01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 25/561-45/130
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
за участю представників сторін:-
позивача: не з'явився.
відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.04.2011 року,
ОСОБА_2., довіреність б/н від 30.05.2011 року,
третьої особи:ОСОБА_3., довіреність № 89 від 25.01.2010 року.
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу-Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-інтер»
на рішення господарського суду-м. Києва від-18.05.2011 р.
у справі-№ 25/561-45/130 (суддя Балац С.В.)
за позовом-Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-інтер»
до-Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»
третя особа-Національний банк України
про -визнання недійсним договору та надання кредиту
ТОВ «Пріоритет-інтер» звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 07-390/29-1 від 14.08.2007 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.05.2011 р. в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ТОВ «Пріоритет-інтер» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.
Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року зупинено апеляційне провадження у справі № 25/561-45/130 до закінчення касаційного розгляду Вищим спеціалізованим судом України касаційної скарги публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2011 року у справі №25/561-45/130 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер" задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. у справі № 25/561-45/130 скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Національний банк України видав відповідачу банківську ліцензію № 191, яка зареєстрована Національним банком України 02.03.1998 за № 273.
08.11.2006 Національним банком України видано відповідачеві дозвіл № 191-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з додатком до цього дозволу. В додатку до названого дозволу зазначено, що відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
14 серпня 2007 між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Банк) було укладено договір № CR 07-390/29-1 про надання кредиту (надалі -спірний договір), згідно п.1.1 якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (2 000 000 доларів США), а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.
Пунктом 1.1.1 Спірного договору визначено, що кредит може надаватися в валюті -долари США.
Пунктом 1.4.1 Спірного договору передбачено, що проценти за кредит розраховуються Банком від суми наданого та непогашеного кредиту на підставі процентної ставки в розмірі (LIBOR + 6,5%) річних із розрахунку 360 днів на рік. У відповідності до розділу “Визначення термінів” Спірного договору LIBOR -це фіксована індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків -членів британської банківської асоціації; при реалізації цього договору LIBOR визначається за даними REUTERS на відповідну дату.
Строк кредитування визначений до 14 серпня 2015 року включно (п. 1.6 Спірного договору).
У відповідності до п. 1.11 Спірного договору платежі щодо повернення кредиту, сплати процентів за кредитом мають бути здійснені Позичальником у валюті кредиту в порядку і на умовах, встановлених цим договором. Інші платежі за договором, що розраховуються у валюті кредиту, підлягають виконанню у валюті України (гривнях) виходячи з валютного курсу НБУ або міжбанківського валютного курсу на день виконання (сплати).
Згідно із п. 1.11.1 Спірного договору Банк може, на власний розсуд, прийняти виконання Боргових зобов'язань, що мають бути виконані у валюті кредиту, в іншій валюті. При відсутності або недостатності у Позичальника коштів для здійснення платежів у відповідній валюті, та при наявності у Позичальника іншої валюти, Позичальник зобов'язаний запропонувати Банку виконання в такій іншій валюті. Банк може здійснити конвертацію у відповідності з чинним законодавством України за чинними тарифами Банку.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ст. 99 Конституції України Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Згідно із ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України у випадках і в порядку, встановлених законом в Україні може використовуватися іноземна валюта.
Таким чином, зважаючи на визначення кредитного договору, встановлене ст. 1054 Цивільного кодексу України, та поняття "кошти" за ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Банк може надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, у національній валюті (гривні) або іноземній валюті - у випадках і в порядку, встановлених законами України.
Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" і Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Статті 47 і 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
При цьому, відповідно до норм пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.
У нормах ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Таким чином, зазначеними положеннями законів України встановлено, що уповноважені банки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, мають право використовувати іноземну валюту на території України при здійсненні розрахунків, в тому числі і здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Як встановлено, відповідач має генеральну банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону про банки, серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Крім того, до вказаної ліцензії відповідачеві видано дозвіл від 08.11.2006 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач з валютними цінностями.
Відтак, відповідач на підставі наявних у нього банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.
Колегією суддів береться до уваги те, що аналогічна правова позиція викладена в листі Верховного Суду України від 07.10.2010.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду м. Києва 18.05.2011 року у справі № 25/561-45/130.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
постановив:
Рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року у справі № 25/561-45/130 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-інтер» - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді