Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/9701/11
вх. № 9701/11
Суддя господарського суду Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Вишневський О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. від 01.12.2011 р., Чернобай В.П. зам. директора
3-ї особи - ОСОБА_2, дов. № 25-22/161 від 10.01.2011 року
відповідача - ОСОБА_3, дов. № 0239/11 від 01.06.2011 року 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області 3-я особа < Текст >
до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ 3-я особа < Текст >
про стягнення 105645,03 грн.
Позивач, Інститут проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного, звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (відповідач) про стягнення з відповідача 105645,03 грн. недоотриманих коштів від орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 254, укладеним 21.03.2008 р. між позивачем та відповідачем. Позов вмотивовано встановленими контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області порушеннями за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності в Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного за 2009-2010 року та завершений звітний період 2011 р. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Представники позивача та 3-ї особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримували та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, наданому до суду 01.12.2011 року за вх. № 35454 та залученому до матеріалів справи. Заперечуючи проти позову відповідач посилаючись на повне здійснення орендних платежів у розмірі, встановленому договором оренди нерухомого майна № 254 від 21 березня 2008 року та додатковими угодами до нього.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
21.03.2008 р. між Інститутом проблем машинобудування ім. A.M. Підгорного Національної академії наук України (Позивач) та Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 254, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно: нежитлова будівля літ. «А-16» площею 31,3 кв.м., розміщене на 18 технічному поверсі будівлі, та частина покрівлі зазначеної будівлі, площею 80,0 кв.м., розташовані за адресою: 61046, м. Харків, вул. Дм. Пожарського, 2/10, що перебуває на балансі Інституту проблем машинобудування ім. A.M. Підгорного НАН України. Додатковими угодами № 1 від 01.01.2009 р., № 4 від 01.01.2010 р., № 6 від 01.01.2011 р. строк договору було продовжено сторонами до 31.12.2012 року.
Пунктом 3.1. договору оренди встановлено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна.
Пунктом 3.5. Договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
У зв'язку зі зміною Методики розрахунку орендної плати сторонами укладались відповідні Додаткові угоди (№ 2 від 01.09.2009р., №3 від 01.06.2009р., № 5 від 01.07.2010 р., № 6 від 01.01.2011р.) котрими вносилися відповідні зміни пункту 3.1 Договору в розміри орендної плати.
Так, п. 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 6 до договору нерухомого майна № 254 від 21.03.2008 року, встановлено, орендна плата за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку жовтень 2010 р.: 18 тех. поверх - 3153,89 грн. та ПДВ 630,78 грн., а всього 3784,67 грн.; покрівля - 4033,4 грн. та ПДВ 806,68 грн., а всього 4840,08 грн. За всю орендовану площу: 7187,29 грн. та ПДВ 1437,46 грн., а всього 8624,75 грн. Тобто орендна ставка за використання частина нежитлової будівлі «А-16» площею 31,3кв.м. встановлена на рівні 30 відсотків, а за частину покрівлі зазначеної будівлі, площею 80,0кв.м. встановлена на рівні 15 відсотків.
Як вбачається з копії довідки Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 22.09.2011р., контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області на підставі направлення на проведення ревізії від 05.09.2011р. № 1520, проведено ревізію використання майна, правильності та повноти розрахунків за надані в оренду приміщення та спожиті орендарями комунальні послуги, енергоносії та інші послуги в Інституті проблем машинобудування ім. A.M. Підгорного НАН України за період з 01.04.2009 по 01.09.2011 року.
Зокрема, в ході ревізії встановлено, що при розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту і передано в оренду відповідачу, ПАТ "МТС Україна", застосовувались орендні ставки в розмірі 15% - для розміщення антенно-фідерних пристроїв та 30% - для розміщення апаратної базової станції, що є порушенням вимог п. 1 Положення № 112 та п. 3 Додатку до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна № 786. Так, застосування заниженої орендної ставки для розміщення антенно-фідерних пристроїв, які є складовими частинами базової станції зв*язку телекомунікаційної мережі та використовуються для надання послуг з рухомого (мобільного) зв*язку та доступу до Інтернету призвело до недоотримання позивачем плати за надання відповідачу майна в оренду за договором оренди нерухомого майна № 254 від 21.03.2008 року у розмірі 105645,03 грн.
19 жовтня 2011 року відповідачу було направлено лист за вих. № 52/716 де було виставлено вимогу про сплату у добровільному порядку заборгованості з орендної плати на підставі акту КРУ в Харківській області в розмірі 105645,03 грн.
Позивач зазначає, що відповідач зобов'язання щодо усунення виявлених ревізією порушень в повному обсязі не виконав та відмовився сплачувати заборгованість з орендної плати у розмірі 105645,03 грн.
Викладене, з урахуванням обставин вказаних у позові, свідчить, на думку позивача, про порушення його прав і є підставою для їх захисту шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму оренди.
Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК України. Згідно її положень зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У ч. З ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 188 ГК України передбачено, що зміни до договору складаються у такій самі формі, що і сам договір та пропозиції зі змінами направляються стороні по договору, відповідна сторона розглядає ці пропозиції у 20-денний термін.
Умовами договору оренди нерухомого майна № 254 від 21.03.2008 року, а саме п. 3.1., встановлено розмір орендної плати за результатами конкурсу на право оренди державного майна та становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку жовтень 2010 р.: 18 тех. поверх - 3153,89 грн. та ПДВ 630,78 грн., а всього 3784,67 грн.; покрівля - 4033,4 грн. та ПДВ 806,68 грн., а всього 4840,08 грн. За всю орендовану площу: 7187,29 грн. та ПДВ 1437,46 грн., а всього 8624,75 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, ціна договору, визначена відповідно до п. 3.1. договору оренди нерухомого майна № 254 у редакції додаткової угоди № 6 від 01.01.2011 року, ніякими іншими додатковими угодами не змінювалась.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в повному обсязі виконував та виконує взяті не себе зобов'язання передбачені умовами укладеного Договору оренди нерухомого майна № 254, що підтверджується підписаним Актом перевірки договірних зобов'язань від 30.06.2010 року - в якому зазначається, що оплата орендних та інших платежів за договором оренди здійснюється Орендарем своєчасно та в повному обсязі.
Вищезазначені факти свідчать про відсутності порушень з боку орендаря вимог договору оренди нерухомого майна № 254 та чинного законодавства України.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і про необхідність відмови в позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
< Текст >
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Шатерніков М.І.
Повний текст судового рішення підписано 12.12.2011 року.