01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 11/195
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів:
за участю секретаря Горголь І.С.
за участю представників: позивача: ОСОБА_1. (дов. від 16.05.2011 року б/н);
відповідача: ОСОБА_2., (дов. від 20.04.2011 року № 99/03);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD»
на рішення господарського суду міста Києва
від 09.09.2011 року
у справі № 11/195 (суддя - Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD»
до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»
про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 11/195 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» (далі - позивач, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD») до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - відповідач, ПАТ «Брокбізнесбанк») про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору - у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та «ухвалити нове рішення про визнання недійсною додаткової угоди № 6/1 від 04.10.2008р. до кредитного договору № 24-06 V від 01.09.2006р., укладеної ТОВ ВКФ АМК ЛТД та ПАТ «Брокбізнесбанк».
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року (головуючий суддя - Вербицька О.В., судді - Буравльов С.І., Моторний О.А.) прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» до провадження, та призначено до розгляду на 10 год. 00 хв. 22.11.2011 року.
На підставі розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 22.11.2011 року № 01-23/3/2 у зв'язку із зайнятістю судді Моторного О.А. в іншому судовому процесі, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, відповідно до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30, введено до складу судової колегії замість судді Моторного О.А., суддю Андрієнка В.В.
07.11.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де ПАТ «Брокбізнесбанк» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
22.11.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився лише представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року розгляд справи відкладено на 29.11.2011 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу.
29.11.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмові клопотання про призначення технічної експертизи додаткової угоди № 6/1 від 04.10.2008 року до кредитного договору № 24-06V від 01.09.2006 року та зупинення провадження у справі № 11/195, для витребування у Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві належним чином завірені копії процесуальних документів з інформацією про стан провадження досудового слідства щодо підробки документів службовими особами ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» та ПАТ «Брокбізнесбанк» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суд, проаналізувавши заявлені клопотання, матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, ухвалив відмовити в задоволенні заявлених клопотань з огляду на наступне.
Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами твердження про підробку колишнім керівництвом позивача та відповідачем додаткової угоди № 6/1, оскільки додана до позовної заяви копія листа № 1792з-11 від 09.06.2011 Прокуратури Печерського району міста Києва, адресованого ОСОБА_3., у розумінні кримінально-процесуального законодавства не є належним доказом наявності в діях службових осіб позивача та відповідача ознак злочину, передбаченого ст. 358 КК України (підроблення документів) при укладенні додаткової угоди № 6/1.
Також, слід зазначити, що доказів на підтвердження порушення кримінальної справи відносно службових позивача та відповідача щодо підробки додаткової угоди № 6/1 ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» не надано.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 між АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", (банк) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" (позичальник) укладено кредитний договір № 24-06V (далі -договір, кредитний договір).
Згідно з умовами даного договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 3 500 000,00 дол. США строком з 01.09.2006 по 31.08.2011 зі сплатою 13,2% річних для поповнення обігових коштів.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору позичальник повертає основну суму кредиту згідно наступного графіку: 2008 рік -874 800,00 дол. США, 2009 рік -874 800,00 дол. США, 2010 рік -874 800,00 дол. США, 2011 рік -875 600,00 дол. США.
Сторонами укладено додаткову угоду № 6/1 до кредитного договору, у якій сторони погодили п. 2.3 кредитного договору № 24-06V від 01.09.2006 вважати таким, що втратив чинність (далі -додаткова угода).
Додатковою угодою № 6/2 від 10.05.2011 про внесення змін до договору сторони дійшли згоди про внесення змін до додаткової угоди № 6/1 від 04.10.2008 в частині дати її вчинення та вирішили дату її вчинення визначити замість 04.10.2008 на 04.10.2009.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання перед позичальником щодо надання кредитних коштів.
Згідно визначення, що міститься у ст. 234 ЦК України, фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину, і позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, спірною додатковою угодою сторони лише змінили графік повернення кредитних коштів. Факт отримання кредиту у відповідача позивачем не оспорюється.
В той же час, зі змісту кредитного договору вбачається, що кредитні кошти видано ПАТ «Брокбізнесбанк» на поповнення обігових коштів позичальника без деталізації конкретного проекту, на якій будуть використані отримані у кредит кошти. Тобто, подальше використання коштів здійснювалося на власний розсуд самого позивача як позичальника. Тому наслідком неефективної управлінської діяльності окремих посадових осіб позивача, нецільового використання коштів та погіршення платоспроможності підприємства може бути притягнення таких осіб до передбаченої статутом товариства та законодавством відповідальності, а не визнання укладених товариством угод недійсними та кваліфікації їх як фіктивних.
В свою чергу, позивач просить визнати недійсною вищевказану додаткову угоду до договору за наявними ознаками її фіктивності.
Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доведення до банкрутства, фіктивне банкрутство є окремими складами злочину (ст. 218, ст. 219 Кримінального кодексу України) і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.
В свою чергу, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що факт фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства конкретними посадовими особами позивача/відповідача встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що банк має право, а не обов'язок вимагати дострокового повернення кредиту, отже, незвернення відповідача з вимогами про повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, також не може свідчити про недійсність та фіктивність додаткової угоди.
Статтею 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено обов'язок банків при наданні кредитів та здійсненні інших операцій, які віднесені до кредитних, перевіряти кредитоспроможність позичальників.
Колегія суду не може прийняти до уваги посилання позивача на норми Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, (далі - Положення) затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2002 № 505, оскільки, у Положенні відсутні норми, якими б встановлювався обов'язок банку контролювати використання позичальником коштів за цільовим призначенням, і визначення санкцій, які могли бути покладені на банк за нездійснення такого контролю. Положення регулює порядок визначення банками України розрахункової суми резерву під можливі втрати від дебіторської заборгованості, а також порядок його використання. Дослідження питання щодо правильності формування та використання відповідачем такого резерву є компетенцією Національного банку України і знаходиться поза межами предмету спору у справі №11/195.
Щодо твердження ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» про скасування спірною додатковою угодою істотної умови договору - строку, суми та етапів повернення кредитних коштів, необхідно зазначити наступне.
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що позичальник повертає банку кредит на умовах п. 2.1 договору, а згідно з п. 2.1 договору кредитну лінію відкрито зі строком до 31.08.2011.
Таким чином, кінцевий строк повернення кредиту сторони погодили у п. 2.1 кредитного договору, а пунктом 2.3 договору був погоджений лише графік повернення суми кредиту, що не є істотною умовою кредитного договору. Предметом додаткової угоди № 6/1 є визнання пункту 2.3 кредитного договору, таким, що втратив чинність; інші умови кредитного договору, зокрема, і кінцевий строк повернення кредиту, залишено без змін.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції що, викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання недійсною спірної додаткової угоди, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 11/195 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» - без задоволення.
Справу № 11/195 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді