Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" грудня 2011 р. Справа № 5023/8807/11
вх. № 8807/11
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
3-ї особи < Текст > відповідача - не з"явився; 3-ї особи - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Приватного медично-оздоровчого методичного центру "МАН" м. Харків 3-я особа < Текст >
до Пісочинської селищної Ради, с. Пісочин
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківської області
про визнання права власності
Приватний медично-оздоровчий методичний центр "МАН" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Пісочинської селищної Ради щодо визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю загальною площею 12 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 6-"А" .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2011 року прийняті уточнення позовних вимог позивача та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківської області. Розгляд справи відкладено на "12" грудня 2011 р. о 10:45.
Представник позивача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Позивачем та Відповідачем 28 січня 2008 р. був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: сел. Пісочин, пров. Транспортний, на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківська область.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ним на зазначеній земельній ділянці було самовільно побудовано нежитлову будівлю площею 12 кв.м.
Таким чином, предметом вимог позову у справі є визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів; 6) реєстрація права власності на об"єкт містобудування.
Пошук архітектурного рішення, розробка, погодження і затвердження проекту регулюється ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування, склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затвердженими наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 року № 8.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляд під час здійснення будівництва або зміна (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Згідно ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій", встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Згідно ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції об'єкту містобудування за вказаною адресою Інспекцією не видавався та у встановленому законом порядку зазначений об'єкт містобудування в експлуатацію не приймався.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог державних будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
Відповідно до абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.
Так нормами діючого законодавства передбачено обов'язковість прийняття закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації або на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифікату.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано суду відповідних доказів, що свідчать про наявність законних підстав для створення нового об'єкту нерухомого майна, дотримання встановленої процедури спорудження відповідного об'єкту, а саме документів на отримання дозволу на будівництво, погодження проектної документації з державними органами, прийняття побудованих об'єктів в експлуатацію, затвердження та реєстрації відповідного акту приймальної комісії, в зв"язку з чим у суду не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, відповідно до цього вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 331 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Светлічний Ю.В.
Справа №5023/8807/11
Повне рішення складене 13 грудня 2011 року.