"08" грудня 2011 р.Справа № 18/66/5022-1565/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Охотницької Н.В. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув матеріали справи:
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2)
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_4
про cтягнення 5 974,13 грн. заборгованості, з яких: 4 500 грн. основного боргу, 1218,58 грн. 3% річних, 255,55 грн. інфляційних витрат.
За участю представників сторін:
Позивач: ОСОБА_3 -довіреність від 05.07.2011 р., зареєстрована в реєстрі за №4450.
відповідача: не прибув.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про cтягнення 5 974,13 грн. заборгованості, з яких: 4 500 грн. основного боргу, 1 218,58 грн. 3% річних, 255,55 грн. інфляційних витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів згідно договору оренди №01-АА від 31.09.2009 р., у нього виникла заборгованість в розмірі 4 500 грн., на яку нараховані згідно ст. 625 ЦК України 1 218,58 грн. 3% річних та 255,55 грн. інфляційних витрат.
В обґрунтування викладеного позивачем долучено копію договору оренди № 01-АА від 31.09.2009р., копію рішення господарського суду Тернопільської області № 14/36/5022-852/2011 від 03.08.2011р. та інші документи, належним чином засвідченні копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 28.11.2011 р., який відкладався до 08.12.2011 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 28.11.2011 р. та 08.12.2011 р. не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України. Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що вказана у позовній заяві та відповідає адресі, що значиться у витязі з ЄДР України, виданому станом на 07.12.2011 р.
Разом з тим, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
31.09.2009 р. між СПД ОСОБА_4 (надалі -орендодавець) та ОСОБА_2 (надалі -орендар) укладено договір оренди № 01-АА (надалі - договір), згідно із п.1.1 якого Орендодавець передає, Орендар приймає у користування приміщення площею: №1 - 50 м.кв., №2 - 30 м.кв., №3 (гараж) - 26 м.кв. та прилеглою територією 300 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - об'єкт оренди).
На виконання умов Договору, згідно Акту приймання-передачі 31.09.2009 р. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у користування наведений вище об'єкт оренди.
Як вбачається із п.2.1. Договору, орендна плата за користування об'єкта оренди становить 1500,00 грн. за кожен місяць оренди та відповідно до п.2.3. Договору сплачується Орендарем щомісяця до 30 числа включно, готівкою, або по перерахунку відповідно до п.2.1 Договору.
Договір укладений на термін з 30.09.2009 р. по 29.09.2011 р.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Так, позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання по сплаті орендних платежів не виконав, чим допустив заборгованість за період з 30.06.2011 р. по 29.09.2011 р. в сумі 4 500 грн.
Крім того, рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.08.2011 р. у справі №14/36/5022-852/2011, яке у визначеному законом порядку набрало законної сили, задоволено позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості, яка виникла у останнього у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди №01-АА від 31.09.2009 р. за період з 30.10.2009 р. по 30.06.2011 р. та стягнуто на його користь 31 500 грн. заборгованості по орендній платі.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Доказів сплати заборгованості по орендній платі в розмірі 4 500 грн. відповідачем не представлено, а судом не здобуто.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 3% річних в розмірі 34,03 грн. від простроченої суми за період з 01.07.2011 р. по 31.09.2011 р. та 0,37 грн. інфляційних втрат за це й же період.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 184,55 грн., що нараховані на суму заборгованості 31 500 грн. (присудженні до стягнення рішенням суду від 03.08.2011 р. у справі №14/36/5022-852/2011) за період з 30.10.2009 р. по 31.09.2011 р. та інфляційні втрати в сумі 255,18 грн., що розраховані з суми заборгованості 31 500 грн. за це й же період.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позивач правомірно здійснив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Такої ж правової позиції притримується і Верховний суд України у постанові від 12.09.2011 р. №6/433-42/183.
Розглянувши представлені розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 500 грн. основного боргу, 255,55 грн. 3% річних, 1 218,58 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
У відповідності до вимог ст. ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1) на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2):
- 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. основного боргу;
- 1 218 ( одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 58 коп. 3 % річних за користування чужими коштами;
- 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 55 коп. інфляційних втрат;
- 102 (сто дві) грн. державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 09.12.2011 р., через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9165
Суддя Н.В. Охотницька