"08" грудня 2011 р.Справа № 3/101/5022-1567/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Турецького І.М. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" , м. Київ бул. Л. України , 5А , поштова адреса: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 34473634 )
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Лєскова, 9, м. Київ в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль ( код ЄДРПОУ 21139067 )
про визнання недійсним кредитного договору
За участю представників сторін від:
Позивача: не з'явився
Відповідача: ОСОБА_5 -заступник начальника управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" . представник за довіреністю №11/10 від 18.03.2010р.
Суть справи:
До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № 010/05-001/124/08 від 27.06.2008р.
Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався, явку свого представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позов №20-120-1/4545 від 02.12.2011р. (вх.. №18515(н)), просить суд у задоволенні позову відмовити.
Розгляд справи №3/101/5022-1567/2011 відкладався на 01.12.2011р. на 11:00 год. , на 08.12.2011р. на 15:50 год. на підставі ст.. 77 ГПК України, про що свідчать ухвали суду відповідно від 17.11.2011р. та від 02.12.2011р.
У відповідності до ст. 77 ГПК України , у судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.12.2011р. до 11:10 год. , про що зазначено у формулярі (протоколі ) судового засідання від 01.12.2011р.
У розпочатому судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:
27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (яке було замінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (надалі -Кредитор) та Приватним підприємством "Продторг -Тернопіль" (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 010/05-001/124/08 (відновлювальна Кредитна Лінія під іпотеку комерційної нерухомості), згідно з умовами якого Кредитор, на положеннях та умовах цього Договору відкриває Позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 870 000,00 грн. (ліміт кредитування) в порядку передбаченому цим Договором та повинен бути повернутий Позичальником в строк по 26 червня 2018 р. включно. (п. 1.1)
Відповідно до п. 1.2., п.1.3. кредитного договору , кредит призначений для придбання товарів , сільськогосподарської продукції, матеріалів , поповнення обігових коштів . За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти -22,5 % річних .
Згідно п. 3.8. Договору , у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу Сторони Договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин , якими Сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього Договору. У цьому випадку Сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього Договору з відповідною зміною зобов'язань. Позичальника та прав Кредитора за цим Договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.
Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за цим Договором ( позичкової заборгованості , процентів за користування кредитом , комісій , штрафів та пені , відшкодування витрат та збитків кредитора). (п. 9.1.Договору.).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В силу статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України , вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 ГК України , встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Кредитні операції, у відповідності до ч.1 ст.345 Господарського кодексу України, полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. З ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.( Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. )
Позивач документально не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявності підстав для визнання спірного договору недійсним. Вказаний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Крім того , як вбачається із матеріалів справи , позивачем під час розгляду справи , погашається заборгованість по відсотках у добровільному порядку , згідно умов кредитного договору № 010/05-001/124/08 від 27.06.2008р. , що є суперечливим твердженням ПП "Продторг -Тернопіль" викладені у позовній заяві.
Оцінивши докази в їх сукупності , враховуючи, що кредитний договір укладено на добровільних засадах , належно оформлений і підписаний повноважними представниками сторін та у відповідності чинного законодавства України, сторонами досягнуто згоди всіх істотних умов , які передбачені чинним законодавствам для кредитного договору, а тому суд не знаходить підстав для визнання вказаного договору недійсним.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним документально не обґрунтовані і такі що не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 203, 215 , 626, 627, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 179, 180, 193, 207, 345, 346 ГК України, Роз'ясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. , господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "12" грудня 2011 року, через місцевий господарський суд.
3. Рішення направити сторонам у справі.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9157
Суддя І.М. Турецький