Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/8708/11
вх. № 8708/11
Суддя господарського суду Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федорова К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Якименко В.А., директор;
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_1, дов. від 28.04.2011 р. 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ПП ТВФ "Гетьман", м. Дніпропетровськ 3-я особа < Текст >
до ЗАТ "ХЗ "Будгідравлика", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 14548,51 грн.
Приватне підприємство “Торгівельно-виробнича фірма “Гетьман” (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з закритого акціонерного товариства “Харківський завод Будгідравліка”(далі - відповідач) 4839,20 грн. основного боргу, 3332,86 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у сумі 749,21 грн., 5627,24 грн. збитків та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов визнає частково, в частині стягнення основного боргу в сумі 4839,20 грн. та заперечує проти стягнення 3332,86 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у сумі 749,21 грн., 5627,24 грн. збитків, посилаючись на те, що між ним та позивачем відсутній договір, а тому неможливо встановити день прострочки.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 07.11.2011 р. до 21.11.2011р. та з 21.11.2011 р. до 05.12.2011 р. для надання сторонами додаткових доказів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Судом встановлено, що позивачем, за усною домовленістю з відповідачем, було поставлено відповідачу товар (труби) на суму 23839,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТВ-0279 від 27.10.2008 р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей ЯПМ № 814883/275 від 24.10.08 р. (а.с. 15-16) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі - продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.
Сторонами в письмовій формі не було встановлено строку виконання відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.
Проте, відповідач, згідно з гарантійним листом № 1906-09 від 19.06.09 р. добровільно прийняв на себе зобов'язання оплатити 14839,20 грн. за поставлений металопрокат відповідно до видаткової накладної № ТВ-0279 від 27.10.08 р. у строк до 01.07.09 р.
Позивачем направлялась відповідачу вимога про оплату заборгованості (вих. № 300 від 18.12.09 р.), на яку відповідачем було направлено лист № 11 від 22.01.10 р. (а.с. 24) про відмову в задоволенні претензії.
ЗАТ “Харківський завод Будгідравліка” оплата здійснена частково платіжним дорученням №35 від 28.11.2008 р. на суму 3000 грн., платіжним дорученням №211 від 10.04.2009 р. на суму 2000 грн., платіжним дорученням №295 від 15.05.2009 р. на суму 2000 грн., платіжним дорученням №317 від 22.05.2009 р., платіжним дорученням №515 від 08.07.2009 р. на суму 5000 грн., платіжним дорученням №571 від 24.07.2009 р., всього на суму 19000,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 4839,20 грн.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача лише 19000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 89-94), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 4839,20 грн..
Станом на момент розгляду справи відповідач 4839,20 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 01.07.2009 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною №ТВ-0279 від 27.10.2008р..
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4839,20 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача та враховуючи визнання відповідача судом таким, що прострочив з 01.07.2009 р., суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних такими, що підлягають задоволенню в сумі 346,04 грн., а інфляційні нарахування такими, що підлягають задоволенню в сумі 1005,93 грн..
У своєму позові позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані невиконанням грошового зобов'язання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що має кредитні зобов'язання, які обумовлюються необхідністю безперебійного ведення господарської діяльності. Позивач наголошує на тому, що грошові кошти, використані для придбання товару, який був поставлений відповідачу залучені з відповідною платою за користування ними.
За приписами ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що входить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Вже із самого поняття причинного зв'язку слідує, що воно включає в себе як результат, що наступив, так і причину, яка його обумовила, а також причино - наслідкову залежність між ними.
Позивачем надано до суду копії кредитних договорів між приватним підприємством “Торгівельно-виробнича фірма “Гетьман" та ПАТ КБ “Приватбанк”, але не надано жодних доказів існування причинного зв'язку між грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем та можливістю позивача користуватися кредитними коштами, залученими із ПАТ КБ “Приватбанк”, а також зв'язку між розміром заявленої до стягнення з відповідача заборгованості та кредитними зобов'язаннями позивача перед ПАТ "Приватбанк".
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень та подати відповідні докази.
Як свідчать матеріали справи, а саме копія довідки ДРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”№080200001/2-8114 від 06.10.2011 р. (а.с. 47), кредитний договір №1619 укладено з позивачем 09.08.2007 р., тоді як товар був поставлений позивачем відповідачу 27.10.2008 р. Тобто, кредитні кошти, отримані за договором №1619 від 09.08.2007 р. не могли бути використані лише для вказаної поставки, яка відбулась більш ніж за рік після отримання кредиту. До того ж позивачем не надано жодних доказів на спростування викладеного.
Крім того, за інформацією, що міститься у копії довідки ДРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”№080200001/2-8114 від 06.10.2011 р. (а.с. 47), прострочена заборгованість за кредитом та відсотками у позивача відсутня.
Також позивачем, на підтвердження вимог щодо стягнення збитків, до суду не надана інформація відносно наявності чи відсутності йому поставок металопрокату, який згодом був поставлений відповідачу. Не підтверджено використання саме кредитних коштів для виконання вказаної поставки, не повідомлено щодо строків її здійснення, оплати, наявності чи відсутності порушень умов договору в ході здійснення вказаної господарської операції.
Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що кредитний договір укладався для поповнення оборотних коштів, необхідних для безперебійного ведення господарської діяльності та сума відсотків, які позивач планував сплачувати за користування кредитними засобами, була співставлена з прибутком, який планувалося отримати для забезпечення рентабельності господарських операцій, оплаті заробітної плати працівникам, сплаті податків та подальшого розвитку підприємства.
На підтвердження наведених висновків позивачем, по-перше, до суду не надано жодного документу, по-друге, аналіз господарської діяльності приватного підприємства “Торгівельно-виробнича фірма “Гетьман” не входить до завдання суду та виходить за рамки позовних вимог.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання відповідача винним у неспроможності позивача до дострокового виконання умов кредитного договору та вважає необхідним у стягненні заявленої суми збитків 5627,24 грн. відмовити.
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. cт. 22, 202, 205, 207, 509, 525, 526, ч.2 ст. 530, ст. 610, ст. 611, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 623, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, < Текст >
Позов задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства "Харківський завод Будгідравліка" (вул. Сидоренківська, 58, м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 33815170, р/р 260043018739 в АКБ "Золоті ворота», м. Харків, МФО 351931) на користь приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" (пр. Героїв, буд. 40, кв. 350, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49106, код ЄДРПОУ 33517392, р/р 26001050291065 в КБ "Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 4839,20 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 346,04 грн., інфляційні нарахування в сумі 1005,93 грн., 61,91 грн. державного мита та 100,43 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 403,17 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2326,93 грн. та 5627,24 грн. збитків, в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Інте Т.В.
Повне рішення складено 21 грудня 2011 року.