Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" листопада 2011 р. Справа № 5023/8934/11
вх. № 8934/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 07.11.2011 р.)
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 08-11/3142/2-10 від 31.12.2010 р.)
3-ї особи - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Булат-2002", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Харківської міської ради, м. Харків
3-1 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція ДАБК у Харківській області, м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання права власності
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Булат-2002", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю адміністративного призначення літ. «Ж-1-2», загальною площею 555,1 кв.м., що розташована у м. Харкові, по пров. Цигарівському, буд.8/10.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує. та просить суд відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у наданому відзиві просить суд розглядати справу без участі представника Інспекції ДАБК у Харківській області.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівля № 3984-В-С від 15.01.2008 року нежитлова будівля літ. «Ж-1» загальною площею 110, 6 кв.м., яка розташована за адресою м. Харків, пров. Цигарівський, буд.8/10 належить Позивачу.
Рішенням 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради №164/08 від 20.06.2008 р. п.19. Позивачу надано в оренду строком до 01.06.2013 року земельну ділянку площею 0,1378 га по пров. Цигарівському, 8/10 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Ж-1».
Згідно Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості реєстраційний номер 98/10 від 18.03.2010 р. за адресою пров. Цигарівському, 8/10 землекористувачем земельної ділянки встановлено ТОВ «БУЛАТ-2002».
В зв'язку з проведенням капітального ремонту та необхідністю реконструкції нежитлової будівлі літ. «Ж-1», Позивачем у 2009 році було проведено реконструкцію вказаної нежитлової будівлі за допомогою спеціалізованої будівельної організації. Після завершення реконструкції площа нежитлової будівлі літ. «Ж-1-2», яка розташована за адресою м. Харків, пров. Цигарівський, буд. 8/10 становить 555,1 кв.м.
За результатами обстеження, на підставі висновку про технічний стан будівельних конструкцій нежитлової адміністративної будівлі літ. «Ж-1-2» по пров. Цигарівському, буд. 8/10, зробленого у 2011 році товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОПРОЕКТ» (ліцензія № 356890 серія АВ), встановлено, що технічний стан будівельних конструкцій даної нежитлової будівлі є задовільним, подальша експлуатація за її функціональним призначенням можлива.
Таким чином, об'єкт нерухомості який належить позивачу по пров. Цигарівському, буд.8/10 у місті Харкові за своїм функціональним призначенням відповідає санітарним, протипожежним, технічним нормам, про що складені відповідні висновки про їх обґрунтоване будівництво та експлуатацію.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.
Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 3.4. "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом" затвердженого рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об'єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 415 ЦК України закріплює, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлову будівлю є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з тим, що позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, суд вважає за необхідне витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - < Текст >
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «БУЛАТ-2002» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 327, ідентифікаційний код юридичної особи 32237501) право власності на нежитлову будівлю адміністративного призначення літ «Ж-1-2», загальною площею 555,1 кв.м., що розташована у м. Харкові, по пров. Цигарівському, буд.8/10.
Суддя (підпис) Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 11 листопада 2011 року
по справі № 5023/8934/11.