"06" грудня 2011 р.Справа № 12/108/5022-1594/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А. розглянув справу
за позовом приватного підприємства "Торговий дім Ватра", фактична адреса: вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль, 46010, юридична адреса: вул. Лучаківського, 5/213, м.Тернопіль, 46027
до приватного підприємства "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м.Тернопіль, 46020
про стягнення 90733,24 грн.
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 28.11.2011р.)
відповідача: не з'явився
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Приватне підприємство "Торговий дім Ватра" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Енергоконструкція" про стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар в сумі 90733,24 грн., з яких 82940,85 грн. -основний борг, 1258,90 - 3% річних, 701,52грн. - індекс інфляції, 4525,82 грн. -пеня, 1306,15 грн. -штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за поставлений товар згідно договорів №01/03 від 04.01.2011р. та №2904 від 29.04.2011р., у зв'язку з чим останньому нараховано, пеню, штраф, а також інфляційні витрати та 3% річних від суми заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позов визнає суму основного боргу, проте заперечує щодо нарахування 3% річних, індексу інфляції, пені, штрафу, оскільки за його твердженнями заборгованість виникла через форс-мажорні обставини, а саме: накладення арешту постановами Тернопільського міськрайонного суду від 23.08.2011р. на рахунки і зупинення видаткових операцій підприємства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що факт наявності заборгованості доведений і відповідачем визнаний, про що свідчать подані ним докази, а саме копія претензії-вимоги №20 від 17.06.2011р., копія відповіді на претензію №335 від 30.06.2011р.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 64 ГПК України (повідомлення в матеріалах справи).
Згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.11.2011р. до 06.12.2011р. до 12год.00хв.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
04 січня 2011 року між сторонами укладено договір на поставку товарів №01/03, згідно умов якого постачальник (позивач по справі) взяв на себе зобов'язання постачати покупцю товар, а покупець (відповідач по справі) зобов'язався оплатити отриманий товар протягом 90 днів з моменту відвантаження, кількість і асортимент якого вказано в накладних.
29.04.2011р. між сторонами укладено договір на поставку товарів №2904 згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання постачати покупцю товар, а покупець зобов'язався оплатити отриманий товар протягом 15 днів з моменту відвантаження, кількість і асортимент якого вказано в накладних.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається зі змісту вищезазначених договорів, останні по своїй правовій природі є договорами поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю -продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що на виконання договору №01/03 від 04.01.2011р. на підставі довіреностей №024 від 20.01.2011р., №047 від 11.02.2011р., №180 від 05.04.2001р. згідно видаткових накладних №25 від 21.01.2011р., №76 від 11.02.2011р., №87 від 14.02.2011р., №253 від 05.04.2011р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 66877,25грн.
Також позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що на виконання договору №2904 від 29.04.2011р. на підставі довіреності №213 від 29.04.2011р. згідно видаткової накладної №320 від 04.05.2011р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 65307,60грн.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 132184,85 грн.
Відповідно до умов договорів строк оплати товару по видатковій накладній №25 від 21.01.11р. до 21.04.11р., по видатковій накладній №76 від 11.02.11р. -до 12.05.11р., по видатковій накладній №87 від 14.02.11р. -до 15.05.2011р., по видатковій накладній №253 від 05.04.11р. -до 04.07.11р., по видатковій накладній № 320 від 04.05.11р. -до 19.05.11р.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач частково оплатив поставлений товар 05.04.2011р. в сумі 9244,00грн., сплативши згідно платіжного доручення №568 від 05.04.2011р. кошти в розмірі 10000,00грн., з яких 756,00грн. -це оплата за товар поставлений по накладній №338 від 02.08.2010р. згідно рахунку на оплату №341 від 29.07.2010р., а решта -оплата товару, поставленого по накладній №25 від 21.01.2011р., і 23.06.2011р. в сумі 40000,00грн., всього 49244,00грн., а тому заборгованість по договору №01/03 від 04.01.2011р. становить 17633,25грн.
Позивач стверджує, що відповідач станом на момент подання позову повністю не оптатив вартість поставленого товару згідно договору №01/03 від 04.01.2011р. (що становить 17633,25грн.), а також взагалі не оплатив товар, поставлений на виконання договору №2904 від 29.04.2011р. (в розмірі 65307,60грн.), у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 82940,85грн.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем направлялися відповідачу претензії-вимоги від 17.06.2011р. та від 01.07.2011р. про перерахунок коштів за поставлену продукцію на суму 122940,85грн. та відповідно 82940,85грн., а останній надіслав відповідь на претензію від 17.06.2011р. з зазначенням, що її розглянуто і остання підлягає до задоволення в повному обсязі, однак здійснити оплату боргу в повному обсязі немає можливості, а станом на день надіслання відповіді оплачено ним на користь позивача 40000,00грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На день розгляду справи відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату за поставлений товар, позовні вимоги в цій частині визнав повністю, тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що відповідачем рахується борг в сумі 82940,85грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", далі - Закон, розмір пені, яка сплачується платниками грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені (що вбачається з виписок банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи ), в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору №2904 від 29.04.2011р. (п.6.1), у вигляду сплати пені, що за період з 20.05.2011р. по 31.10.2011р. (згідно розрахунку позивача з врахуванням положень Закону) становить 4525,82грн., а також у вигляді штрафу (п.6.2. договору) в розмірі 2%, що становить 1306,15грн..
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу за договором №01/03 -309,12грн. втрат від інфляції за період з травня по жовтень 2011р. включно, а також річні в розмірі 375,29 грн. за період з 21.04.11р. по 31.10.2011р., а також за договором №2904 -392,40грн. втрат від інфляції за період з червня по жовтень 2011р. включно, а також річні в розмірі 883,61 грн. за період з 20.05.11р. по 31.10.2011р.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань суд вважає, що вони безпідставно нараховані по накладним №76 та №87 за період з 01.05.2011р. по відповідно 13.05.2011р. та по 15.05.2011р., оскільки, як вже зазначалось судом, з урахуванням вимог ст.ст.253, 530 ЦК України, прострочення грошового зобов'язання відповідачем мало місце по накладній №76 з 13.05.2011 року, по накладній №87 з 16.05.2011р., а не з 01.05.2011р., як це зазначено позивачем в розрахунку.
З огляду на зазначене, підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати як такі, що нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення: по накладній №76 за період з 13.05.2011р. по 30.06.2011р. та з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. (до дати, зазначеної позивачем в розрахунку) в розмірі 245,10грн.;
- по накладній № 87 за період з 16.05.2011р. по 30.06.2011р. та з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. (до дати зазначеної позивачем в розрахунку), в розмірі 13,29 грн.;
- по накладній №253 за період вересень-жовтень 2011р. 11,04 грн.; по накладній №320 за період червень, вересень, жовтень 2011 р. 326,54грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
13.05.2011 - 30.06.201120096.721.012241.1620337.88
01.09.2011 - 31.10.20113940.151.0013.943944.09
16.05.2011 - 30.06.20112657.901.00410.632668.53
01.09.2011 - 31.10.20112657.901.0012.662660.56
01.09.2011 - 31.10.201111035.201.00111.0411046.24
01.06.2011 - 30.06.201165307.601.004261.2365568.83
01.09.2011 - 31.10.201165307.601.00165.3165372.91
Всього: 595,97 грн.
Таким чином, позов в частині стягнення 105,55грн. втрат від інфляції заявлений безпідставно, без врахування приписів ст. 253, 530 ЦК України.
Річні в розмірі 1258,90грн. за період з 20.05.11р. по 31.10.2011р. нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення.
Посилання відповідача на те, що зобов'язання по оплаті товару не могли бути виконані внаслідок накладення арешту на кошти та зупинення видаткових операцій ПП "Енергоконструкція" як на форс-мажорні обставини, які є підставою для звільнення від стягнення штрафних санкцій, річних та втрат від інфляції, є безпідставними з огляду на наступне:
Згідно положень ч. 1 ст. 617 цього Кодексу, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Наявність вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання передбачена положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Наведені законодавчі норми передбачають умови, за яких особа, яка порушила зобов'язання може бути звільнена від відповідальності за це порушення, якщо вона зможе довести, що порушення сталося внаслідок випадку (казусу), який пов'язаний з дією зовнішніх, незалежних від боржника сил, та непереборної сили (форс-мажору), тобто в результаті надзвичайних і не передбачуваних у даних умовах обставин, яких неможливо було запобігти.
Питання про кваліфікацію тих чи інших обставин як підстав звільнення від відповідальності повинно вирішуватися з врахуванням умов договору. Договори містять умову (п.7.1.), де сторони встановили, що звільняються від відповідальності за невиконання їх умов на період дії обставини форс-мажорного характеру, що підтверджується у відповідності до вимоги чинного законодавства.
При цьому суд зазначає, що форс-мажорними обставинами слід вважати надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.
Діяльність по контролю з боку державних органів відноситься до сфери регулювання публічного права та не може охоплюватися умовами контракту в сфері приватного права.
Вжитті Тернопільським міськрайонним судом заходи до забезпечення в кримінальній справі можливого в подальшому цивільного позову, по справі №4-219/11 не є форс-мажорними обставинами, а тому не можуть звільняти відповідача від обов'язку в строк здійснити оплату за поставлені товари.
Також суд зазначає, що постанови про накладення арешту Тернопільським міськрайонним судом винесені 23.08.2011р., тоді як строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті поставленого товару згідно договорів настав ще в квітні-травні 2011р.
При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526, 530, 625 ЦК України позов в частині стягнення 82940,85грн. боргу, 4525,82грн. пені, 1306,15 грн. штрафу, 1258,90грн. - 3% річних та 595,97 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Енергоконструкція», вул. Текстильна, 28, м.Тернопіль, код 21159437, на користь приватного підприємства "Торговий дім Ватра", юр.адреса: вул. Лучаківського, 5/213, м.Тернопіль, код 36268580, (факт.адреса: вул.Бродівська, 44, м.Тернопіль), - 82940,85грн. боргу, 1258,90грн. -3% річних, 595,97грн. інфляційних втрат, 4525,82грн. пені, 1306,15 грн. штрафу, 1812,88грн. судових витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позову -відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 12 грудня 2011р. через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9160
Суддя Н.А. Френдій