Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2011 р. Справа № 5023/8099/11
вх. № 8099/11
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Боброва Д.О.
за участю представників сторін:
прокурора - не з"явився;
позивача (Борівської сільської ради) - не з'явився;
позивача (Зміївська районна рада) - не з'явився;
позивача (Харківської обласної ради) - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за довіреністю від 26.10.2011р.; позивача - < Текст > 3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом Прокурора Зміївського району Харківської області, м. Зміїв Харківської області, в інтересах держави, в особі
1) Борівської сільської ради Зміївського району, с.Борова, Зміївського району Харківської області;
2) Зміївської районної ради Харківської області , м. Зміїв Харківської області;
3) Харківської обласної ради , м. Харків; 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків; 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів
Прокурор Зміївського району Харківської області в інтересах держави, в особі Борівської сільської ради Зміївського району, Зміївської районної ради Харківської області , Харківської обласної ради , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 132054,25грн., з яких: на користь Борівської сільської ради Зміївського району - 79232,55грн. (60%), на користь Зміївської районної ради Харківської області - 19808,14грн. (15;), на користь Харківської обласної ради - 33013,56грн. (25%). Також прокурор просить судові витрати покласти на відповідача.
Прокурор в судове засідання 29.11.2011р. не з"явився, про причини нез"явлення суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представники позивачів в судове засідання 30.11.2011р., не з"явились, документів, витребуваних судом не надали. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представники відповідача в судовому засіданні 30.11.2011р. проти позову заперечували в повному обсязі.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами, без участі прокурора та представників позивачів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
10.02.2004р. між Зміївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар), на підставі розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 26.11.2003 №569 та від 29.01.2004 № 24, був укладений договіроренди земельної ділянки. Відповідно до розділу 1 Договору "Об"єкт оренди", в оренду було передано земельну ділянку, яка знаходиться на території Борівської сільської ради Зміївського району Харківської області (перший позивач), загальною площею 6.0000га, в тому числі - 6.0000га земель зайнятих поточним будівництвом із земель запасу на території Борівської сільської ради.
Відповідно до розділу 2 Договору "Строк дії договору оренди", договір був укладений на 25 років, починаючи з дати його реєстрації.
05.05.2005р. було підписано акт (зареєстрований 26.05.2005р., арк.спр. 74-77) прийняття в експлуатацію об"єкта закінченного будівництва - спортивно-оздоровчої бази "Альпійська долина", розташованій на вищезазначеній земельній ділянці.
14 травня 2005 року розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації було затверджено акт прийняття в експлуатацію обєкта закінченного будівництва - спортивно-оздоровчої бази "Альпійська долина".
В позовній заяві прокурор посилається на те, що перевіркою, проведеною прокуратурою Зміївського району Харківської області щодо порушення земельного законодавства, було встановлено, що відповідачем не сплачуються втрати сільськогосподарського виробництва, отже порушується діюче законодавство.
Прокурор вказує у позовній заяві, зокрема на положення ст. 209 Земельного кодексу України, відповідно до якої врегульовано, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам -25%; районним радам -15%; міським, сільським, селищним радам -60%; міським радам Києва та Севастополя -100%.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Відповідно до розділу 1 Договору "Об"єкт оренди", визначено, що в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 6.0000га, в тому числі - 6.0000га земель зайнятих поточним будівництвом, із земель запасу.
Відповідно до розділу 4 Договору "Умови використання та цільове призначення земельної ділянки", вказана земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування спортвно-оздоровчої бази. Орендарю надано право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.
Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдань обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Згідно зі статтею 209 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам -25%; районним радам -15%; міським, сільським, селищним радам -60%; міським радам Києва та Севастополя -100%.
Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. У випадку зміни цільового призначення земельної ділянки розробляється проект відведення земельної ділянки за правилами статей 123-126 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі.
Згідно з ч. 10 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: 1. затвердження проекту відведення земельної ділянки; 2. вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок; 3. надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
Відповідно до ч. 6, 7 статті 123 Земельного кодексу України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
З наявного у справі проекту відведення (том 2-ий, арк.спр.36-39) вбачається, що втрати сільськогосподарського виробництва не нараховувались.
Крім того, як вже зазначалось вище, пунктом 10 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення, зокрема, здійснюється надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки. Тобто, саме в рішенні відповідної Ради про надання земельної ділянки у користування має бути визначено категорію землі та вимоги щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
З наявних у матеріалах справи розпоряджень, а саме від 26.11.2003 №569 та від 29.01.2004 № 24, не вбачається зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки та вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського призначення.
Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського виробництва та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування, корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Відповідно п. 10.1 договору Орендодавець гарантує, що земельна ділянка знаходиться у його власності і він має законні повноваження передавати земельну ділянку у тимчасове користування на умовах оренди, а також те, що жодна з умов та положень договору не порушує чинного законодавства.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" визначено, що контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держземінспекція та її територіальні органи.
Враховуючи той факт, що спортивно-оздоровча база "Альпійська долина" є об'єктом фізкультури та спорту, відповідач звернувся до Головного управління Держкомзему у Харківській області за роз'ясненням цього положення.
На звернення відповідача була надана відповідь Головного управління Держкомзему у Харківській області (лист за вих.№13-10-34/2871, арк. спр. 79-80), відповідно до якої чітко вказано, що спортивно-оздоровчу базу "Альпійська долина" звільнено від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, оскільки, відповідно до розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 26.11.2003р. №569 земельна ділянка площею 6,0га надана в оренду ПП ОСОБА_3 для будівництва спортивно-оздоровчої бази. Отже, зважаючи на те, що зазначена земельна ділянка надана в оренду для будівництва об"єктів фізкультури та спорту, відповідача було звільнено від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", з метою подальшого вдосконалення визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, Кабінет Міністрів України постановив взяти до відома, що звільнення громадян та юридичних осіб від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва здійснюється у випадках, визначених статтею 208 Земельного кодексу України.
Відповідно до п.1 ст. 208 Земельного кодексу України встановлено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту.
Відповідно п.4 договору цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування спортивно-оздоровчої бази, з правом проведення поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.
Окірм того, відповідно до п.14.1.261 ст. 14 Податкового кодексу України, 14.1.261. цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. (ст. 4-3 ГПК України).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд дійшов висновку, що ні прокурором, ні позивачами не надано належних та відповідних доказів, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що земельна ділянка, яку було передано відповідачу в оренду, відносилась до категорії земель сільськогосподарського призначення, а також доказів на підтвердження того, що здійснювалась відповідна зміна цільового призначення спірної земельної ділянки.
Відсутність доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, які належать до земель запасу, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, свідчить про безпідставність позовних вимог заявлених прокурором.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора не обґрунтовані, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову прокурора:
- в інтересах держави в особі Борівської сільської ради Зміївського району до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 79232,55грн.;
- в інтересах держави в особі Зміївської районної ради Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 19808,14грн.;
- в інтересах держави в особі Харківської обласної ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 33013,56грн. - повністю.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім, враховуючи звільнення прокурора від сплати державного мита пунктом 30.ч.1 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито", державне мито в даному разі не стягується.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.2 Закону України "Про плату за землю", ст.ст.19, 20, 123, 124, 126, 208, 289 Земельного кодексу України, статтями 11,16, 509, 525, 598, 529, 612, 759, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 225, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі Борівської сільської ради Зміївського району до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 79232,55грн. відмовити повністю.
В позові Прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі Зміївської районної ради Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 19808,14грн. відмовити повністю.
В позові Прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 33013,56грн. відмовити повністю.
< Дата >
Суддя (підпис< Текст > Рильова В.В.
Повний текст рішення підписано 05.12.2011р.
Справа №5023/8099/11