01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2011 № 13/122/38/8/6
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів:
при секретарі: Гончарук І.В.
За участю представників:
від позивача -не з'явились,
від відповідача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу житлово-комунального підприємства корпорації “Чернігівоблагропромбуд” б/н б/д
на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.09.2011
у справі №13/122/38/8/6
за позовом житлово-комунального підприємства корпорації “Чернігівоблагропромбуд”, м. Чернігів
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Чернігів
про визнання втрати права на зайняття приміщення та стягнення 13512грн. орендної плати
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.09.2011 (суддя Фетисова І.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, в частині стягнення 64625грн.87коп. заборгованості по орендній платі та усуненні перешкод у користуванні нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача. Припинено провадження у справі в частині стягнення орендної плати в сумі 13512 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем сплачено вказану суму заборгованості. Припинено провадження у справі в частині визнання відповідача таким, що втратив право займати приміщення в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду мотивовано тим, що у позивача станом на 01.11.2006 року (момент підписання письмового договору оренди між сторонами у справі) не було прав на вчинення таких дій, а як наслідок не було прав на отримання від відповідача грошових коштів за оренду. Відсутність права позивача здавати в оренду нежитлове приміщення встановлено рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 у справі №18/33(19/133) 2/126(7/115(15/116)-2/155). Наведений висновок суду знаходиться в логічному зв'язку з висновком про відсутність у відповідача зобов'язань щодо оплати орендної плати, оскільки відповідно до приписів ст.13 ЦК України позивачем використані цивільні права поза межами чинного законодавства з фактичним зловживанням права, відповідно до ч.3 цієї статті. Відповідно до приписів ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права особи в разі порушення нею положень ч.2-5 ст.13 ЦК України. Судом, також, відмовлено в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача, оскільки на момент прийняття рішення позивачем вчинені дії по передачі будівлі по АДРЕСА_1 КП “ЖЕК-10” Чернігівської міської ради, про що надано акт приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність, затвердженого рішенням міськвиконкому №227 від 18.08.2011 року, в зв'язку з чим відсутнім є порушене право позивача яке підлягає судовому захисту.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 51113грн.87коп. та стягнення з позивача в доход державного бюджету 135грн.12коп. недоплаченого державного мита, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення орендної плати в сумі 51113грн.87коп. Апелянт вважає, що відмовляючи позивачу в стягненні орендної плати суд не врахував положень ст. ст. 627, 628, 629, 526 ЦК України та те, що відповідач проводив часткову оплату по договору оренди до моменту його розірвання. Крім того, скаржник вказує, що судом неправомірно стягнуто з нього державне мито в розмірі 135грн.12коп, оскільки при поданні заяви про збільшення позовних вимог в заявлену суму стягнення, а саме: 64625грн.87коп. включено і суму 13512грн. державне мито з якої сплачено при зверненні з позовом та провадження в її стягненні припинено. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 51113грн.87коп. (64625грн.87коп.-13512грн) заборгованості з орендної плати. Також, скаржник вказує, що судом не стягнуто держмито з відповідача на користь позивача в частині позовних вимог на суму 13512грн., які сплачені відповідачем під час розгляду справи в суді та провадження в частині стягнення яких припинено судом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін. Відповідач зазначив, що строк дії договору оренди закінчився 01.10.2007. Крім того, скаржник не був уповноваженою особою на укладення договору оренди, оскільки не є власником спірного приміщення, яке здавав в оренду відповідачу.
В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення). Неявка позивача не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
За договором оренди приміщень від 01.11.2006 ЖКП корпорації “Чернігівоблагропромбуд” (орендодавець) передає, а СПД ОСОБА_2 (орендар) приймає в строкове платне тимчасове користування приміщення площею 150 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі приміщення, яке знаходиться на балансі орендодавця (п.1.1 договору).
Предметом позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу вказаного договору оренди приміщення, сплатити орендну плату за користування приміщенням за період з січня 2009 по квітень 2011 в сумі 64625грн.87коп. (т.1, а.с. 92), відповідно до заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 87), оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати в повному обсязі не виконав та усунення перешкод у користуванні вказаним приміщенням шляхом виселення відповідача.
Як зазначалось вище позивач не погодився з рішенням суду лише в частині відмови в стягненні з відповідача 51113грн.87коп. заборгованості з орендної плати за вищевказаний період (64625грн.87коп.-загальна сума заборгованості-13512грн.- сума сплачена відповідачем під час розгляду справи в суді=51113грн.87коп.)
В силу ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Право на звернення до суду належить особі, яка має матеріально-правову зацікавленість у справі.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушуються або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Судом першої інстанцій встановлено що об'єкт житлового фонду -гуртожиток по АДРЕСА_1 не був переданий житлово-комунальною конторою Корпорації і не повинен був передаватись, так як Корпорація не була його власником. Корпорація наділила ЖКП тільки своїм майно, а не державним. Об'єднання “Чернігівоблагропромбуд” (позивач) не було власником гуртожитку і не передавав його до статутного фонду Житлово-комунального підприємства.
Крім того, рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 у справі №2/126(7/115(15/116)-2/155, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010, у задоволенні зустрічного позову Житлово-комунального підприємства про визнання права власності на гуртожиток за ЖКП за набувальною давністю відмовлено повністю.
Гуртожиток був переданий на підставі наказу об'єднання "Чернігівоблагропромбуд" від 16.03.1987 №78 на баланс житлово-комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і його використання.
З моменту реорганізації житлово-комунальної контори спірна будівля перебуває на балансі ЖКП, однак знаходження майна на балансі підприємства не обумовлює та не підтверджує права власності балансоутримувача на це майно.
ЖКП та корпорацією “Чернігівоблагропромбуд” не було зареєстровано право власності на гуртожиток до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Викладене, також, підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 у справі №18/33(19/133 (2/126(7/115(15/116))-2/155)), яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 14.03.2011 (т.1, а.с. 122-136).
Отже, за викладених обставин у позивача відсутнє суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес на подання даного позову з урахуванням того, що новим власником спірних приміщень є Чернігівська міська рада в силу вищевказаних рішень судів апеляційної та касаційної інстанції.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Викладені представником відповідача заперечення в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Необхідно зазначити, що внаслідок рахункової помилки в тексті рішення вказано про стягнення додатково 135грн. 12коп. мита в той час як ця сума вже була сплачена позивачем за платіжним дорученням № 261 від 21.05.2008.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції залишається без змін. Наказ до п. 4 рішення не видавати.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.09.2011 у справі № 13/122/38/8/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу житлово-комунального підприємства корпорації “Чернігівоблагропромбуд” - без задоволення.
2. Справу № 13/122/38/8/6 повернути господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді