донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.12.2011 р. справа №11/75пд
Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів -головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., судді Мартюхіной Н.О. та судді Склярук О.І., при секретарі Гриньовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (представник ОСОБА_2, довіреність від 09.12.11 року) в особі Луганської філії акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.10 року у справі № 11/75пд (суддя Корнієнко В.В.) за позовною заявою Українсько-литовського спільного підприємства «Європластдизайн»(директор Токарева Л.В., наказ № 5-к від 05.03.10 року) до приватного підприємства «Фізкультурно-оздоровчий клуб «ЛЮКС» (представник ОСОБА_1, довіреність від 01.11.11 року) про:
ь визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.05 року, згідно якого Українсько-литовське спільне підприємство «Європластдизайн»зобов'язалося передати у власність, а приватне підприємство «Фізкультурно-оздоровчий клуб «ЛЮКС»зобов'язалося прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться в місті Луганську по вулиці Возрождєнія, будинок № 11, та складається з: Е-2, е, е(2), е(3), е(4), е(1) -фізкультурно-оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1'980,20 м2;
ь відновлення стану сторін стосовно об'єкту нерухомого майна за адресою місто Луганськ, вулиця Возрождєнія 11, який існував до укладення між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.05 року, а саме повернути Українсько-литовському спільному підприємству «Європластдизайн»нерухоме майно - фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться в місті Луганську по вулиці Возрождєнія, будинок № 11, та складається з: Е-2, е, е(2), е(3), е(4), е(1) - фізкультурно-оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1'980,20 м2, -
Господарським судом Луганської області 27.05.10 року прийнято рішення у справі № 11/75пд, згідно якого вирішено задовольнити позовні вимоги Українсько-литовського спільного підприємства «Європластдизайн»(далі -Компанія) до приватного підприємства «Фізкультурно-оздоровчий клуб «ЛЮКС»(далі -Фірма) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.05 року № 2-1294 (далі - Договір), згідно якого Компанія зобов'язалася передати у власність, а Фірма зобов'язалася прияти і оплатити відповідно до умов Договору фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться в місті Луганську по вулиці Возрождєнія, будинок № 11, та складається з: Е-2, е, е(2), е(3), е(4), е(1) -фізкультурно-оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1'980,20 м2 (далі -Корпус), а також про відновлення стану сторін стосовно Корпусу, який існував до укладення між сторонами Договору, а саме повернути Корпус Компанії. Судові витрати у справі покладено на Фірму.
Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 31.05.10 року.
Рішення суду обґрунтоване нормами статей 216, 229, 230 ЦК України, зокрема тим, що відповідач умисно ввів Компанію у оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, безпідставно включив до умов Договору умову щодо здійснення оплати 274'295 грн. за придбаний Корпус до моменту укладення Договору, та не виконав своє грошове зобов'язання.
Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Луганської області у справі № 11/75пд, а також заперечуючи обставини й висновки, встановлені рішенням господарського суду Луганської області, апелянт публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»(далі -Апелянт) звернувся із апеляційною скаргою № 1-0900/783 від 16.03.11 року на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.10 року у справі № 11/75пд, обґрунтовуючи її тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права при вирішенні питання про визнання Договору недійсним, оскільки невчинення Фірмою дій щодо оплати суми боргу 274'295 грн. за своєю правовою суттю є не введенням Компанії у оману, а невиконанням господарського зобов'язання, яке за нормами ЦК України не може тягнути за собою такого правового наслідку, як визнання Договору недійсним.
Апелянт вважає, що при прийнятті спірного рішення суду порушено речові права останнього на Корпус, оскільки зазначену нерухомість відповідно до іпотечного договору від 21.06.06 року № 2016 майновий поручитель Фірма передала іпотекодержателю Апелянтові у якості забезпечення вимог останнього за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.06 року, а оспорюване рішення суду Апелянт вважає таким, що дає змогу Фірмі ухилитися від виконання зобов'язань через виведення з-під обтяження предмету іпотеки -Корпусу.
Означене, в силу частини 1 статті 91 ГПК України визначає право Апелянта на апеляційне оскарження рішення суду, як особи, яка не брала участь у справі, хоча господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції Апелянт вважає таким, що прийняте в порушення норм матеріального права, тому Апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити у задоволенні позову.
Відповідач Фірма та позивач Компанія відзивами на апеляційну скаргу заперечили проти її задоволення, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, такою, що подана суб'єктом, права якого судовим рішення жодним чином не зачіпаються, а також наголосили на тому, що строк подання апеляційної скарги був поновлений безпідставно, оскільки дані щодо існування оспорюваного рішення суду були отримані Апелянтом в червні 2010 року через повноважного представника Калій С.С. Окрім того, сторони зазначили, що Корпус вже фактично повернутий Компанії на умовах договору оренди.
Представники Апелянта та сторін в судовому засіданні підтримали власні правові позиції, викладені раніше у письмовому вигляді.
Суд перебував у нарадчій кімнаті 13.12.11 року з 1127 до 1132 години.
Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду має бути скасоване із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.04 року у справі № 1/10-2004 визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Однією із основних засад судочинства згідно пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Разом з тим, виходячи зі змісту пунктів 8 та 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.07 року № 8 «Про незалежність судової влади»встановлено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу -поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають, причому оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.
Норми частини 1 статті 91 ГПК України передбачають право на апеляційне оскарження у осіб, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Оскаржуване рішення суду в цьому випадку має безпосередньо стосуватися прав та обов'язків Апелянта, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є Апелянт, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних відносинах. Згідно наявного у матеріалах справи іпотечного договору від 21.06.06 року № 2016 майновий поручитель Фірма передала іпотекодержателю Апелянтові Корпус у якості забезпечення вимог останнього за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.06 року, причому означений Корпус був придбаний майновим поручителем саме за оспорюваним Договором, тому вирішення спору у справі № 11/75пд фактично визначає наявність або відсутність у поручителя Фірми речових прав на предмет іпотеки, а пунктом 1.1 іпотечного договору від 21.06.06 року № 2016 прямо визначено, що саме Фірма має відповідати власним майном Корпусом у разі порушення боржником Українсько-литовським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»основного зобов'язання за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.06 року. Визнання Договору недійсним та реституція Корпусу на користь Компанії призведе до неможливості виконання Фірмою зобов'язань за пунктом 1.1 іпотечного договору від 21.06.06 року № 2016 перед Апелянтом, тому судова колегія апеляційної інстанції вважає, що господарський суд у справі № 11/75пд вирішив питання про права та обов'язки Апелянта.
Рішення суду в цій ситуації порушує не лише матеріальні права Апелянта, не залученого до участі у справі, а і його процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
Всебічний аналіз судовою колегією поданих суду Апелянтом письмових доказів на обґрунтування наявності підстав для апеляційного перегляду рішення господарського суду Донецької області від 15.03.10 року у справі № 11/75пд -дає змогу зробити висновок про те, що зазначена особа наділена правом апеляційного оскарження вказаного судового рішення.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки продавця Компанії та покупця Фірми, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України. Оспорюваний правочин посвідчено державним нотаріусом Козловським О.М. та зареєстровано у реєстрі нотаріуса під номером 2-1294. Державна реєстрація цього правочину здійснена 28.12.05 року о 13 годині 08 хвилин, на що вказує витяг № 1971142.
Таким чином, в силу статті 655 ЦК України, а також преамбули та розділів 1-2 Договору, продавець Компанія зобов'язався передати у власність покупця Фірми нерухоме майно Корпус, а Фірма зобов'язалася прийняти цей майновий об'єкт і сплатити за нього грошову суму 274'295 грн.
Відповідно до умов розділу 2 Договору, оплата за придбання Корпусу здійснюється Фірмою до моменту укладення Договору. Матеріали справи містять фотокопію платіжного доручення № 3 від 28.12.05 року на суму 274'295 грн. щодо оплати Фірмою Компанії грошових коштів за Корпус за Договором, який містить печатку Фірми, підпис відповідальної особи та штамп Луганської філії Приватбанку, наразі судова колегія не сприймає зазначений документ як належний доказ оплати за Договором, оскільки в матеріалах справи є докази, що заперечують факт оплати -довідки банківських установ (у т.ч. № 08.7.0.0.0/100222102459 від 23.02.10 року), акт звірення розрахунків від 01.01.06 року та лист Фірми № 27-1-1 від 27.01.06 року, яким визнано борг перед Компанією за Договором в сумі 274'295 грн.
За нормами статті 655 ЦК України, істотними умовами Договору є його предмет (Корпус) та ціна (274'295 грн.)
Згідно змісту статей 229-230 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним через наявність вад волі у тому разі, якщо сторона помилилася або була обманутою стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно принижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Разом з тим, в матеріалах справи та наведених суду поясненнях сторін відсутні дані щодо того, що Компанія помилилася відносно природи Договору, оскільки сторони мали намір саме здійснити оплатний перехід права власності на Корпус, а права та обов'язки сторін (передача Корпусу та оплата грошової суми 274'295 грн.) є цілком зрозумілими та викладеними відповідно до внутрішньої волі сторін. Також судова колегія має відмітити, що матеріали справи № 11/75пд не містять будь-яких даних стосовно того, що Корпус має певні властивості та якості, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання Договору недійсним в порядку статті 230 ЦК України через введення Компанії у оману -є невірним та передчасним, а також таким, що не підкріплений належними та допустимими доказами, а застосування судом першої інстанції у якості підстави для визнання Договору недійсним приписів статті 230 ЦК України -є необґрунтованим.
Судова колегія дійшла висновку, що порушення Фірмою пункту 2 Договору щодо оплати на користь Компанії придбаного Корпусу -поза всяким розумним сумнівом є неналежним виконанням грошового господарського зобов'язання, правова природа якого визначена статтею 610 ЦК України, причому зазначене порушення не може вважатися оманою або помилкою в розумінні частини 1 статті 229 ЦК України.
Правовим наслідком порушення цивільного зобов'язання згідно статті 611 ЦК України є:
1. припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2. зміна умов зобов'язання;
3. сплата неустойки;
4. відшкодування збитків та моральної шкоди.
Водночас, оскільки інше Договором не передбачено, нездійснення оплати Фірмою за Корпус у будь-якому разі не може слугувати підставою для визнання Договору недійсним. Це також вказує на відсутність підстав для задоволення позову про визнання Договору недійсним та на помилковість висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного, невідповідного матеріалам та нормам матеріального права висновку щодо наявності підстав для задоволення позову Компанії.
Твердження сторін про порушення строків подання Апелянтом апеляційної скарги -не можуть бути взяті до уваги, оскільки норми чинного законодавства України не передбачають процесуальної можливості оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.11 року у справі № 11/75пд щодо відновлення строку на апеляційне оскарження.
Решта пояснень та доводів сторін відхиляється судовою колегією через непов'язаність із предметом доказування та предметом спору у справі № 11/75пд.
Судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 48-49, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.10 року у справі № 11/75пд.
Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.05.10 року у справі № 11/75пд.
Відмовити у задоволенні позову Українсько-литовського спільного підприємства «Європластдизайн»до приватного підприємства «Фізкультурно-оздоровчий клуб «ЛЮКС»про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.05 року, згідно якого Українсько-литовське спільне підприємство «Європластдизайн»зобов'язалося передати у власність, а приватне підприємство «Фізкультурно-оздоровчий клуб «ЛЮКС»зобов'язалося прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться в місті Луганську по вулиці Возрождєнія, будинок № 11, та складається з: Е-2, е, е(2), е(3), е(4), е(1) -фізкультурно-оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1'980,20 м2, а також про відновлення стану сторін стосовно об'єкту нерухомого майна за адресою місто Луганськ, вулиця Возрождєнія 11, який існував до укладення між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.05 року, а саме повернути Українсько-литовському спільному підприємству «Європластдизайн»нерухоме майно - фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться в місті Луганську по вулиці Возрождєнія, будинок № 11, та складається з: Е-2, е, е(2), е(3), е(4), е(1) -фізкультурно-оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1'980,20 м2.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Є.Мєзєнцев
Суддя Н.Мартюхіна
Суддя О.Склярук
Надруковано у 6 примірниках:
1 -позивачу (копія)
2 -відповідачу (копія)
3 -апелянту (копія)
4 -господарському суду Луганської області (копія)
5-6 -Донецькому апеляційному господарському суду