01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 37/269
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі Кривошея О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1. дов. від 26.10.2011 року
від відповідача : не з'явився
третьої особи1: не з'явився
третьої особи 2: ОСОБА_2 дов. №01-01/2778 від 23.12.2010 року
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2011 р. (підписано 17.10.2011р.)
у справі № 37/269 (суддя Гавриловська І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр»
до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
2) Реєстратор Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України
про визнання недійсним п. 1.6 договору іпотеки, припинення договору іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним п. 1.6. (“Іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладенні договору та виникнуть в майбутньому. Всі розроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору -предметом іпотеки - і не потребують внесення змін до договору.”) договору іпотеки від 07.11.2007 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Адамас-Центр”та Публічним акціонерним товариством “Універсал Банк”та посвідчений ОСОБА_3 за реєстровим № 2116; визнання припиненим вищевказаного договору іпотеки від 07.11.2007 р.; усунення перешкод у здійсненні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Адамас-Центр”шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство “Інформаційний центр”Міністерства юстиції України, наступних записів: тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 07.11.2007 р. № 5986696 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_3, об'єкт обтяження: нежила будівля, будівля содової станції (літ. XXVII), загальна площа 2 100, 10 кв.м., м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, власник: ТОВ “АДАМАС-ЦЕНТР”, код 31989792, 02125, м. Київ, просп. А.Навої, буд. 76, заявник приватний нотаріус ОСОБА_3; тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 07.11.2007 р. за № 5986845 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_3, АДРЕСА_1, підстава обтяження: договір іпотеки, 2116, 07.11.2007, приватний нотаріус ОСОБА_3, об'єкт обтяження: нежила будівля, склад (літ. XXVIIІ), загальна площа 724, 10 кв.м., м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, власник: ТОВ “АДАМАС-ЦЕНТР”, код 31989792, 02125, м. Київ, просп. А.Навої, буд. 76, заявник приватний нотаріус ОСОБА_3; усунення перешкоди у здійсненні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Адамас-Центр ”шляхом виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство “Інформаційний центр”Міністерства юстиції України, наступного запису: запис внесений 07.11.2007 р. стосовно іпотечного договору, 2116, 07.11.2007, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_3, АДРЕСА_1, об'єкт обтяження: нежила будівля, будівля содової станції (літ. XXVII), загальна площа 2 100, 10 кв. м., м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, об'єкт обтяження: нежила будівля, склад (літ. XXVIIІ), загальна площа 724, 10 кв.м., м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1. Іпотекодавець: ТОВ “АДАМАС-ЦЕНТР”, код 31989792, 02125, м. Київ, просп. А.Навої, буд. 76.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. залучено до участі у даній справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Реєстратора Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України.
Відповідачем подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Адамас-Центр” про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Адамас-Центр” для спільного розгляду з первісним позовом.
Крім цього, відповідачем було подано клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.
Клопотання відповідача про проведення будівельно-технічної експертизи, судом першої інстанції відхилено з підстав, що відповідь на 1 питання, запропоноване Публічним акціонерним товариством “Універсал Банк” на вирішення експертів (чи була проведена реконструкція об'єкта нерухомості?), можна отримати з технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, який виготовлено станом на 17.11.2009 р. в інвентаризаційній справі № 12688 за реєстровим № 733-з, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. А всі інші питання, які відповідач хотів винести на вирішення експертів, не стосуються предмету спору і не впливають на його вирішення по суті. Отже, суд першої інстанції визнав клопотання відповідача про проведення будівельно-технічної експертизи необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2011 р. у справі № 37/269 в позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що положення п.1.6 договору іпотеки в повному обсязі кореспондуються з ч. 3 ст. 5 Закону України “Про іпотеку”. Підстави для визнання недійсним пункту 1.6. договору іпотеки відсутні.
Крім цього, належним доказом знищення нерухомого майна може бути інформаційна довідка чи витяг відповідного БТІ по місцю реєстрації нерухомого майна про знищення такого майна. Відповідно до технічного паспорту від 31.12.2008 року виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно зазначено, що була проведена реконструкція в приміщеннях, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, б. 1. Таким чином, відсутні підстави вважати предмет іпотеки знищеним, а отже вимога про припинення вищевказаного договору іпотеки від 07.11.2007 р. задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності ТОВ “Адамас-Центр” шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису заборони на нерухоме майно, зареєстрованого 07.11.2007 р. за № 5986696, та з Державного реєстру іпотек внесеного 07.11.2007 р. стосовно іпотечного договору, 2116, суд першої інстанції зазначив, що визначення позивачем у цій частині вимог спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2011 р. у справі №37/269 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що визначена п. 1.6. договору іпотеки умова, щодо того, що всі зроблені іпотекодавцем в період дії договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору іпотеки, суперечить положенням ст.ст. 5 та 18 Закону України “Про іпотеку”, оскільки законодавством передбачено, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке має властиві виключно йому ознаки (властивості характеристики тощо), зокрема визначене місце розташування, площу, які відображаються в технічному паспорті. Отже предметом іпотеки не може бути нерухоме майно, яке на момент укладення відповідного іпотечного договору не можна ідентифікувати, що в свою чергу унеможливлює виникнення прав, що ґрунтуються на договорі іпотеки, щодо майна, яке може бути створено в майбутньому. Таким чином, позивач стверджує, що п. 1.6. договору іпотеки є таким, що суперечить законодавству, а тому на підставі статті 203 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Також, позивач вважає, що правовідносини між сторонами на підставі договору іпотеки є припиненими на підставі ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, оскільки предмет іпотеки в результаті проведеної переробки будівля содової станції та складу, що були передані в іпотеку взагалі знищені і невідновлені порівняно з первісним станом, в результаті чого було створено нові будівлі з іншими техніко-економічними, якісними характеристиками та частково зміненим функціональним призначенням, тобто, створено нові об'єкти нерухомого майна (нові речі).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2011 року.
23.11.2011 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі. Дане клопотання позивач обґрунтовує тим, що в провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа №1/214 за позовом ТОВ “Адамас-Центр” до ПАТ “Універсал Банк” про визнання частково недійсним договору іпотеки від 11.06.2008 року, (іншого договору) та визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими. Майно, яке є предметом договору іпотеки від 07.11.2007 року, а саме будівлі, що розташовані в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1, також є предметом іншого договору іпотеки. Тобто, при укладенні декілька кредитних договорів в забезпечення яких було передано одне й те ж майно - а саме будівлі, що розташовані в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1.
Крім того в справі №31/214 ухвалою господарського суду м. Києва призначено будівельно-технічну експертизу нерухомого майна, а саме будівлі, що розташовані в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1. Перед експертом поставлені питання, які, на думку позивача, відносяться до справи №37/269. У зв'язку з чим, позивач просить зупинити провадження по справі до закінчення проведення експертизи у справі №1/214. Дане клопотання позивача відхилено як безпідставне, оскільки нормами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для зупинення як проведення експертизи в іншій справі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2011 року у справі № 37/269 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи 1 в судове засідання 23.11.2011 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач та третя особа 1 не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 23.11.2011 року за відсутності представників відповідача та третьої особи 1.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
07 листопада 2007 року між Публічним акціонерним товариством “Універсал Банк”(надалі - Банк) та ТОВ “Адамас - Центр”(надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір №17/07, відповідно до яких Банк надав Позичальнику кредит в розмірі: - 1 000 000,00 (один мільйон) Євро, а Позичальник зобов'язався повернути отримані кредити в повному обсязі на умовах, визначених кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитами.
Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 17/07 від 07.11.2007 р. між ПАТ “Унівесал Банк” та ТОВ “Адамас-Центр” був укладений договір іпотеки від 07.11.2007 р., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку дві нежилі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, зокрема будівлю содової станції (літера XXVII) загальною площею 2100.10 кв.м. та склад (літера XXVIII) загальною площею 724.10 кв.м.
Пунктом 1.6 договору іпотеки від 07.11.2007 р. встановлено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі розроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору -предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до договору.
Позивач стверджує, що п. 1.6. договору іпотеки є таким, що суперечить законодавству, а тому на підставі статті 203 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Також, позивач вважає, що правовідносини між сторонами на підставі договору іпотеки є припиненими на підставі ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, оскільки предмет іпотеки в результаті проведеної переробки будівля содової станції та складу, що були передані в іпотеку взагалі знищені і невідновлені порівняно з первісним станом, в результаті чого було створено нові будівлі з іншими техніко-економічними, якісними характеристиками та частково зміненим функціональним призначенням, тобто, створено нові об'єкти нерухомого майна (нові речі).
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні права власності ТОВ “Адамас-Центр” шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису заборони на нерухоме майно, зареєстрованого 07.11.2007 р. за № 5986696, та з Державного реєстру іпотек внесеного 07.11.2007 р. стосовно іпотечного договору, 2116.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегією суддів встановлено, що під час укладення договору іпотеки сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі щодо п. 1.6 договору іпотеки, про що, зокрема, свідчать підписи уповноважених осіб та печатки на ньому.
Крім того, п. 1.6 договору іпотеки зазначено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання Договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, тощо, автоматично стають предметом іпотеки та не потребують внесення змін до договору.
Зазначене положення іпотечного договору в повному обсязі кореспондується з ч. 3 ст. 5 Закону України “Про іпотеку” відповідно до якої іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Таким чином, відсутні будь-які підстави щодо визнання недійсним п. 1.6 договору іпотеки.
Крім того, опис предмету іпотеки міститься в п 1.1 договору іпотеки, а не в п.1.6., який чітко відповідав тим параметрам нерухомого майна, які існували на момент укладення договору, що підтверджується правовстановлюючими документами та витягом з БТІ.
Отже, на момент укладення договору іпотеки сторонами було дотримано всіх необхідних умов передбачених чинним законодавством України, а спірний договір не суперечить чинному законодавству України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про визнання недійсним п. 1.6 Договору іпотеки від 07.11.2007 року, є не обґрунтованою, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в її задоволенні.
Щодо вимоги про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 07.11.2007 р. у зв'язку зі знищенням майна, яке було предметом іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 17 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що іпотека припиняється у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Згідно ст. 10 Закону України “Про іпотеку” іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
В пункті 2.4.9. договору іпотеки зазначено зобов'язання іпотекодавця не здійснювати будь - яке перепланування та/або реконструкцію предмета іпотеки без попередньої отриманої на те згоди іпотекодержателя.
Дана вимога передбачена і ч. 3 ст. 9 Закону України “Про іпотеку”, якою встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 349 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Згідно п.п. 6.4, 6.5. положення “Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.02.2002, за № 7/5 зазначено, що розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються реєстратором БТІ у разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав. У разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав, власник (власники) подає(ють) реєстратору БТІ заяву про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи за формою, визначеною в тимчасовому положенні. До заяви про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи додаються матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення такого об'єкта, та у разі знищення нерухомого майна - правовстановлювальні документи (за наявності), які підлягають анулюванню у порядку, установленому Положенням.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, належним доказом знищення нерухомого майна може бути інформаційна довідка чи витяг відповідного БТІ по місцю реєстрації нерухомого майна про знищення такого майна.
Відповідно до технічного паспорту від 31.12.2008 року виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно зазначено, що була проведена реконструкція в приміщеннях, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, б. 1, проте дозвільної документації відповідачем подано не було
Згідно додатку Б до ДБН А 2.2-3-2004, затверджених наказом Держкомбуду від 20.01.2004 року, реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів цивільного та виробничого призначення пов'язана з поліпшенням та експлуатаційних показників нерухомого майна.
Таким чином перепланування та/або реконструкція проводиться з метою покрашення функціональних характеристик існуючого нерухомого майна, а тому новий об'єкт в наслідок реконструкції не створюється, а тільки покращуються його кількісні та якісні характеристики.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати предмет іпотеки знищеним.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про визнання договору іпотеки від 07.11.2007 р. припиненим, є не обґрунтованою, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в її задоволенні.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Адамас-Центр” шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису заборони на нерухоме майно, зареєстрованого 07.11.2007 р. за № 5986696, та з Державного реєстру іпотек внесеного 07.11.2007 р. стосовно іпотечного договору, 2116, суд першої інстанції посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 30.03.2011 р. у справі № 21/218-10 зазначив, що визначений позивачем у цій частині вимог спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим, господарський суд м. Києва прийшов до висновку про відсутність правових підстав для захисту права позивача обраним ним шляхом.
Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою щодо усунення перешкод у здійсненні права власності, що відповідає вищевказаним чинним законодавствам способам захисту цивільних прав.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 30.03.2011 р. у справі № 21/218-10, на яку послався суд першої інстанції як прецедент, не може бути застосована в даному випадку, оскільки взагалі має інший предмет спору.
Крім цього, частиною 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 № 3425-XII визначено перелік дій, що вчиняються нотаріусами України, це зокрема, накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна.
Главою ст. 74 глави 10 Закону України «Про нотаріат» регулюються загальні питання щодо зняття заборони.
При цьому, розділом 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Мін'юсті 03.03.2004 за № 283/8882 (далі -Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій) визначено порядок накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно).
Так, у відповідності до пункту 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою, зокрема, заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони відчуження.
На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до форми, передбаченої додатком 7 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року N2368/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за N 1325/16016, після чого про вчинення нотаріальної дії вноситься запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.
Про зняття заборони щодо відчуження нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів та в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.
Зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) підлягає обов'язковій реєстрації в Реєстрі заборон згідно з Положенням.
Отже, законодавством визначено чіткі умови та порядок зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) та передбачена обов'язкова реєстрація нотаріусом таких відомостей у Реєстрі заборон.
Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) регламентується Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 № 31/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за № 364/3657 (із змінами) (далі -Положення) та Інструкцією про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5 та зареєстрованою в Мін'юсті 18.08.2004 за № 1021/9620 (із змінами) (далі - Інструкція).
Пунктом 2.1 Положення визначено вичерпний перелік підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, це, зокрема:
2.1.1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;
2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається:
- державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;
- судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);
- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).
Згідно п. 2.2 Положення органи та посадові особи, зазначені в пункті 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.
Пунктом 2.5 Положення передбачено, що відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.
У відповідності до п. 2.7 Положення Реєстратор після реєстрації (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна виготовляє два примірники витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, один з яких протягом двох робочих днів надсилає на адресу особи, яка подавала відповідну заяву, а другий залишає у своїй справі.
Так, у відповідності до п. 3.2 глави 3 Інструкції перед вилученням запису Реєстратор повинен знайти необхідний запис у Реєстрі заборон. Ідентифікація запису в Реєстрі заборон здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та переконання, що зміни будуть унесені саме до належного запису, застосовується контрольна сума запису.
Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що контрольна сума запису - це 10 символів, серед яких мають бути цифри та літери "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е" українського алфавіту. Контрольна сума запису виконує захисну функцію та надається під час унесення запису до Реєстру заборон і змінюється при виключенні запису з Реєстру заборон;
Реєстраційний номер та контрольна сума запису присвоюються при внесенні запису до Реєстру заборон та відображаються у "Витязі про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна". Реєстраційний номер запису в Реєстрі заборон є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після вилучення запису з Реєстру заборон.
Таким чином, внесення до Реєстру заборон відомостей про зняття заборони за відповідним зверненням Позивача (іпотекодавця) здійснюється приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна Позивача, оскільки у справах нотаріуса знаходяться всі документи щодо існуючого обтяження на паперових носіях (першоджерела), на яких вчиняється відповідний напис про зняття заборони, та другий примірник витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в якому містяться відомості щодо обтяження, а саме про реєстраційний номер та контрольну суму обтяження, що є обов'язковими при ідентифікації запису перед його вилученням.
Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності ТОВ “Адамас-Центр” шляхом виключення з Єдиного реєстру іпотек запису стосовно іпотечного договору, 2116, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок державної реєстрації іпотек регламентується Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІУ (далі - Закон), Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 за № 410 (далі - Тимчасовий порядок).
Перелік підстав припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону, та однією з підстав, зокрема, є визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Процедура та підстави для внесення до Реєстру іпотек відомостей про виключення запису визначена пп. 25 - 28 Тимчасового порядку, а саме:
Після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру іпотек з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.
Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.
Реєстратор вносить до Реєстру іпотек відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.
У разі виключення запису до Реєстру іпотек вносяться:
- дата і номер повідомлення, що надійшло від іпотекодержателя, чи рішення суду, яке є підставою для виключення запису;
- дата виключення;
- відомості про реєстратора.
У разі виключення запису реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю.
Також слід зазначити, що перед внесенням змін до запису, зокрема, виключенням запису, реєстратор повинен знайти необхідній запис у Реєстрі іпотек. Ідентифікація запису в Реєстрі іпотек здійснюється за його порядковим номером. Для запобігання помилок та впевненості, що зміни будуть внесені саме до того запису застосовується контрольна сума запису.
Порядковий номер та контрольна сума запису присвоюються при внесенні запису до Реєстру та відображаються у "Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек", які реєстратор, у відповідності до п. 12 Тимчасового порядку, виготовляє у двох примірниках, один з яких - видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу, другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю. Порядковий номер запису у Реєстрі іпотек є незмінним протягом всього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.
Згідно з п. 2 Тимчасового порядку державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є адміністратором Реєстру іпотек і відповідає за збереження єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру іпотек.
Реєстраторами Реєстру іпотек є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру іпотек, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру іпотек та виконують інші функції, передбачені Тимчасовим порядком.
Отже, виключення з Реєстру іпотек запису про обтяження майна Позивача іпотекою може бути здійснено реєстратором - приватним нотаріусом, який вносив такий запис до Реєстру іпотек.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності ТОВ “Адамас-Центр” шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису заборони на нерухоме майно, зареєстрованого 07.11.2007 р. за № 5986696, та з Державного реєстру іпотек внесеного 07.11.2007 р. стосовно іпотечного договору, 2116, є необґрунтованою.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 37/269 від 12.10.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2011 року по справі №37/269 залишити без змін.
Матеріали справи № 37/269 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді