01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 16/46 (11/196/31(2/164))
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів:
за участю секретаря Дідур С.В.,
та представників:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - СПД) ОСОБА_1
на ухвалу
господарського суду Чернігівської області
від 14.06.2011р.
у справі №16/46(11/196/31(2/164)) (суддя Белов С.В.)
стягувач (позивач) СПД ОСОБА_1
боржник (відповідач-1) Деснянський відділ Державної виконавчої служби
Чернігівського міського управління юстиції
орган, дії якого
оскаржуються Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної
виконавчої служби Головного управління юстиції
(далі - ППВР ВДВС ГУЮ) у Чернігівській області
відповідач-2 Головне управління державного казначейства (далі - ГУДК)
в Чернігівській області
треті особи на стороні
відповідача-1 1.ОСОБА_2
2.ОСОБА_3
3.ОСОБА_4
за участю прокурора відділу прокуратури м.Києва
по скарзі на дії державної виконавчої служби
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.06.2011р. по справі №16/46(11/196/31(2/164)) в задоволені скарги на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області СПД ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, СПД ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нову, якою зобов'язати ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області виставити платіжну вимогу ГУДК в Чернігівській області на примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010р.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача 1, ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області і прокуратури м.Києва, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Чернігівської області у даній справі від 02.11.2009 року було повністю задоволено позовні вимоги СПД ОСОБА_1 і стягнуто з Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 114 220,45 грн. збитків, 1713,30 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 року рішення господарського суду Чернігівської області було змінено в частині розміру державного мита та стягнуто з Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на користь СПД ОСОБА_1 1142,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На виконання вказаних судових рішень 10.02.2010 року місцевим судом був виданий відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010 року вищезазначена постанова суду апеляційної інстанції була залишена без змін.
09 червня 2010 року ухвалою господарського суду Чернігівської області було визнано незаконною бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо неприйняття постанов про поновлення виконавчих проваджень ВП № 17391956 та ВП № 17391997 в період з 23.04.2010 року по 19.05.2010 року.
Зазначена ухвала була оскаржена ГУДА в Чернігівській області до Київського апеляційного господарського суду.
Стягувачем було подано скаргу на дії державної виконавчої служби в якій він просив місцевий суд визнати незаконними дії ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області щодо неподання платіжної вимоги до ГУДК України в Чернігівській області на примусове списання коштів з рахунку боржника у розмірі 114 220,45 грн. збитків, 1142,20 грн. державного мита та 118 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Також, скаржник просив місцевий суд зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернігівській області подати таку платіжну вимогу до ГУДКУ в Чернігівській області на примусове списання коштів з рахунку боржника.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11 січня 2011 року в задоволенні скарги СПД ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року, ухвалу господарського суду Чернігівської області від 11.01.2011 року було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року ухвалу господарського суду Чернігівської області від 11 січня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року у даній справі було скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
З матеріалів справи вбачається, що на ім'я боржника, на час виконання судового рішення в управлінні Дежказначейства у м. Чернігові відкрито рахунок № 37314001003635, який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 року № 119 призначений для обліку руху депозитних сум, що підтверджується довідкою УДК в м. Чернігові № 19-23-3-09/26 від 05.01.2011 року.
Відповідно до зазначеної довідки, за кредитом такого рахунку проводяться суми отриманих депозитних коштів, за дебетом - суми депозитних коштів, перерахованих за призначенням. Інших рахунків на ім'я боржника, на час розгляду даної скарги та на час її подання, не відкривалось.
Відповідно до ст. 44-1 Закону України “Про виконавче провадження”, грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
У відповідності до ст. 2 Закону України “Про державну виконавчу службу”, районні, міські, районні в містах відділи ДВС є юридичними особами, мають поточні та депозитні рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.
Таким чином, відшкодування шкоди має відбуватись лише за рахунок державних коштів, виділених на утримання боржника.
Депозитний рахунок, який відкритий боржнику в УДК в м. Чернігові, не є тим рахунком, на якому обліковуються кошти на утримання державного органу.
Відповідно до вищенаведеної ст. 44-1 Закону України “Про виконавче провадження”, забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією статтею, цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, при примусовому виконанні яких ці суми стягнуто.
В платіжній вимозі, яку мав би виставити Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, повинні зазначатись реквізити рахунку, з якого мало виконуватись списання коштів.
У відповідності до п. 16 “Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. за № 609, примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Пунктом 19 “Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року за № 609 передбачено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості. Пунктом 17 вищезазначеного Порядку, платіжну вимогу та супровідні документи (оригінали виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та за наявності копії рішення державного органу) стягувач подає органу Державного казначейства, який обслуговує боржника.
З матеріалів справи вбачається, що Деснянський ВДВС Чернігівського міського управління юстиції з 21.01.2010 року не виконує рішення господарського суду Чернігівської області про стягнення з виконавчої служби 114 220,45 грн. збитків заподіяних державним виконавцем підприємцю ОСОБА_1 при здійсненні виконавчого провадження.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії і скарга СПД ОСОБА_1 на дії ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області є обґрунтованою.
Виконання рішення суду здійснюється в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Суд першої інстанції, виносячи ухвалу, не з'ясував чи прийнятий ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області наказ господарського суду до виконання; які дії виконано; з яких підстав відкладені або зупинені виконавчі дії (або інше); чи дотримано ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області встановлені законом строки для таких дій.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст.11 Закону № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", ст.86 Закону № 606-XIV "Про виконавче провадження" і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції, що була чинною на момент звернення заявника до господарського суду із скаргою на дії органу ДВС виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Органи, установи, організації та особи, зазначені у ч.1 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження”, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 25 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №609 від 09.07.2008р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ". Пунктом 16 Порядку передбачено, що примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 05.10.2009р (справа № 2а-8457/09/2670) за позовом до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" зазначив, що стягувачем відповідних сум, що подає платіжну вимогу та супровідні документи до органу Державного казначейства, який обслуговує боржника (п. 17 Порядку) є відповідний державний виконавець, а не фізична або юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, як це встановлено в ст.11 Закону України “Про виконавче провадження”.
З оскаржуваної підприємцем ОСОБА_1 ухвали вбачається, що суд першої інстанції при розгляді його скарги не застосовував зазначений вище Порядок і не з'ясував, які дії повинен був здійснити ВДВС для виконання рішення суду.
Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011р. №346 Державне казначейство України було ліквідовано, то скарга в частині зобов'язання виставлення рахунків цьому органу задоволенню не підлягає.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід частково скасувати, скаргу СПД ОСОБА_1 на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області частково задовольнити, визнавши незаконною бездіяльність ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області. Зобов'язати ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області здійснити дії по виконанню рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009 року в порядку передбаченому чинним законодавством України. В решті апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 14.06.2011р. по справі №16/46(11/196/31(2/164)) скасувати частково.
Скаргу СПД ОСОБА_1 на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області частково задовольнити, визнавши незаконною бездіяльність ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області. Зобов'язати ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області здійснити дії по виконанню рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009 року в порядку передбаченому чинним законодавством України.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Справу №16/46(11/196/31(2/164)) повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
28.11.11 (відправлено)