випадків, передбачених п.7.1 договору, іпотекодержатель за 30 днів попереджає іпотекодавця про прийняття ним рішення про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, і, якщо впродовж цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: приймає у власність предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, забезпечених цією іпотекою; від свого імені продає предмет іпотеки третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; надає іпотекодавцю згоду на реалізацію предмета іпотеки третім особам, визначеним іпотекодержателем, від свого (іпотекодавця) імені за умови, що кошти виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.
У випадку прийняття іпоеткодержателем предмету іпотеки у власність, це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно (п.8.3 Іпотечного договору).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ВАТ „Березанський комбікормовий завод” щодо визнання недійсним Іпотечного договору в частині розділу 8 Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
З статті 1 Закону України „Про іпотеку” вбачається, що іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Частиною 3 статті 18 Закону України „Про іпотеку” встановлено можливість визначення в іпотечному договорі способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч.1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 36 Закону України “Про іпотеку”(в редакції, що діяла на момент укладенні договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Колегією суддів встановлено, що розділ 8 Іпотечного договору містить встановлені законом права іпотекодержателя стосовно способу звернення стягнення на майно, що передане в іпотеку, та порядку задоволення вимог іпотекодержателя, у разі виникнення для цього відповідних правових підстав.
Крім того, ні Законом України “Про іпотеку”, ні Статутом позивача за первісним позовом не передбачено додаткове погодження Спостережною радою або іншим органом управління іпотекодавця окремих умов іпотечного договору стосовно способу звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
Твердження ВАТ „Березанський комбікормовий завод” про відсутність в Іпотечному договорі однієї з істотних умов, передбачених ст. 18 Закону України “Про іпотеку”, а саме посилання на видачу заставної або її відсутність, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в пункті 1.8 Іпотечного договору встановлено, що заставна за цим договором не випускається.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо визнання Іпотечного договору № 1215/089 від 28.12.06 року частково недійсним.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання .
Таким чином, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним з тих підстав про які зазначає ВАТ „Березанський комбікормовий завод”.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Пунктом 4.1 Генерального кредитного договору, п. 2.1 Кредитного договору № 089/1, п. 2.1 Кредитного договору № 089/2 визначено зобов'язання позичальника сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом щомісячно до останнього робочого дня місяця в тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування відсотків.
Згідно із п.4.2 Генерального кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у місяці/році. При розрахунках враховується перший день видачі кредиту (його частини) і не враховується день повернення кредиту (його частини).
Кредитор вправі вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків та неустойки у випадку погіршення фінансово-господарського стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від банківського контролю, прострочок у погашенні кредиту, втрати заставленого майна, нездійснення страхування заставленого майна на користь кредитора (п.8.12 Генерального кредитного договору).
Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” зобов'язання за кредитними договорами № 089/1 та № 089/2 від 28.12.2006 року виконав в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
ВАТ „Березанський комбікормовий завод” свої зобов'язання за кредитними договорами № 089/1 та № 089/2 від 28.12.2006 року належним чином не виконувалися, що підтверджується випискою з особового рахунку.
В зв'язку з чим ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” звернулося до ВАТ „Березанський комбікормовий завод” з письмовими вимогами вих. .№ 21/22-08/1003 від 26.03.2009 та № 21/22-08/3523-1 від 06.10.2009 щодо сплати заборгованості по кредитним договорам № 089/1 та № 089/2, зазначивши, що в разі непогашення в 30-ти денний термін простроченої заборгованості банк буде змушений достроково припинити дію Генерального кредитного договору та задовольнити свої вимоги по ньому в повному обсязі шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку та заставлене майно.
З розрахунку ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” заборгованості вбачається, що станом на 02.02.2010 строкова заборгованість по кредиту за кредитним договором № 089/1 складає 1 476324,96 грн., за кредитним договором № 089/2 -2 713500,00 грн.
Пунктом 10.2 Генерального кредитного договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням офіційного індексу інфляції, який мав місце в період прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За розрахунком ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” прострочена заборгованість по кредиту з урахуванням індексу інфляції за кредитним договором № 089/1 складає 444288,62 грн., за кредитним договором № 089/2 - 822631,82 грн.
Прострочена заборгованість по відсотках за кредит згідно розрахунку ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик”, з яким погоджується колегія суддів, за кредитним договором № 089/1 складає 469956,25 грн., за кредитним договором № 089/2 - 845000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності строкової заборгованості по кредиту за кредитним договором № 089/1 в сумі 1 476324,96 грн., за кредитним договором № 089/2 в сумі 2 713500,00 грн., простроченої заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції за кредитним договором № 089/1 в сумі 444288,62 грн., за кредитним договором № 089/2 в сумі 822631,82 грн., простроченої заборгованості по відсотках за кредит за кредитним договором № 089/1 в сумі 469956,25 грн., за кредитним договором № 089/2 в сумі 845000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і ВАТ „Березанський комбікормовий завод” не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції визнаються колегією суддів обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Пунктом 10.3 Генерального кредитного договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісій позивальник зобов'язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цією угодою.
Колегія суддів погоджується з розрахунками суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків за кредит, що наведені ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” (додаток до заяви про збільшення позовних вимог), і вважає їх обґрунтованими.
Отже, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 32637,88 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредит в сумі 34248,31 грн. за кредитним договором № 089/1 від 28.12.06, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 60613,01 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредит в сумі 60937,91 грн. за кредитним договором № 089/2 від 28.12.06, визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніш тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (ч.1 ст.35 Закону України “Про іпотеку”).
Так, на виконання вимог ч.1 ст.35 Закону України „Про іпотеку” наведені ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” направило ВАТ „Березанський комбікормовий завод” листи-вимоги від 26.03.2009 №21/22-08/1003 та від 06.10.2009 №21/22-08/3523-1.
Оскільки ВАТ „Березанський комбікормовий завод” не виконав вимог банку викладених у листах-вимогах від 26.03.2009 та від 06.10.2009 у встановлений 30-денний строк, у ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із ч.3 ст.23 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває права вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
З абзацу 5 статті 38 Закону України “Про Іпотеку” вбачається, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Судовою колегією для визначення початкової ціни предмета іпотеки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. було задоволено клопотання представника ВАТ „Березанський комбікормовий завод” про призначення будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11951/10-42 судової будівельно-технічної експертизи від 31.10.2011р. ринкова вартість нежилої будівлі по вул..Кудряшова, 9 у м.Києві, станом на момент проведення дослідження, становить 3317080,00 грн.
ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” просить звернути стягнення на майно ВАТ „Березанський комбікормовий завод”, яке є предметом іпотеки, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, задовольнити позовні вимоги ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” щодо стягнення заборгованості на загальну суму 6960138,76 грн.
Наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази свідчать про безспірність та обґрунтованість вимог ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик”, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Посилання апелянта на те, що ухвала Господарського суду від 01.02.2010р. про відкладення розгляду справи судом не надсилалася йому колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи 01.02.2010р. було направлено копію зазначеної ухвали, про що свідчить відповідна відмітка на звороті ухвали суду (т.2 а.с.19).
Доводи, наведені ВАТ „Березанський комбікормовий завод” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ВАТ „Березанський комбікормовий завод” на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року у справі №33/660 залишити без змін.
3. Матеріали справи №33/660 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
01.11.11 (відправлено)