29 листопада 2011 року Справа № 02/5026/2354/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,
за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю, відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Чигиринської міської ради
про стягнення 100 000 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 100 000 грн. збитків, що складає частину збитків, заподіяних відповідачем в результаті незаконного вилучення майна, яке належить позивачці на праві власності, та надання дозволу КП "Чигиринське" на його реалізацію. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала на те, що незаконними діями посадових осіб Чигиринської міської ради та незаконним рішенням виконавчого комітету їй було завдана шкода в розмірі 360 000 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів місцевого бюджету; рішеннями господарського суду Черкаської області у справах № 09/259 та № 13/5026/1240/2011 із відповідача стягнуто на користь позивачки лише частину шкоди в сумі 184 569,46 грн.; оскільки відповідачем не усунуто причину нанесення позивачу збитків, тому вона просить стягнути з відповідача 100 000 грн. збитків на її користь.
У відзиві на позов відповідач повністю заперечив проти вимоги позивача та просив суд відмовити в позові в зв'язку з недоведенням позивачем реальності одержання прибутків та невжиття жодного заходу щодо зменшення розміру шкоди, а тому вимога про стягнення шкоди на думку відповідача є безпідставною.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позов повністю з викладених у ньому підстав, просив стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн. збитків та понесені позивачем судові витрати;
- представник відповідача підтримала відзив на позов з викладених у ньому підстав, просила відмовити позивачу в позові.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позивач у справі) та Чигиринською міською радою (відповідач) із жовтня 2007 року існує спір щодо збитків, завданих позивачці незаконними діями посадових осіб Чигиринської міської ради та незаконним рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради.
Постановою господарського суду Черкаської області від 24.09.2008 у адміністративній справі № 17/3710а, яка набрала законної сили, визнано незаконними дії посадових осіб Чигиринської міської ради: секретаря Чигиринської міської ради Порожньої Лариси Володимирівни, заступника голови Чигиринської міської ради Колісник Валентини Василівни, заступника голови Чигиринської міської ради Невгоденко Валерія Геннадійовича щодо вилучення майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.
При вирішенні даного спору у справі № 17/3710а судом було встановлено, що рішенням Чигиринської міської ради Черкаської області від 24.07.2007р. № 21-28 було вирішено припинити діяльність КП "Транспортне" шляхом його ліквідації та передати безкоштовно комунальне майно з КП "Транспортне" в господарське управління КП "Чигиринське". Під час вилучення цього майна у КП "Транспортне" посадовими особами відповідача було вилучено також майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, придбане нею на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2007р., про що представники Чигиринської міської ради не заперечували, посилаючись лише на те, що на момент вилучення майна Чигиринській міській раді не було відомо про відчуження КП "Транспортне" належного йому майна фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, та відповідно, знаходження на території КП "Транспортне" майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.
Господарським судом Черкаської області двічі розглядалися спори за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Чигиринської міської ради про стягнення завданих позивачці збитків вказаними незаконними діями Чигиринської міської ради та незаконним рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.12.2010 у справі № 09/259 із відповідача стягнуто на користь позивачки частину шкоди в сумі 84 569,46 грн., рішення набрало законної сили 02.02.2011р., а 13.05.2011р. видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду. Рішенням суду від 28.07.2011 у справі № 13/5026/1240/2011 із відповідача стягнуто на користь позивачки частину шкоди в сумі 100 000 грн., рішення суду набрало законної сили 08.11.2011р. Підставами для стягнення із відповідача названих коштів судами вказано приписи статей 176, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування".
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Виходячи із припису статті 35 ГПК України не підлягають повторному доведенню встановлені рішеннями господарського суду у справах № 09/259, № 13/5026/1240/2011 наступні факти:
- фізична особа-підприємець ОСОБА_3 придбала у власність у КП "Транспортне" Чигиринської міської ради обладнання та інструменти згідно договору купівлі - продажу № 164 від 25.07.2007 (а. с. 14); 26 липня 2007 року товар був прийнятий підприємець ОСОБА_3 та повністю оплачений нею. Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.02.2009 у справі № 03/5102, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог Чигиринської міської ради про визнання договору купівлі - продажу № 164 від 25.07.2007 недійсним;
- 12 жовтня 2007 року позивач передала придбане нею майно в оренду приватному підприємцю ОСОБА_7 по договору оренди для здійснення підприємницької діяльності по виготовленню металопластикових вікон та лінії з виготовлення з/б конструкцій, на строк з 12.10.2007р. по 12.10.2010р.; за користування майном орендар зобов'язався виплачувати підприємцю ОСОБА_3 договірну орендну плату в розмірі 10000 грн. за кожен місяць використання майна;
- нанесення позивачці, в результаті незаконного позбавлення її права власності на майно та позбавлення можливості користуватись ним та отримувати доходи від цього майна, збитків на суму не отриманого доходу від використання зазначеного майна у своїй господарській діяльності, які складають 360 000 грн. та вираховуються в сумі не отриманого позивачем доходу, виходячи із встановленого розміру доходу в договорі оренди між підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_7;
- відповідальною особою за завдану позивачці шкоду є Чигиринська міська рада.
За приписом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законом встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За приписом частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органу місцевого самоврядування та самого органу місцевого самоврядування.
Пред'являючи позов до Чигиринської міської ради, позивачка посилається на приписи статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України як на правову підставу своїх позовних вимог у даній справі.
Згідно статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Чигиринська міська рада, посадовими особами якої вилучено належне позивачу майно, є органом місцевого самоврядування відповідно до статей 5, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом статті 76 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Статтею 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що шкода заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Позивачка використала належний спосіб захисту порушеного права.
Факти порушення її права відповідачем та нанесення їй відповідачем збитків в результаті незаконного позбавлення її права власності на майно та позбавлення можливості користуватись ним і отримати доходи від цього майна в сумі не отриманого позивачкою доходу від передачі майна в оренду підприємцю ОСОБА_7, встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Одним із основних елементів верховенства права згідно з практикою Європейського суду з прав людини є принцип правової певності, за яким рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
17 липня 1997р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України від 10.12.1991р. "Про дію міжнародних договорів на території України" стали невід'ємною частиною національного законодавства, а у відповідності до Закону України від 22.12.1993р. "Про міжнародні договори України" мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Поряд з цим, Конвенція має ту особливість, що її положення, забезпечуючи принцип невичерпності прав і свобод особи, містять значну кількість оціночних і абстрактних понять, які тлумачаться Європейським судом через судові рішення.
Діючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Крім традиційної концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами між приватними особами (акції, інтелектуальна власність тощо) власністю в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є і "законні сподівання" права власності. Тобто, підприємець ОСОБА_3 придбала майно, набула на нього права власності в установленому законом порядку і мала всі підстави сподіватися, що це її право законне і непорушне.
Судом врахована правова позиція Київського апеляційного господарського суду України у постанові від 08.11.2011 року у справі № 13/5026/1240/2011 про те, що внаслідок незаконного позбавлення позивача права власності на майно позивачка була позбавлена можливості користуватись майном та отримувати доходи з 19.10.2007 року, нарахована сума збитку (упущена вигода) становить 360 000 грн. = 10 000 грн. (орендна плата за місяць) * 36 місяців (строк дії договору оренди).
Відповідач не подав доказів вжиття ним будь-яких заходів для зменшення розміру завданих позивачці збитків та не вказав, чи могла позивачка зменшити завдані їй відповідачем збитки і яким шляхом, враховуючи те, що належне позивачці майно вона передала в оренду підприємцю, однак, воно було незаконно вилучене працівниками відповідача і саме відповідач не вжив жодних заходів для повернення цього майна позивачці, а отже, можливо, й зменшення розміру шкоди.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача частини збитків в сумі 100 000 грн. є обгрунтованою і законною, підтвердженою належними доказами, тобто, підлягає до задоволення.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 1 000 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Чигиринської міської ради (20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Б. Хмельницького, 19, ідентифікаційний код 04061560) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)- 100 000 грн. збитків, 1 000 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Д.Пащенко
Повне рішення складено та підписано 05.12.2011 (понеділок).