01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 9/507-10/348
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі Кривошея О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 31.08.2011 року
від відповідача : ОСОБА_2 дов. №125 від 1.03.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта ЛТД Плюс”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 13.10.2011 року
у справі № 9/507-10/348 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта ЛТД Плюс”
до Приватного акціонерного товариства “Київстар” в особі
Київської філії Приватного акціонерного товариства “Київстар”
про визнання недійсними додаткових угод до угоди
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта ЛТД Плюс” до Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі Київської філії “Київстар Дж.Ес.Ем” про визнання недійсними 50 додаткових угод до угоди № 2702943 укладеної між ТОВ “Дельта ЛТД Плюс” та ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” про надання послуг мобільного стільникового зв'язку від 4.04.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за своєю правою природою Угода та Додаткові угоди до неї є публічними. При цьому, позивач вказує, що умови Додаткових угод допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку Оператора, вимагають від Абонента сплату непропорційно великого розміру санкцій і не встановлюють аналогічної санкції для Оператора, що порушує вимоги Цивільного кодексу щодо однаковості умов публічного договору для всіх споживачів, а тому ці умови порушують права та законні інтереси Абонента та відповідно до ст. 207 Господарського кодексу та ст. 633 Цивільного кодексу є нікчемними. Також, позивач зазначає, що Угода і Додаткові до неї угоди, як і загалом договір про надання послуг зв'язку є договором приєднання.
Відповідач зазначив, що до договору від 14.01.2008р. в подальшому сторонами були внесені зміни за погодженням його сторін, виходячи з принципу свободи договору, що, на думку відповідача, повністю спростовує твердження позивача про те, що додаткові угоди є публічними договорами. За своєю суттю додаткові угоди містять додаткові умови до договору, які в будь-якому випадку відрізняються від змісту договорі, а тому, за позицією відповідача, виходячи із принципу свободи договору додаткові угоди не є договорами приєднання.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 9/507 від 23.03.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р., в позові відмовлено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 9.08.2011р. у справі № 5/507 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р. у справі № 9/507 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова Вищого господарського суду України обґрунтована тим, що господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували природу формування штрафних санкцій, які передбачені у спірних додаткових угодах до договору № 2702943 та не дослідили відповідність вимогам Закону умов спірних додаткових угод. Також судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено питання щодо правової природи укладених спірних додаткових угод.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 р. у справі № 9/507-10/348 в позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що умови Генеральної угоди та Угоди відповідають умовам встановленим для публічних договорів, в тому числі договорів про надання послуг зв'язку. Зазначені угоди містять умови, зокрема, що передбачають право абонента відмовитися від телекомунікаційних послуг. Законодавець не забороняє за домовленістю сторін вносити зміни до договорів, в тому числі і до публічних договорів.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 р. у справі №9/507-10/348 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що умови Додаткових угод допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку Оператора, вимагають від Абонента сплату непропорційно великого розміру санкцій і не встановлюють аналогічної санкції для Оператора, та порушують вимоги Цивільного кодексу щодо однаковості умов публічного договору для всіх споживачів, а тому ці умови порушують права та законні інтереси Абонента.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2011 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.11.2011 року було оголошено перерву до 23.11.2011 року.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача було зазначено, що останнім в судовому засіданні господарського суду м. Києва було подано клопотання від 23.03.2011 року про здійснення заміни сторони правонаступником, яке залишено без задоволення. Відповідач зазначив, що найменування Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі Київської філії “Київстар Дж.Ес.Ем” змінено на Приватне акціонерне товариство “Київстар” в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства “Київстар”. До клопотання додано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 378652, Статут відповідача, Довідку з ЄДРПОУ №410023 (т.2 ар.с. 17-25).
Колегія суддів на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснює заміну в назві відповідача - Закрите акціонерне товариство “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі Київської філії “Київстар Дж.Ес.Ем” на Приватне акціонерне товариство “Київстар” в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства “Київстар”.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року у справі № 9/507-10/348 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року у справі № 9/507-10/348 .
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
6 грудня 2007 року між ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Київстар”, та ТОВ “Дельта ЛТД Плюс” (далі по тексту - Клієнт) була укладена Генеральна угода на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM № КК1212/2007 (належним чином засвідчена копія генеральної угоди міститься в матеріалах справи, надалі -Генеральна угода), згідно п. 1.1. якої її предметом є надання Оператором Клієнту послуги мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM у мережі оператора, включаючи послуги міжнародного роумінгу, системи коротких повідомлень, передачі факсів та даних.
Відповідно до п. 1.2. Генеральної угоди угода обумовлює основні положення надання послуг зв'язку. Конкретні умови надання послуг зв'язку визначаються в додаткових документах до угоди -стандартних угодах надання Оператором послуг зв'язку, що є невід'ємною частиною угоди.
Згідно п. 4.1. Генеральної угоди при припиненні угоди, крім випадків форс-мажорних обставин, сторона, що припиняє дію угоди, повідомляє про це іншу сторону в письмовій формі за 30 днів до припинення дії угоди. Відповідно до п. 4.2. укладеної Генеральної угоди всі додатки і додаткові документи до угоди являються її невід'ємною частиною, якщо вони виконані письмово і підписані уповноваженими представниками сторін.
Умовами укладеного між сторонами Додатку № 1 до Генеральної угоди сторонами було погоджено тарифні плани «Корпоративний 2007»та «Корпоративний 120» (належним чином засвідчена додатку міститься в матеріалах справи.
14 січня 2008 року між сторонами була укладена угода про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM - 900 та GSM -1800 № 2702943 (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Угода), зі змісту п. 6.7. якої випливає, що Угода є окремим та самостійним правочином між сторонами, в зв'язку з чи положення будь-яких інших правочинів, укладених між сторонами до моменту набуття сили Угодою, не розповсюджуватимуться на взаємовідносини сторін щодо користування абонентом послугами стільникового заявку оператора з використанням телефонних номерів в мережі, наданих абоненту на підставі Угоди.
4 квітня 2008 року між сторонами було укладено 50 додаткових угод до Угоди щодо конкретних телефонних номерів (належним чином засвідчені копії угод містяться в матеріалах справи, надалі -Додаткові угоди).
Дата укладання Додаткових угод вбачається зі змісту вступних частин Додаткових угод.
Відповідно до змісту п. 4 Додаткових угод у випадку розбіжностей між положеннями Угоди та Додаткової угоди, положення Додаткової угоди матимуть пріоритет.
Згідно п. 5 Додаткових угод ця додаткова угода є невід'ємною частиною Угоди.
Пунктом 6 Додаткових угод передбачено, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання та діє упродовж 540 календарних днів.
З положень п. 7 Додаткових угод випиває, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).
6 березня 2008 року між сторонами було підписано Доповнення до Угоди (належним чином засвідчена копія доповнення міститься в матеріалах справи), відповідно до п. 1 якого строк дії Угоди встановлюється в 270 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін цього доповнення.
Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію угоди за два тижні до закінчення строку її дії, угода вважається продовженою на невизначений строк (п. 2 доповнення).
Угода продовжена на невизначений строк, може бути припинена абонентом шляхом надіслання попереднього письмового повідомлення оператору не менш як за 5 днів до планованої дати припинення дії угоди (п. 3 доповнення).
Доповнення до угоди є її невід'ємною частиною (п. 6 доповнення).
Позивач зазначає, що за своєю правою природою Угода та Додаткові угоди до неї є публічними. При цьому, позивач вказує, що умови Додаткових угод допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку Оператора, вимагають від Абонента сплату непропорційно великого розміру санкцій і не встановлюють аналогічної санкції для Оператора, та порушують вимоги Цивільного кодексу щодо однаковості умов публічного договору для всіх споживачів, а тому ці умови порушують права та законні інтереси Абонента та відповідно до ст. 207 Господарського кодексу та ст. 633 Цивільного кодексу є нікчемними. Також, позивач зазначає, що Угода і Додаткові до неї угоди, як і загалом договір про надання послуг зв'язку є договором приєднання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Дане положення цивільного кодексу також кореспондує до ст. 188 Господарського кодексу України, за якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ст. 653 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Закон України «Про телекомунікації» визначає загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги, як мінімальний набір визначених цим Законом послуг нормованої якості, доступний усім споживачам на всій території України; рухомий (мобільний) зв'язок, як електрозв'язок із застосуванням радіо технологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції; споживача телекомунікаційних послуг (споживач), як юридичної або фізичної особи, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.
Згідно ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право, зокрема, на: вибір оператора, провайдера телекомунікацій; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг; інші права, визначені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про телекомунікації» до загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж загального користування (телекомунікаційна мережа, доступ до якої відкрито для всіх споживачів, універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів, за винятком послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу. Дзвінки з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного на телекомунікаційні мережі рухомого (мобільного) зв'язку не належать до загальнодоступних телекомунікаційних послуг.
Згідно ст. 63 Закону України «Про телекомунікаційні послуги» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до п. 2.1. Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку «Про затвердження основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг» від 26.03.2009 року, договір укладається відповідно до законодавства, цих Вимог та повинен містити істотні умови, визначені законодавством. Якщо окремі умови договору збігаються з вимогами Правил чи інших нормативно-правових актів, вони можуть викладатись у вигляді посилань на відповідні положення нормативно-правових актів, з якими оператор, провайдер зобов'язані ознайомити споживача. Окремі положення договору можуть викладатися чи деталізуватися у додатках, які є його невід'ємною частиною. Договір із споживачем (абонентом) про надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг укладається лише в письмовій формі шляхом оформлення єдиного документа, підписаного сторонами, за винятком доступу до послуг служб екстреної допомоги, довідкових служб зв'язку за допомогою таксофонів. Умови договору про надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг повинні оприлюднюватись та передбачати надання послуг на умовах, однакових для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги. Оператор, провайдер, які надають загальнодоступні телекомунікаційні послуги, не мають права відмовити споживачу в укладенні договору на надання цих послуг за наявності в нього технічної можливості їх надання.
Як вбачається з матеріалів справи, умови Генеральної угоди та Угоди відповідають умовам встановленим для публічних договорів, в тому числі договорів про надання послуг зв'язку. Зазначені угоди містять умови, зокрема, що передбачають право абонента відмовитися від телекомунікаційних послуг.
Законодавець не забороняє за домовленістю сторін вносити зміни до договорів, в тому числі і до публічних договорів.
Колегією суддів встановлено, що до Угоди за домовленістю сторін були внесені зміни, що були оформлені додатковими угодами, які відповідно до Цивільного кодексу України набрали чинності з моменту їх підписання сторонами. Угоди підписані сторонами та засвідчені печатками позивача та відповідача. Строк укладення таких угод -4.04.2008р., про що вбачається зі змісту вступної частини угод. Дія Додаткових угод упродовж 540 календарних днів з дати підписання Додаткових угод (п. 6).
Виходячи з зазначеного, проаналізувавши ч. 2, 6 ст. 633 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що однакові умови для всіх споживачів послуг зв'язку встановлюються даною нормою саме на етапі укладання публічного договору. І в подальшому сторони за домовленістю між собою мають право їх змінювати на власний розсуд та в цьому праві не обмежені.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, уклавши 14.01.2008р. Угоду сторони повністю погоджувалися з викладеними в ній умовами.
Щодо тверджень позивача про те, що до правовідносин, що склалися між сторонами застосовуються абз. 3 п. 2.1. Основних вимог до договорів про надання телекомунікаційних послуг, затверджених Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 26.03.2009 року № 1420, колегія суддів зазначає наступне.
У зазначеній нормі йдеться саме про договори про надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг, а із змісту ст. 62 Закону України «Про телекомунікаційні послуги» випливає, що послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM -900 та GSM -1800 до них не відносяться.
Зазначені вище основні вимоги до договорів про надання телекомунікаційних послуг були затверджені після укладання сторонами оспорюваних додаткових угод.
Відповідно до а. 4 п. 1.4. зазначених вимог договори між споживачами та операторами, провайдерами, укладені до набрання чинності Основними вимогами до договору про надання телекомунікаційних послуг, є чинними та можуть бути переоформлені на вимогу споживача.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу такої вимоги.
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, що Угода і Додаткові до неї угоди, як і загалом договір про надання послуг зв'язку є договором приєднання з огляду на наступне.
Згідно ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В свою чергу, відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживач має право на вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг, тобто на укладання договору на таких умовах, які відповідають саме потребам конкретного споживача, і йому найбільш вигідні.
Частиною 6 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемними є умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладанні і виконанні публічних договорів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що укладаючи Угоду умови ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України сторонами не порушувалися.
Отже, вимога позивача про визнання недійсними 50 додаткових угод до угоди № 2702943 між ТОВ “Дельта ЛТД Плюс” та ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” про надання послуг мобільного стільникового зв'язку від 4.04.2008 року, є не обґрунтованою, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в її задоволенні.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 9/507-10/348 від 13.10.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта ЛТД Плюс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року по справі №9/507-10/348 залишити без змін.
Матеріали справи № 9/507-10/348 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді