донецький апеляційний господарський суд
13.12.2011
Постанова
Іменем України
12.12.2011 р. справа №17/44
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддівТатенко В.М.
Бойко І.А., Марченко О.А.
За участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 довіреність №34 від 01.12.2010р., ОСОБА_2 довіреність №10 від 31.10.2011р.
від відповідача:ОСОБА_3 довіреність №Н-01/748 від 14.03.2011р.
від третьої особи:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м. Київ
на рішення
господарського суду Донецької області
від23.06.2011 р.
у справі№ 17/44 (суддя: М.І. Забарющий),
порушеній за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м. Київ
до відповідача:Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачаВідкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика" м. Стаханов
простягнення 73'614,72грн..
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»звернулось до господарського суду Донецької області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» грошових коштів в сумі 73'614,72 грн., які останній списав з особового рахунку позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. у задоволенні позову по даній справі відмовлено, з покладенням на позивача судових витрат зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Місцевий господарський суд дане рішення мотивував безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
За висновком суду позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, та просить рішення суду скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову, з покладенням судових витрат за позовом на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на не з'ясовування судом всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело, на думку скаржника, до прийняття незаконного рішення по справі.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, звернувся з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу -безпідставними.
Представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. згадане рішення суду першої інстанції було скасовано, а позов -задоволений.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011р. Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. була скасована, а справа - направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що останній припустився порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. А саме, за висновком ВГСУ, під час розгляду апеляційної скарги поза увагою колегії суддів залишилась заява відповідача (а.с.71-72, т.1) про застосування строку позовної давності.
Згідно Постанови ВГСУ «…під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення…».
Дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
28.12.2006р. між ДП «Донецька залізниця»(Залізниця) та ТОВ «ТЕК «Енерготранс»(Експедитор) (правонаступник ЗАТ «ТОВ «ТЕК «Енерготранс»), був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № Э-030038 (далі -«Договір»).
Пунктом 1.3. договору передбачені умови оплати Експедитором вартості послуг Залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, забори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги) наданих вантажовласникам, при здійсненні експертно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг по договірним тарифам.
В свою чергу, між Товариством обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» та вантажовласником -ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» був укладений договір транспортного експедирування № Э-16/04/07-3 від 16.04.2007р., згідно з яким позивач надає вантажовласнику послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, в тому числі оплату залізничного тарифу, додаткових зборів, плату за користування вагонами, подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги, що надаються залізницею.
04.07.2010р. за переліком № 676 та 05.07.2010р. за переліком № 503 у особистому рахунку позивача № 9137171 розрахунковим підрозділом відповідача («ТехПД») була відображена сума плати за користування вагонами в розмірі 36'237,60 грн. та 37'377,60 грн., всього 73'614,72грн., в тому числі ПДВ 12'269,12 грн. по коду «183/401 -добір плати за користування вагонами»за актом перевірки комерційним ревізором відповідача до відомостей ф. ГУ-46 за травень 2010р., що виставлені станцією Стаханов ДП «Донецька залізниця»в накопичувальні картки ф. ФДУ-92 № 02070957 та № 05070963. До накопичувальних карток не прикладені розрахунки комерційного ревізора на зазначену суму, а також Акт загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів з вини вантажовласника на місцях загального користування станції Стаханов в травні місяці.
Гарантій на оплату даних платежів позивачем (експедитором за договором № Э-030038 відповідачу не надавалось.
Накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №02070957 та №05070963 вантажовласником ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика»та власником під'їзної колії ДВАТ «Стахановпромтранс»станцією Стаханов не підписані.
До накопичувальних карток № 02070957 та № 05070963 станцією Стаханов додані акти загальної форми ГУ-23 від 02.07.2010р. №15 та від 05.07.2010р. № 16, в яких зазначено, що «…представник ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика»за довіреністю №68 від 01.07.2010р. в накопичувальній картці №___ від підпису відмовився…».
Зазначені вище акти загальної ф. ГУ-23 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 оформлені в порушення підпунктів 4,5 пункту 60 та підпунктів 3, 4 пункту 58 Інструкції з ведення станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. № 147-Ц, а саме: в актах загальної форми не зазначено прізвище та посада представника ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика», якому надавалися на підпис накопичувальні картки та в присутності кого складалися акти загальної форми, а також в них відсутня відмітка про відмову від підпису цих актів загальної форми.
Згідно п.2.5. «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085 (далі -«Правила розрахунків») та п.2.2.5. додаткової угоди № 11 від 27.05.2009р. до договору № Э-030038 від 28.12.2006р. Позивач здійснює попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших транспортних послуг шляхом перерахування коштів в сумах, відповідних до обсягу перевезення на дохідно-розподільчі рахунки Залізниці, які Залізниця зараховує на особові рахунки Експедитора (позивача)
Облік грошових коштів на особовому рахунку позивача № 9100386, зроблений відповідачем згідно Переліку № 676 від 04.07.2010р. на суму 30'198,00 грн., ПДВ на суму 6'039,60 грн. та згідно Переліку № 503 від 05.07.2010р. на суму 31'147,60грн., ПДВ на суму 6'229,52 грн., що зазначені у спірних накопичувальних картках № 02070957 від 02.07.2010р. та № 05070963 від 05.07.2010р. здійснено відповідачем за підкодом № 9137171, що належать ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика», експедитором якого виступає позивач на підставі договору № Э-16/04/07-3 від 16.04.2007р.
В накопичувальних картках № 02070957 та № 05070963 в графі «…найменування та номер документу…»значиться відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 за травень місяць №№ 04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, які були оформлені станцією Стаханов на власника під'їзної колії та вантажовласника ДВАТ «Стахановпромтранс»(код 7196) та підписані ним без заперечень, сплачені платником ТОВ «ТЕК «Енерготранс»в повному обсязі. Інших підтверджувальних документів про додаткову відповідальність власника під'їзної колії ДВАТ "Стахановпромтранс" (код 7196) в сумі 73'614,72грн. по платі за користування вагонами, зазначеними в відомостях ф. ГУ-46 №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, станцією надані не були.
Відповідно до п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458 (далі -«Правила користування») зазначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниць, вантажовласника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно п. 58 Інструкції по веденню станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. № 147-Ц, в накопичувальній картці в графі «найменування та номер документа»повинен бути зазначений Акт загальної форми ГУ-23, який мав бути підставою для нарахування та стягнення донарахованої плати за користування вагонами при затримці вагонів. Цього не було зроблено відповідачем при оформлені накопичувальних карток № 02070957 від 02.07.2010р. та № 05070963 від 05.07.2010р. станцією Стаханов.
Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також на час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Матеріали справи свідчать про те, що відображення відповідачем спірної суми у особового рахунку позивача пов'язано з затримкою станцією призначення в очікуванні подачі під вивантаження ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика»через схід 8 (восьми) вагонів з колії при перегоні під'їзної колії, власником якої є ДВАТ «Стахановпромтранс».
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011р. у справі № 19/297, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011р., скасовано рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2010р. про стягнення з ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика»35'908,80 грн. збору за зберігання вантажів, та відмовлено у позові.
За результатами розгляду вказаної вище справи № 19/297 встановлено безпідставність та необґрунтованість вимог ДП «Донецька залізниця»до ДВАТ «Стахановпромтранс».
Виходячи з п. 2.1. Правил розрахунків розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
За п. 2.5. Правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. (ч. 1 п. 2.6 Правил розрахунків).
Аналізуючи зазначені норми Правил розрахунків, апеляційний суд дійшов висновку, що згадані «…особисті рахунки…»відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ. Адже: по-перше, ні залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою; по-друге, кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці.
Відтак, зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці. Повернути їх платнику можливо лише за умови помилкового перерахування платником, або -у разі закінчення дії відповідного договору, на підставі якого було здійснено відповідне перерахування..
«…Особисті ж рахунки…», про які йдеться у Правилах розрахунків та Договорі, є «віртуальними»рахунками, необхідними лише для зручності обліку розрахунковим підрозділом залізниці використання нею коштів відповідного платника.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
Звертаючись з позовом позивач наполягав саме на порушення відповідачем умов договору.
Наслідки неправильного (помилкового) відображення відповідачем руху коштів на відкритому ним особистому рахунку позивача та -порядок відновлення відповідно порушених прав позивача у такому випадку, чітко визначено сторонами у п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 25.05.2009р (т. 1 а.с. 20-21), яка діяла на час виникнення спірних правовідношень. Договором, зокрема не передбачений обов'язок відповідача у разі неправильного (помилкового) відображення даних у особистому рахунку позивача -повертати йому відповідні кошти. Не встановлено такого обов'язку й іншими діючими нормативними актами.
Пунктом 4.1 Договору чітко обумовлений обов'язок відповідача у такому разі внести відповідні зміни у цей рахунок.
Звертаючись до господарського суду, особа викладає у позовній заяві власне суб'єктивне уявлення про порушене право та спосіб його захисту.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та норми діючого законодавства з'ясувавши об'єктивну наявність порушеного права та адекватність обраного позивачем способу захисту порушеного права передбаченим законодавством та природою спірних правовідносин -дійшов цілком правильного висновку про те, що позивачем у даному випадку обраний спосіб захисту такий, що не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору.
Бранний позивачем спосіб захисту порушеного права, не передбаченого, у даному випадку, Договором, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За принципом диспозитивності, закладеним у приписах ст. 22 ГПК України, позивач у судовому процесі має на власний розсуд розпоряджатися наданими йому процесуальними правами, зокрема -наділений правом до початку розгляду справи по суті змінити підставу позовних вимог. За тим-самим принципом, суд не вправі власноруч змінювати визначені позивачем підстави позовних вимог або -тлумачити їх зміст. Позивач завчасно своїм правом на зміну предмету позову не скористався.
Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності (т. 1 а.с.71-72, ) судом правомірно до уваги не прийнято, адже позовна давність це строк, впродовж якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. У даному випадку в межах обсягу, предмету та підстав позовних вимог порушення прав позивача не вбачається.
Судові витрати, понесені позивачем за подання апеляційної скарги, відносяться на останнього.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. у справі № 17/44 -без змін.
Головуючий суддя:В.М. Татенко
Судді:І.А. Бойко
О.А. Марченко
Надруковано примірників:
1 -позивачу;
1 -відповідачу;
1 -третій особі;
1 -до справи;
1 - ГСДО
1 -ДАГС