Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" грудня 2011 р. Справа № 5023/8987/11
вх. № 8987/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стрижак О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Блошко В.М., директор
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_1, довіреність №9/1027 від 15.09.2011 року 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВ, м. Харків 3-я особа < Текст >
до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут 3-я особа < Текст >
про стягнення 10472,01 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 10472,01 грн., у тому числі 9032,73 грн. інфляційних та 1439,28 грн. 3 % річних за договором № 1п/0908, укладеним між сторонами 22.09.2008 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим позивачем нараховано суму інфляційних та 3 % річних, яка до цього часу не погашена.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.11.2011 року по 08.12.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2011 року підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2011 року заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні. У відзиві на позов, який надійшов до суду 17.11.2011 року (вхідний № 34233), відповідач наголошує на тому, що спірним договором не передбачено строку оплати отриманої продукції у зв'язку з чим вважає, що у позивача відсутня можливість нарахування інфляційних та 3 % річних. Відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на п. 2.3. договору, оскільки цей пункт передбачає суму оплати поставки на підставі видаткової накладної й ніяким чином не встановлює термін оплати продукції. Крім цього, відповідач наголошує про сплив строку позовної давності, передбаченого статтями 256, 257 УК України та відповідно до п. 3, п. 4 ст. 267 ЦК України, вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову.
08.12.2011 року позивач надав до суду заперечення на відзив (вхідний № 36294), в якому стверджує, що згідно з п.2.3. договору оплата здійснюється на підставі належним чином оформлених накладних, тобто - 25.09.2008 року. Термін дії договору згідно п. 3.1. встановлений до повного виконання зобов'язань сторонами.
Також, позивач спростовує заперечення відповідача щодо спливу строку позовної давності, посилаючись на те, що позовна давність переривається згідно п.1 ст. 264 ЦК України вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позивач наголошує, що відповідач здійснив часткову оплату по договору 19.12.2008 року платіжним дорученням №764 та 26.12.2008 року платіжним дорученням №812, які містяться в матеріалах справи. Крім того, позивач посилається на листи та заяви сторін впродовж 2011 року, що також наявні в матеріалах справи. З огляду на викладене, позивач посилається на п. З ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
22.09.2008 року між Дослідним сільськогосподарським підприємством "БВ" у формі ТОВ (Постачальник) та Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 (Покупець) укладений договір № 1п/0908.
У відповідності до умов п. 1.1 договору предметом договору є купівлі-продаж пшениці 3-4 класу в кількості 100т за ціною 1250,40 грн. з урахуванням ПДВ за тонну у відповідності з обумовленими у цьому договорі умовами (далі - Продукція).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки Продукції, що підтверджується видатковими накладними № 1-09 та № 2-09 від 24.09.2008 року, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно вищевказаних накладних, позивачем було поставлено відповідачеві Продукції на загальну суму 136018,24 грн..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконані умови договору в частині своєчасної сплати за поставлену продукцію. Позивач наголошує, що відповідачем порушено п. 2.3. спірного договору, яким передбачено, що оплата за продукцію здійснюється на підставі належним чином оформлених накладних.
Позивач вважає, що оплату відповідач зобов'язаний був провести 25.09.2008 року, та у зв'язку з тим, що відповідач не перерахував позивачеві кошти за поставлену Продукцію, позивачем були нараховані 3 % річних та інфляційні за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що оплату відповідач почав здійснювати тільки в грудні 2008 року в розмірі 130 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 764 від 19.12.2008 року на суму 80000,00 грн. та платіжним дорученням № 812 від 26.12.2008 року на суму 50000,00 грн.
Несплаченою залишилася сума у розмірі 6018,24 грн..
Відповідачем подано до матеріалів справи засвідчену копію платіжного доручення № 791 від 14.10.2009 року на суму 15000,00 грн., які були перераховані на рахунок позивача.
З матеріалів справи вбачається, що сума у розмірі 6018,24 грн. була зарахована позивачем в якості оплати за спірним договором № 1п/0908 від 22.09.2008 року за поставлену продукцію із сплаченої відповідачем платіжним дорученням № 791 від 14.10.2009 року суми у розмірі 15000,00 грн..
З листування сторін, судом встановлено, що залишок суми, сплаченої вказаним платіжним дорученням № 791 від 14.10.2009 року у розмірі 8981,76 грн. позивач запропонував зарахувати в рахунок нарахованої останнім суми 3 % річних та інфляційних за неналежне виконання умов спірного договору, на що відповідач не надав згоди.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зі змісту спірного договору № 1п/0908 від 22.09.2008 року судом встановлено, що умовами цього договору конкретний строк виконання Покупцем обов'язку по оплаті Продукції не встановлений, у зв'язку з чим щодо спірних правовідносин застосовується дія ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд критично ставиться до твердження позивача, що оплата товару мала бути здійснена у відповідності до п. 2.3. договору, а саме на підставі належним чином оформлених накладних, оскільки зі змісту самих накладних вбачається, що вони не містять строків та умов оплати поставленої Продукції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України про оплату поставленої Продукції за договором № 1п/0908 від 22.09.2008 року до остаточних розрахунків між сторонами. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно здійснено нарахування 9032,73 грн. інфляційних за період з 25.09.2008 року по 01.05.2011 року та 1439,28 грн. 3 % річних за період з 25.09.2008 року по 19.05.2011 року.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, - < Текст >
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Присяжнюк О.О.
Повний текст рішення підписаний ___ грудня 2011 року.