Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" листопада 2011 р. Справа № 57/335-09
вх. № 10220/4-57
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. №834 від 02.03.11р.
Відповідач - не з"явився. 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства"Міський інформаційний центр", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 5972,74 грн. та зобов"язання вчинити певні дії
Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 5972 грн. 74 коп., з яких заборгованість за щомісячне користуванням місцем за договором № 786 від 02.02.2009 р. у розмірі 269,54 грн.; пеня за неповну сплату платежів у розмірі 50,83 грн.; неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 02.02.2009 р. по 23.04.2009 р. у розмірі 700,79 грн.; витрати на проведення демонтажу у розмірі 927,01 грн.; неустойка за прострочення повернення місця у розмірі 3789,56 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 786 від 02.02.2009 р про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
В процесі розгляді даної справи були виявлені обставини, які можуть свідчити про наявність у діях невідомих осіб ознак злочину, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.10р. провадження у справі зупинено, а копії матеріалів даної справи направлено до прокуратури міста Харкова для проведення перевірки.
Листом Московського районного відділу ГУМВС України в Харківській області №07/18920 від 25.05.11р. (вх.№2427 від 07.06.2011 р.) господарський суд повідомлено про те, що матеріал ЖРЗПЗ-8919 від 26.05.2010 р. за вих. №67/16849 від 03.06.2010р. було направлено за належністю до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
18 жовтня 2011 року на адресу Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області господарським судом Харківської області надіслано запит про результати перевірки.
Станом на 11.11.11 року в матеріалах справи №57/335-09 відсутні відомості щодо результатів згаданої вище перевірки.
Зважаючи на те, що провадження у даній справі зупинено з 27.04.10 року, до цих пір відсутні результати перевірки щодо наявності у діях невідомих осіб ознак злочину та на те, що тривале зупинення провадження у справі не сприяє дотриманню права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом як того вимагає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2011 року поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду на 28 листопада 2011 року о 10:00 год., зобов'язавши сторони, а також Дзержинський РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області відомості щодо результатів перевірки щодо наявності у діях невідомих осіб ознак злочину, до проведення якої було зупинено провадження у даній справі.
У призначеному судовому засіданні Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав супровідним листом (вх. № 35016) додаткові документи. Які судом долучені до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву (вх.№ 4117 від 27.02.10р.), а також усних та письмових поясненнях наданих у судових засіданнях, представник відповідача зазначає, що відповідач (СПДФО ОСОБА_2) не підписував надані позивачем до позовної заяви, в якості обґрунтування позовних вимог, документи, а саме: договір № 786 від 02.02.2009 р., Додаток №1 до договору, акт прийому-передачі місця від 02 лютого 2009 року та акт встановлення спеціальних конструкцій від 29 січня 2009 року, оскільки у період складання вказаних документів знаходився на лікуванні у госпіталі. Крім того, представник відповідача наголошує на тому, що печатка, якою засвідчені вказані вище документи, не є печаткою СПДФО ОСОБА_2
У призначене судове засідання 28 листопада 2011 року відповідач, а бо його повноважний представнки не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою ОСОБА_2 про отримання ухвал суду.
Присутній у судовому засіданні представник позивача, вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
02 лютого 2009 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) укладено договір №786 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі договір).
Відповідно до договору та акту прийому-передачі від 02.02.2009 року до договору позивач надав в користування відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: АДРЕСА_2 строком з 02 лютого 2009 р. по 30 червня 2009р. (п.1.4 Договору).
На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 29.01.2009р. ФОП ОСОБА_2 (Відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: АДРЕСА_2 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
29 січня 2009 року відповідач встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції від 29.01.09р., який підписано та скріплено печаткою позивача та відповідача.
Згідно до умов Договору №786 від 02.02.2009р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1.,4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору №786 від 02.02.2009 р. відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 256 грн. 61 коп., у т.ч. ПДВ 20%.
Пунктом 4.2 договору встановлено, якщо на момент укладення Договору „Користувач” не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором ( в період дії пріоритету на місце), „Користувач” щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25 % відсотків від розміру плати за використання відповідних місць (з ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, що складає: 53,46 грн. (без ПДВ) на місяць; ПДВ -20% складає: 10,69 грн.. загальний розмір плати (ПДВ): 64, 15 грн.”
Відповідно до п.4.4. Договору №786 сторони домовились, що плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку№1, до укладення цього Договору за період з 23 січня 2009 року по 01 лютого 2009р. здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня укладення Договору та складає 69,72 грн. (без ПДВ); ПДВ-20 % складає: 13,94 грн., загальний розмір плати (ПДВ): 83,66 грн.”
Пунктами 4.5., 4.6. Договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без встановлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача виникла заборгованість за договором, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за щомісячне користування місцем за період з 23 січня 2009 року по 01 лютого 2009 року в сумі 269,54 грн. не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором від 02.02.2009 року № 786 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором №786 від 02.02.2009 року у розмірі 269,54 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
У відзиві на позовну заяву (вх.№ 4117 від 27.02.10р.), а також усних та письмових поясненнях наданих у судових засіданнях, представник відповідача зазначає, що відповідач (СПДФО ОСОБА_2) не підписував надані позивачем до позовної заяви, в якості обґрунтування позовних вимог, документи, а саме: договір № 786 від 02.02.2009 р., Додаток №1 до договору, акт прийому-передачі місця від 02 лютого 2009 року та акт встановлення спеціальних конструкцій від 29 січня 2009 року, оскільки у період складання вказаних документів знаходився на лікуванні у госпіталі. Крім того, представник відповідача наголошує на тому, що печатка, якою засвідчені вказані вище документи, не є печаткою СПДФО ОСОБА_2
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст..4-3 ГПК України).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст..36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В якості доказів на підтвердження того, що: договір №786 від 02.02.2099 року, Додаток №1 до договору, акт прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акт встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2009 року ФОП ОСОБА_2 не укладався і був підписаний не відповідачем та скріплений не його печаткою, відповідачем надано довідку з банку про те, що кошти з його рахунку на рахунок КП “Міський інформаційний центр” не переводились, а також картку зразків печатки та підписів.
Однак, вказані документи не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження того, що відповідач не підписував договір №786 від 02.02.2009 року, Додаток №1 до договору, акт прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акт встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2009 року та не скріплював їх своєю печаткою, з огляду на наступне.
Довідка ПАТ “СЕБ Банк”№2-3-2-1-649 від 15.03.10р. свідчить лише про те, що за період з 01.10.07р. по 01.10.09р. грошові кошти з поточного рахунку №НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на поточний рахунок №2600030114375 КП “Міський інформаційний центр” в АКБ “Золоті Ворота” не перераховувалися. Дана довідка жодним чином не підтверджує/спростовує ані факту укладення договору №786 від 02.02.2009 року (складання акту прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акту встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2009 року), ані факту його підписання/не підписання/скріплення печаткою з боку ФОП ОСОБА_2
Крім того, з наявних в матеріалах справи банківських виписок (т.1 арк..с.85-86) вбачається, що розрахунки з КП “Міський інформаційний центр” ФОП ОСОБА_2 здійснював з рахунку №НОМЕР_3 в АКБ “Правекс-Банк”, які згідно довідки цього банку № 1076 від 15.03.2010 року (а.с 87) належать відповідачу..
Не підтверджуються також і обставини викладені у відзиві що ним не підписувались та не скріплялись печаткою до договір, акту прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акт встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2009 року й надана відповідачем картка зразків печатки та підписів, яку датовано 17.02.05року.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
У зв'язку із суперечностями між сторонами щодо особи, яка від імені ФОП ОСОБА_2 уклала договір №786 від 02.02.2099 року, акт прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акт встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2009 року та враховуючи те, що вирішення вказаного питання потребує спеціальних знань, приймаючи до уваги положення ст. 41 ГПК України, ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2010 року у судове засідання особисто був викликаний Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 для надання ним пояснень з питань, які виникли в процесі розгляду даної справи, а також, з метою відібрання зразків підпису цієї особи для проведення почеркознавчої експертизи, а також відібрання відтисків печатки яка необхідна для з'ясування дійсних обставин справи, у тому числі з'ясування питання щодо підпису в договорі № 786 від 02.02.2009 р про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Однак, не зважаючи на неодноразові виклики у судові засідання, ФОП ОСОБА_2 не з'явився. Не з'явився відповідач і у дане судове засідання, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надав.
Неявка ОСОБА_2 у судові засідання не надає змоги відібрати у нього експериментальні та вільні зразки підписів та відтиски печатки, що в свою чергу унеможливлює призначення такої експертизи та її проведення.
Таким чином, з'ясувати те, чи є підпис та печатка на договорі №786 від 02.02.2009 року, акті прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акті встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2099 року підписом та печаткою ОСОБА_2, шляхом проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, не видавалось можливим,
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог положень ст..ст.4-3, 32, 33, 36 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами факту підписання та скріплення печаткою договору №786 від 02.02.2009 року, акту прийому-передачі місця від 02.02.2009 року та акту встановлення спеціальних конструкцій від 29.01.2099 року. не ФОП ОСОБА_2, а іншою особою.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 927, 01 грн. витрат на проведення демонтажу.
Відповідно до п.п.8.1.5, 8.2 Договору , він припиняє свою дію, якщо користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування за цим договором, протягом строку на яких було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць). У разі припинення дії цього Договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет”.
Як свідчить лист № 1080 від 29.04.2009 року Відділу реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради, пріоритет на місце розташування встановлений за заявкою відповідача скасовано, у зв'язку з закінченням терміну дії пріоритету та неотриманням дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Таким чином, станом на 29 квітня 2009 року, Договір №786 від 02.02.09р. вважається таким, що припинив свою дію.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом семи днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.
Відповідно до п.5.2 Договору, встановлено, що місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання Актів прийому-передачі.
Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках, а саме, у разі несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору.
При цьому, у відповідності до п.3.4.8 Договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі п.3.1.1. Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.
Відповідно до п.п. а) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності ” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №977 ”Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові ” із змінами та доповненнями) спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно до п.2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності ” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” із змінами та доповненнями): демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3 цього Порядку за наказами директора КП „МІЦ”.
Позивачем надсилалось на адресу відповідача повідомлення №7365 (вих.№1077) від 02.03.09р. з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за Договором №786 від 02.02.09р., та попередженням про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення у вказаний строк, спеціальну конструкцію буде демонтовано позивачем. Представником відповідача було отримано дане повідомлення 03.03.09р., про що свідчить відмітка на повідомленні, але на нього відповідач не прореагував, ніяких дій не вчинив.
У зв'язку з чим, на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МІЦ” від 26.03.2009 року №38-Д позивачем 23.04.09 року було здійснено демонтаж спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції від 23.04.2009 року, у результаті чого, позивач поніс збитки на суму 927,01 грн.
Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.
Витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у сумі 927,01 грн. підтверджуються розрахунком витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, Рахунком-фактурою №СФД-000106 від 24.04.2009 р., калькуляцією витрат на надання послуг, кошторисом, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 927,01 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2.13. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові”), демонтовані спеціальні конструкції зберігаються КП „МІЦ” у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).
Відповідно до п.2.15 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові”), власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до КП „МІЦ” і надання документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП „МІЦ”, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.
При цьому, у відповідності до п.3.4.8 Договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі п.3.1.1. Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних із зберіганням спеціальних конструкцій.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати, понесені ним за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 235 грн. 01 коп.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно приписів ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно до п. 6.1. Договору сторонами встановлено відповідальність за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.
За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за Договором №786 від 02.02.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 06.02.09р. по 03.12.09р. склала 50 грн. 83 коп.
У відповідності до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 ст.343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.6.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.
Відповідно до пункту 1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 50,83 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Згідно з п.3.4.2 договору відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п.6.3 Договору відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.
Спеціальну конструкцію відповідачем було встановлено на місці, переданому в користування, ще 23 січня 2009 року, що підтверджується Актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 29.01.2009 р., який підписано та скріплено печаткою позивача та відповідача, а дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач так і не отримав.
У відповідності до п. 6.2. Договору №786 від 02.02.2009р. сторонами встановлено, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач сплачує позивачу неустойку, яка складає 7% від розміру плати за використання місць (з ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором.
У зв'язку з тим, що відповідач не повернув відповідно до умов договору місце, надане йому в користування, на підставі акту прийому-передачі, позивач нарахував неустойку за прострочення повернення місця за період з 07 травня 2009 року по 03 грудня 2009 року у розмірі 3789,56 грн.
Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4. договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, а також те, що відповідач не повернув позивачеві надане йому в користування місце у встановлений п.5.1. договору строк, внаслідок чого, позивачем обґрунтовано нараховано неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці за період з 02.02.09р. до 23.04.09р. у розмірі 700,79 грн. та неустойку за прострочення повернення місця за період з 07.05.09р. по 03.12.09 р. у розмірі 3789,56 грн.
Як встановлено вище, договір №786 від 02.02.2009р. припинив свою дію, проте відповідач у встановленому порядку та строки не передав надане в користування місце, отже позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою : м. Харків, пр. Московський, 267-А є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по повній та своєчасній оплаті платежів за договором, розмістив спеціальну конструкцію без отримання дозволу, а також прострочив повернення місць для розміщення спеціальної конструкції, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 50,83 грн., неустойки за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу у сумі 700,79 грн та неустойки за прострочення повернення місця у сумі 3789,56 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( 61183, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КБ «Факторіал- банк», МФО 351715, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр”(61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ „БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА”, м. Харків. код ЄДРПОУ 32135675, МФО 351931) - 269,54 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем, 50,83 грн. пені за прострочення платежів, 3789,56 грн. неустойки за прострочення повернення місця, 700,79 грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без дозволу за період з 02.02.09р. по 23.04.09р., 927,01 грн. витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції, 235,01 грн. витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 24.04.09р. по 02.12.09р., 102 грн., 85,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 ( 61183, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КБ «Факторіал - банк», МФО 351715, ІПН НОМЕР_1) повернути комунальному підприємству „Міський інформаційний центр”(61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ „БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА”, м. Харків. код ЄДРПОУ 32135675, МФО 351931) на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, пр. Московський, 267-А.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 05 грудня 2011 року
справа № 57/335-09