Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/8364/11
вх. № 8364/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н выд 23.05.2011 р.)
3-ї особи < Текст > відповідача - Манаєнко А.Є. (керівник)
третьої особи - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натела", м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 52 201,80 грн.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Натела" (надалі - Відповідач) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 52 201,80 грн. та покладення на Відповідача судових витрат.
Представник Позивача у судовому засіданні та у наданому правовому обґрунтуванні вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Також надає додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, уповноваженого представника до суду не направив. Про причини своєї неявки та неявки свого представника суд не повідомив. До суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу третьої особи з поштовою довідкою, де зазначено - за закінченням терміну зберігання.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
28 грудня 2007 року між ЗАТ СК «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 77590-20-02 (далі - Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
23 серпня 2008 року в місті Вовчанську сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ “СК “ВУСО” автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з довідкою про обставини ДТП виданою відділом ДАІ з обслуговування Вовчанського району АТІ УМВС України в Харківській області від 28.08.2008 р. особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій ОСОБА_2 Його вина чітко встановлена постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2008 р.
Відповідно до рахунку-фактури № 1-01025758 від 13.10.2008 р. ТОВ «Автоарт» вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 54877,50 грн. З кошторису збитків було виключено вартість робіт та матеріалів (поз. 2,7,43,84,121,122,125) на загальну суму 2675,70 грн. Згідно умов договору страхування ЗАТ “СК “ВУСО” сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 52201,80 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" у відповідності до статті 25 ЗУ “Про страхування” на підставі заяви Страхувальника від 26.08.2008 р., страхового акту № 7101-02 від 16.10.2008 р. та листа Вигодонабувача за Договором страхування АКБ «Укрсоцбанк» від 04.06.2008 р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 17307 від 16.10.2008р. Отже, після виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до ОСОБА_2 по відшкодуванню завданої шкоди (в порядку регресу).
Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» набуло належне ЗАТ СК «ВУСО» право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. В подальшому, у зв'язку зі внесенням змін до статуту назва Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно - фінансовий консалтинг»
На момент настання страхової події ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах с Відповідачем, що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 49 від 01.09.2004 року та подорожним листом від 23.08.2008 року.
Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлялися претензія про відшкодування шкоди (вих. № 36 від 10.02.2011 р.).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що уточнені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
23 серпня 2008 року в місті Вовчанську сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2.
Своїми неправомірними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.1, 3.3 Правил дорожнього руху і скоїв правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, що підтверджується постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2008 р. по справі № 3-28146/2008 р.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК країни шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) подіє транспортним засобом.
Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (пп. 4.1.1 Договору страхування), Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2 Договору страхування).
Відповідно до рахунку-фактури № 1-01025758 від 13.10.2008 р. ТОВ «Автоарт» вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 54877,50 грн. З кошторису збитків було виключено вартість робіт та матеріалів (поз. 2,7,43,84,121,122,125) на загальну суму 2675,70 грн.
Отже, як вбачається з страхового акту № 7101-02 від 16.10.2008 р. сума страхового відшкодування склала 52201,80 грн. Факт виконання своїх обов'язків за договором страхування з боку ЗАТ СК «ВУСО» підтверджується платіжним дорученням № 17307 від 16.10.2008р.
На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану пилою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
На момент скоєння ДТП, яке сталося 23.08.2008 р. на перехресті вул. Леніна та вул. Короленко у м. Харкові, ОСОБА_2, керуючий автомобілем "Мерседес" державний НОМЕР_2, знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, на підставі наказу № 49 від 01.09.2004 р. о призначенні ТОВ "Натела" з 01.09.2004 р. на посаду водія-експедитора.
В силу приписів ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків.
23.12.2009 р. між ЗАТ СК «ВУСО» та ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК «ВУСО» відступило ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» своє право вимоги до ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди в порядку регресу .
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.
При цьому, заміна кредитора здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в її сукупності, суд прийшов до висновку, що у Відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування шкоди.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита у розмірі 522,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 528, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - < Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Натела» (61118, м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 56, код 31940151) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» (83054, м. Донецьк, вул. Економічна,34, п/р: 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ “КАМБІО», МФО 394523, ЕДРПОУ 33792667).) суму завданої матеріальної шкоди - 52 201,80 грн., 522,02 грн. - державного мита. та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис) Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 08 грудня 2011 року
по справі № 5023/8364/11.