01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 5/354-08/20-09-45/12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
розглядаючи апеляційні скарги міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року
у справі № 5/354-08/20-09-45/12 (суддя Балац С.В.)
за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Козинське»
2) Обухівської районної державної адміністрації
3) Київської обласної державної адміністрації
третя особа державне підприємство «Київське лісове господарство»
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 5/354-08/20-09-45/12 за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю «Козинське», Обухівської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання не дійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки - припинене провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ТОВ «Козинське» передати земельну ділянку до земель державної власності. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області та Київське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року по справі № 5/354-08/20-09-45/12 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, скаржники просили поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.09.2011 року відновлено скаржникам строк на апеляційне оскарження, апеляційні скарги прийняті до провадження та спільного розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Козинське» вважає апеляційні скарги безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судових засіданнях 12.10.2011 року, 07.11.2011 року, 21.11.2011 року та 23.11.2011 року прокурор надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи, які викладені в апеляційних скарах та просив суд апеляційні скарги задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
У судових засіданнях 12.10.2011 року, 21.11.2011 року та 23.11.2011 року представник Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та державного підприємства «Київське лісове господарство» також надав суду свої пояснення по справі в яких доводи викладені в апеляційних скаргах прокурора та позивача підтримав у повному обсязі та просив суд апеляційної інстанції скарги задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, позов прокурора задовольнити.
Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Козинське» у судових засіданнях 12.10.2011 року, 07.11.2011 року, 21.11.2011 року та 23.11.2011 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційних скарг, вважають її безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Також, просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 03.08.2011 року, а апеляційні скарги прокурора та позивача без задоволення.
Представники Обухівської районної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації в судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, від Обухівської районної державної адміністрації до суду надійшла заява в якій, представник відповідача повідомляє апеляційний господарський суд про те, що представник Обухівської РДА не може взяти участь у розгляді даної справи, оскільки останній зайнятий по іншій справі у іншому суді. Крім того, представник Обухівської РДА зазначив, що заперечує проти поданих апеляційних скарг у повному обсязі та просить суд залишити скарги без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Також, відповідач просив розглядати дану справу за відсутності представника Обухівської РДА.
Крім того, від Київської обласної державної адміністрації до апеляційного господарського суду також надійшов відзив на апеляційні скарги в якому відповідач 3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. Також, просив розглядати справу без участі представника облдержадміністрації.
Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників сторін, що з'явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Обухівська районна державна адміністрації та Київська обласна державна адміністрація про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь їх представників у судовому засіданні 23.11.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. До того ж, Обухівська районна державна адміністрації та Київська обласна державна адміністрація просили апеляційний господарський суд розглядати справу за відсутності їх представників. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що по даній справі за заявою прокурора та представників сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжувався строк розгляду апеляційної скарг на п'ятнадцять днів.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 07.11.2011 року було доручено міжрайонному природоохоронному прокурору Київської області надати Київському апеляційному господарському суду від виробничого об'єднання «Укрдержліспроєкт» належним чином засвідчену копію планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спірної земельної ділянки та інформацію (довідку) про те, за ким була закріплена станом на момент оскаржуваних розпоряджень, спірна земельна ділянка площею 1га та закріплена на сьогоднішній день та до якої категорії земель відносилась та відноситься земельна ділянка.
Так, на виконання вказаної вище ухвали суду, прокурором надано завірені копії планшетів № 2 і таксаційний опис кв. 8 Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» станом на 01.01.2004 року та станом на 01.01.2011 року.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Листом від 08.12.1999 року № 01/575 Київське державне лісогосподарське об'єднання «Київліс» повідомило Голову Козинського споживчого товариства про те, що не заперечує проти передачі у постійне користування земельної ділянки держлісфонду Козинського лісництва в кварталі №8 виділ 15, 17, 21, 22 загальною площею 1,0 га, яку просить надати Козинське споживче товариство під розміщення об'єктів роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Листом від 17.12.1999 року № 356 самостійна державна пожежна частина № 33 розглянувши матеріали на виділення земельної ділянки площею 1,0 га надала попереднє погодження. Листом від 18.01.2000 року № 9 відділ містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації погодив місце розташування території наміченої для відведення в постійне користування Козинському споживчому товариству під розміщення об'єкта роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Листом від 18.01.2000 року № 4 Обухівський районний відділ земельних ресурсів погодив місце розташування території наміченої для відведення в постійне користування Козинському споживчому товариству під розміщення об'єкта роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Листом від 20.02.2000 року № 12 відділ містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації погодив вилучення земельної ділянки площею 1,0 га із ДЛО «Київліс», а також погодив відведення земельної ділянки в постійне користування під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Листом від 20.02.2000 року № 190 Головний державний санітарний лікар Обухівського району погодив вилучення земельної ділянки площею 1,0 га Козинському СТ під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг із земель Київського держлісгоспу Обухівського району Київської області.
В травні 2000 року Державне управління екологічної безпеки в Київській області листом № 06-13/1132 погодило матеріали попереднього погодження вибору земельної ділянки (площею 1,0 га) під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
15.06.2000 року Київською обласною радою прийнято рішення № 209-12-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів». Згідно п.3 вказаного рішення попередньо погодженого місця розташування об'єктів несільськогосподарського призначення на землях, що вилучаються і надаються за рішенням Верховної Ради України, згідно з додатком 3. Вказаним додатком передбачено надання земельної ділянки Козинському споживчому товариству під будівництво комплексу (готель, кафе, магазин) земельної ділянки за рахунок земель Козинської селищної ради площею 1,0 га.
Листом від 13.09.2000 року № 117 Обухівської районною радою Київської області погоджено відведення земельної ділянки в постійне користування під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.09.2000 року представниками складено акт технічного обслідування лісових площ, передбачених до відведення зі складу земель Київського держлісгоспу Козинського лісництва Обухівського району Київської області, с. Козин. Вказаний акт складено про те, що згідно з поданою Київського державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» заявкою Козинського споживчого товариства про надання із земель Козинського лісництва Київського лісгоспу об'єднання «Київліс» ділянки площею 1,0 га під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг проведено обслідування в натурі і встановлено, що площа ділянки становить 1,0 га в тому числі ліси та інші лісовкривкі площі 0,6 га, не вкриті лісовою рослинністю 0,4 га. Також в акті зазначено про можливість її вилучення та надано висновок про те, що Київське державне лісогосподарське об'єднання «Київліс» не заперечує проти передачі земельної ділянки з Козинського лісництва (кв. 8, діл. 15, 17, 21, 22) площею 1,0 га в постійне користування Козинському споживчому товариству.
Так, 02.10.2000 року заступником голови облдержадміністрації затверджено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з земель Київського держлісгоспу, Козинського лісництва Обухівського району Київської області для розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг Козинському споживчому товариству, згідно якого розмір втрат складає 39928 грн. У зв'язку з чим Київське обласне управління земельних ресурсів виставило рахунок-фактуру від 28.08.2002 року про оплату вказаної суми. В свою чергу, Козинське споживче товариство згідно платіжного доручення від 29.08.2002 року сплатило зазначену суму коштів.
21.12.2000 Верховною Радою України прийнято постанову № 2179-ІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів», якою попередньо погоджено місце розташування об'єкта торгівлі та комерційних послуг Козинському споживчому товариству на землях Київського держлісгоспу (1,0 га) Обухівського району Київської області.
Листом від 29.01.2001 № 02-16-19 виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району повідомлено Козинське споживче товариство про погодження проекту відведення земельної ділянки Козинському споживчому товариству площею 1,0 га на землях Київського держлісгоспу у кварталі 8.
Листом від 05.02.2001 року № 84 Обухівська районна рада Київської області погодила вилучення земельної ділянки площею 1,0 га із користування ДЛО «Київліс», та погодила відведення земельної ділянки в постійне користування під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Листом від 05.02.2001 року № 01-59/2 Київське державне лісогосподарське об'єднання «Київліс» повідомило Козинську селищну раду про те, що Київське державне лісогосподарське об'єднання «Київліс» не заперечує проти вилучення із складу держлісфонду Козинського лісництва в кварталі 8 виділ 15, 17, 21, 22, земельну ділянку площею 1,0 га, яку просить передати до земель запасу Козинська селищна Рада під розширення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Листом від 22.02.2001 року № 778 Обухівський районний відділ земельних ресурсів погодив проект відведення земельної ділянки та надав дозвіл Козинському споживчого товариству оформити Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га під розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
05.04.2001 року Київською обласною радою прийнято рішення № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області», згідно якого вирішено вилучити і надати в користування підприємствам і організаціям земельні ділянки для будівництва об'єктів несільськогосподарського призначення, на землях, що вилучаються і надаються за рішенням Верховної Ради України, згідно з додатком 4. Вказаним додатком передбачено надання Козинському споживчому товариству під будівництво комплексу (готель, кафе, магазин) земельної ділянки за рахунок земель Козинської селищної ради площею 1,0 га.
Листом від 05.05.2001 року № 09-3-601 Київське обласне управління земельних ресурсів направило в Київську міську раду проект відведення земельної ділянки в постійне користування Козинському споживчому товариству під будівництво об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг для подання їх відповідно до вимог ст. 34 Земельного кодексу України на розгляд Кабінету Міністрів України.
Київська обласна рада листом від 11.07.2001 року № 1-198/3 відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України направила до Кабінету Міністрів України проект відведення земельної ділянки в постійне користування Козинському споживчому товариству Обухівського району під будівництво об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг площею 1,0 га для подання на розгляд Верховної Ради України.
Листом від 27.08.2001 року № 7/21 обласний центр з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва погодив надання земельної ділянки Козинському споживчому товариству.
Так, листом від 26.12.2001 року № 06-13/11-444 Верховна Рада України у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2002 року нової редакції Земельного кодексу України повернула Київській обласній раді проект відведення земельної ділянки Козинському споживчому товариству для прийняття рішення у відповідності до вимог цього Кодексу.
12.09.2002 року Київською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 546 «Про передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарсих потреб». Згідно п. 1.2 вказаного розпорядження вирішено вилучити та передати в оренду земельні ділянки із земель Київського державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» у межах Козинської селищної ради (Обухівський район) (1,0 га лісів І групи) в оренду на 50 років Козинському споживчому товариству під розміщення об'єкта роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
23.09.2003 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області видано розпорядження № 416 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з Козинським споживчим товариством» згідно якого вирішено укласти договір оренди земельної ділянки розміром 1,0 гектар лісу першої групи, на 50 років з Козинським споживчим товариством для розміщення об'єкту роздрібної торгівлі та організації інших комерційних послуг.
Так, 15.11.2003 року між Обухівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Козинським споживчим товариством (орендарем) укладено договір оренди, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі під № 3905. Згідно п. 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у оренду земельну ділянку, загальною площею 10000 кв.м. (1,0 га) землі, у тому числі, лісів та інших лісо вкритих площ - 1,0 га, із земель державної власності в межах Козинської селищної ради, строком на 50 років.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.10.2004 року між Обухівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Козинське» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Козинське» є повним правонаступником всіх прав і обов'язків, передбачених договором від 05.11.2003 року.
Державний комітет лісового господарства України наказом від 20.10.2004 року № 178 «Про реорганізацію державних лісогосподарських об'єднань та створення державних підприємств» вирішив реорганізувати державні лісогосподарські об'єднання, зокрема «Київліс» шляхом виділення з їх складу головних підприємств та створити на базі його майна самостійне державне підприємство Київське державне лісогосподарське підприємство.
Державний комітет лісового господарства України наказом від 12.01.2005 року № 5 «Про перейменування Київського державного лісогосподарського підприємства і затвердження в новій редакції статуту» перейменовано Київське державне лісогосподарське підприємство в Державне підприємство «Київське лісове господарство».
Управління земельних ресурсів у Обухівському районі листом від 27.11.2008 року № 15/3794 повідомило заступника Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області про те, що земельна ділянка площею 1,0 га, яка розташована на території Козинської селищної ради, рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі закладів торгівлі (номер рядка 52), землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю (номер стовпця 23).
Управління земельних ресурсів у Обухівському районі листом від 26.05.2009 року № 05-02/1494 повідомило директора відповідача 1 про те, що земельна ділянка площею 1,0 га, яка розташована на території Козинської селищної ради, Обухівського району, Київської області, перебуває у користування (на умовах оренди) ТОВ «Козинське», рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі закладів торгівлі (номер рядка 52), землі, що використовуються в комерційних цілях (номер стовпця 42).
Крім того, управління земельних ресурсів у Обухівському районі листом від 10.06.2009 року № 3-15/1684 повідомило міжрайонному природоохоронному прокурору Київської області про те, що земельна ділянка площею 1,0 га, яка перебувала у користуванні ДЛО «Козинське» на території Козинської селищної ради Обухівського району до моменту передання її в оренду ТОВ «Козинське» (Козинському споживчому товариству) обліковувалась згідно 6-зем як землі лісогосподарських підприємств (номер рядка 88), землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю (номер стовпця 23).
У серпні 2008 року прокурор звернувся до господарського суду Київської області з позовом, з урахуванням зави про збільшення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 546 від 12.09.2002 року та визнання недійсним розпорядження Обухівської райдержадміністрації № 416 від 23.09.2002 року. Крім того, прокурор просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.11.2003 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 про надання в оренду земельної ділянки площею 10000 кв.м. та зобов'язати відповідача 1 передати земельну ділянку площею 10000 кв.м. до земель державної власності.
Позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень мотивовані тим, що на час прийняття розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 546 від 12.09.2002 року та розпорядження Обухівської райдержадміністрації № 416 від 23.09.2002 року місцеві державні адміністрації не мали права розпоряджатися спірною земельною ділянкою лісового фонду, а зазначені розпорядження прийняті за межами компетенції місцевих державних адміністрацій. Крім того, за твердженням прокурора, спірними розпорядженнями здійснено розпорядження земельною ділянкою лісового фонду не для цілей передбачених зазначеними нормами законодавства та без розроблення і затвердження у встановленому порядку уповноваженим органом проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісового фонду. Крім того, на думку прокурора спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР із застосуванням наслідків його недійсності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2009 року передано справу № 5/354-08/20-09 за встановленою підсудністю господарському суду міста Києва.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 5/354-08/20-09-45/12 за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю «Козинське», Обухівської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації - припинене провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ТОВ «Козинське» передати земельну ділянку до земель державної власності. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та припинення провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ТОВ «Козинське» передати земельну ділянку до земель державної власності, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Частиною 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень) віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством. Статтями 11- 16 Лісового кодексу України (в редакції що діяла на час видання спірних розпоряджень) визначено компетенцію органів влади у галузі регулювання земельних відносин.
Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України визначено порядок надання земельних ділянок лісового фонду на умовах оренди.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованим посилання прокурора на те, що оскільки на частині спірної земельної ділянки присутня лісова рослинність, то вказана земельна ділянка належить до земельних ділянок лісового фонду. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку та вказав, що наявність лісової рослинності на земельній ділянці не означає обов'язкової належності такої земельної ділянки до земельних ділянок лісового фонду.
Крім того, місцевий господарський суду правомірно відхилив доводи прокурора про те, оскільки землекористувачем такої земельної ділянки раніше було лісове господарство, то вказана земельна ділянка належить до земельних ділянок лісового фонду, оскільки законодавством не встановлено обмежень для лісових господарств виступати землекористувачами земельних ділянок, які належать до інших категорій. Тому, факт використання зазначеної земельної ділянки лісовим господарством не означає обов'язкової належності такої земельної ділянки до земельних ділянок лісового фонду.
Посилання скаржників на вказівку в окремих документах на те, що частина земельної ділянки зайнята лісами І групи, в якості обґрунтування належності земельної ділянки до земельних ділянок лісового фонду судовою колегією також відхиляється, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, група лісу не є визначальною ознакою для встановлення категорії земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні прокурором ні позивачем, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не було надану суду документів, які б відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень), ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень) підтверджували те, що земельна ділянка, яка передана ТОВ «Козинське» належала саме до земельних ділянок лісового фонду.
Доводи апеляційних скарг, про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є правовстановлюючими документами спірної земельної ділянки у відповідності до п. 5 розділу 8 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Пункт 5 розділу 8 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, який встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують, це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, була введена до тексту Лісового кодексу України внаслідок прийняття закону № 3404-ІV від 08.02.2006 року, яким Лісовий кодекс повністю було викладено у новій редакції. Станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження Київоблдержадміністрації № 546 від 12.09.2002 року відповідна норма, як і сам розділ 8 Прикінцеві положення, у Лісовому кодексі України, були відсутні.
Таким чином, оскільки відповідні норми законодавства, на які посилаються скаржники, не були чинними на час прийняття розпорядження Київоблдержадміністрації № 546 від 12.09.2002 року про надання земельної ділянки в користування ТОВ «Козинське», до даних правовідносин вони (норми) не можуть бути застосовані.
Згідно ст. 94 Лісового Кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження Київоблдержадміністрації № 546 від 12.09.2002 року) у матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства. Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.
Тобто, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що матеріали лісовпорядкування не є документами, які встановлюють чи посвідчують право на земельну ділянку, а лише обліковують наявні лісові ресурси та визначають стан лісів, які знаходяться в користуванні чи власності певних лісокористувачів.
У відповідності до ст.126 Земельного Кодексу України 2001 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами. Стаття 125 Земельного Кодексу України 2001 року встановлювала, що право власності на землю та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, прокурором та позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача на час прийняття оскаржуваного рішення Київоблдержадміністрації № 546 від 12.09.2002 року про надання ТОВ «Козинське» у користування земельної ділянки.
За таких обставин судова колегія апеляційного господарського суду апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що спірні розпорядження видані у відповідності з вимогами ст. 19 Конституції України без порушення норм Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, вимоги прокурора та позивача про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 546 від 12.09.2002 року та про визнання недійсним розпорядження Обухівської райдержадміністрації № 416 від 23.09.2002 року є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.11.2003 року укладеного між ТОВ «Козинське» та Обухівською районною державною адміністрацією про надання в оренду земельної ділянки площею 10000 кв.м., судова колегія апеляційного господарського суду також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що передача земельної ділянки відбулась з порушенням ст. 46 Лісового кодексу України в частині переведення лісових земель до нелісових та ст. 20 Земельного Кодексу України в частині прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, а тому останню незаконно надано у користування TOB «Козинське», судова колегія вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) здійснюється відповідно до земельного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які мають право розпоряджатися такими земельними ділянками.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає безпідставними доводи позивача про те, що за спірним договором відбулася передача в оренду земельної ділянки лісового фонду без зміни її цільового призначення у встановленому порядку. Як зазначалося раніше та встановлено судом апеляційної інстанції, ні прокурором ні позивачем не надано суду документів, які б відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень), ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час видання спірних розпоряджень) підтверджували те, що земельна ділянка, яка передана ТОВ «Козинське» належала саме до земельних ділянок лісового фонду.
Отже, при передачі земельної ділянки ТОВ «Козинське» не було необхідності змінювати цільове призначення земельної ділянки, яка не належала до земельних ділянок лісового фонду.
Доводи апеляційних скарг про те, що відповідно до п. 9 Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виконавець повинен погоджувати проект відведення земельної ділянки із власником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування та архітектури та охорони культурної спадщини є необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.
Так, зазначений Порядок розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок було затвердженого Постановою KM України від 26.05.2004 року за № 677, в той час як оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 546 було прийнято 12.09.2002 року та розпорядження Обухівської райдержадміністрації - 23.09.2002 року відповідно. Тобто, на час прийняття спірних розпоряджень вказаного порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не було затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Що стосується позовних вимоги прокурора про зобовязання ТОВ «Козинське» передати земельну ділянку площею 10000 кв.м. до земель державної власності, судова колегія апеляційного господарського суду вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до спірного договору ТОВ «Козинське» передано в оренду земельну ділянку із земель державної власності. Отже, земельна ділянка передана відповідачеві 1 належить до державної власності та з неї не вибувала.
Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, в цій частині позовних вимог, предмет спору між сторонами відсутній, а тому провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання ТОВ «Козинське» передати земельну ділянку площею 10000 кв.м. до земель державної власності підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі, правомірно було взято до уваги що відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Закону України «Про ратифікацію Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари», Закону України «Про ратифікацію Протоколу № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин», Закону України «Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), підписана 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997 та яка набула чинності для України 11.09.1997 року є частиною національного законодавства України.
Так, у зв'язку з обов'язками України, що випливають з Конвенції, Верховною Радою України 23.02.2006 року прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, норми Конвенції є частиною національного законодавства України, а рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною.
Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як вірно вказав суд першої інстанції, із змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стреч проти Об'єднаного Королівства» (Stretch - United Kingdom) № 44277/98 від 24.07.2003 року, майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законнє і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права за договором, укладеному з органом публічної влади.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ТОВ «Козинське» укладаючи спірний договір та зазнаючи витрат на його укладення, отримуючи погодження від органів публічної влади (Верховної Ради України, Обухівської районної ради Київської області, виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району, Головного державного санітарного лікаря Обухівського району та інших) на передачу ТОВ «Козинське» земельної ділянки в оренду, мав право очікувати набуття права оренди на земельну ділянку за договором в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції.
Що стосується доводів апеляційних скарг щодо розповсюдження дії Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року на правовідносини із захисту прав юридичних осіб, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року зі змінами та доповненнями «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Крім того, згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову міжрайонного природоохоронного прокурора до ТОВ «Козинське», Обухівської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпоряджень Обухівської РДА та Київоблдержадміністрації. Крім того, суд першої інстанції вірно відмовив у визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки та припинив провадження у справі в частині повернення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції міжрайонним природоохоронним прокурором Київської області та Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційних скаргах прокурора та позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційних скарг міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року у справі № 5/354-08/20-09-45/12 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Київського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року у справі № 5/354-08/20-09-45/12 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року у справі № 5/354-08/20-09-45/12 залишити без змін.
4. Матеріали справи № 5/354-08/20-09-45/12 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді